Леонова Крістіна Леонідівна

Донбаський Державно-Технічний Університет, Україна

УПРАВЛІННЯ ЗБУТОВОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА-СУБ’ЄКТА ЗЕД ШЛЯХОМ ВПРОВАДЖЕННЯ ФАКТОРИНГОВИХ ЗАХОДІВ

Актуальність проблеми. Вирішення проблеми управління збутовою діяльністю підприємства - суб’єкта ЗЕД пов’язане з питаннями уповільнення оборотності дебіторської заборгованості. Пропонуючи відстрочки, і, становлячись таким чином, кредитором для покупця, постачальник часто стикається з проблемою касових розривів, нестачі оборотних коштів, виникнення ймовірності несплати поставок в термін. Все це призводить до додаткових витрат і збільшення ризиків постачальника. Виникнення такого роду проблем і зумовило причину появи факторингу.

Питання збуту, організації товароруху розглянуті в роботах провідних вітчизняних і зарубіжних економістів Б.А. Анікіна, А. І. Баскіна, Є. Є. Бурживалової, А. М. Гаджинського, Г.Дж.Болта, Дж.Гопферта, Э.Мате, Д.Тіксьє та інших, але управління збутовою діяльністю підприємства шляхом впровадження факторингових заходів розглянуто недостатньо.

Мета дослідження. Управління збутовою діяльністю підприємства - суб’єкта ЗЕД шляхом ліквідації або уповільнення дебіторської заборгованості на принципах факторингових заходів.

Виклад основного матеріалу. Суть факторингу полягає у наданні банком трьох видів сервісу постачальникам, що можуть бути торговими, виробничими і сервісними компаніями: фінансування оборотних коштів, покриття ряду ризиків, що мають місце в торговельних операціях компаній, адміністративне управління дебіторською заборгованістю. Оскільки факторингові операції носять ризиковий характер, до укладення договору з клієнтом факторингова компанія повинна ретельно вивчити фінансовий стан потенційного клієнта з тим, щоб переконатися в його кінцевої платоспроможності, проаналізувати показники ліквідності балансу, склад і тривалість дебіторської заборгованості, можливості реалізації своєї продукції, кон'юнктуру ринків збуту, коло покупців продукції, майбутнього клієнта та його платоспроможність тощо [4].

Різні фінансові інститути по-різному трактують поняття оплати поставок клієнта та факторингу в цілому. Деякі банки вимагають грошові кошти за ціною значно нижче їх номіналу (наприклад, за 80%). У цьому випадку факторинг зводиться до простого дисконтуванню боргів дебіторів клієнта перед останнім. Така форма роботи значно обмежує коло тих постачальників товарів і послуг, які могли б скористатися факторингом, бо не кожен постачальник погодиться фінансувати свої оборотні кошти за ціною 20% від обороту. Такий підхід банку до розуміння факторингу лише штовхає постачальника до передачі банку завідомо недоброякісної дебіторської заборгованості (сумнівної або безнадійної). У результаті в банку виникають додаткові витрати, пов'язані із задоволенням грошових вимог, а також не прогнозованість терміну відволікання коштів, сплачених за грошову вимогу, аж до ризику їх не отримання зовсім. Очевидно, що в подальшому торгові відносини з такими покупцями постачальник, швидше за все, припинить, а, отже, у банку і постачальника поступово зникне грунт для співпраці з факторингу. Така форма факторингу вкрай нікчемна за своїм змістом і представляється безперспективною як масова послуга для торгуючих компаній [3].

Факторингові операції спираються на комерційний кредит, або кредит постачальника, оскільки факторингове обслуговування розрахунків між контрагентами має передумовою узгоджену відстрочку платежу за контрактом. Предметом факторингових операцій служить придбання термінових зобов'язань клієнтів, відстрочка з яким, не перевищує півроку [2]. При такій формі факторингу виникає ризик майже повної залежності клієнта від факторингової компанії, так як такі відносини ведуть до повного інформування фактор-компанії про справи своїх клієнтів, підпорядкування їх своєму впливу і контролю. Виділимо головні економічні переваги такої форми факторингу: збільшення ліквідності, рентабельності і прибутку; перетворення дебіторської заборгованості в готівку; можливість отримувати знижку при негайній оплаті всіх рахунків постачальників і т.п. [4].

Більш прогресивний підхід до розуміння факторингу демонструють ті банки, які зобов'язуються виплачувати певну суму від номіналу поставки (як правило, більшу, наприклад, до 85%) у вигляді авансового платежу відразу після фактичного відвантаження, а залишок коштів (від 15% відповідно, за вирахуванням комісії) постачальник отримує від банку на свій розрахунковий рахунок у міру того, як покупець фактично сплатить постачання на спеціально відкритий банком транзитний (факторинговий) рахунок [3]. Іншими словами відбувається не дисконтування боргу покупця перед постачальником, що веде до значних втрат для останнього. У даному випадку банк виступає в якості особи, авансує товарний кредит, що надається постачальником покупцеві з наступним поверненням йому залишок суми поставки. Основні переваги такої форми факторингу: незалежність і свобода від дотримання термінів платежів з боку дебіторів; можливість розширення обсягів обороту; підвищення прибутковості; економія власного капіталу; поліпшення фінансового планування [4].

Висновки. За результатами дослідження встановлено, що завдяки застосування факторингових операцій, постачальник отримує можливість планувати свої фінансові потоки незалежно від платіжної дисципліни покупців, будучи упевненим в безумовному надходженні коштів з банку проти акцептованих товарно-транспортних документів з поставок із відстрочками платежу.

Література:

1. Некіпелова Ф.Я. «Майбутнє у маркетингу». Київ: М, 2001. 190 с.

2. «Маркетинг у виробництві» / Нагібін О.М., Клюшкіна К.С. і ін.; під ред. Клюшкіної К.С. 3-е вид. Київ: М, 2002. 460 с.

3. Реклама та збут товарів / Росітер Дж. Р. , Персі Л. і ін. 4-е вид. Київ: Пітер, 2002. 310 с.

4. Гроші, кредит, банки: Підручник / О.І. Лаврушин, 4-е изд. Київ: Фінанси і статистика, 2000. 250 с.