Брутян К. С.

Червінська Є. О.

Криворізька філія Запорізького національного університету

Перспективи відносин між Європейським Союзом та Україною

Перспективи інтеграції України в Європейський Союз є об’єктом вивчення таких відомих вітчизняних вчених як О.Врадій, Ю.Цифра, В.Величко, В.Копійка, В.Посельський, Г.Заворітня, В.Вдовенко, Ж.Панченко, Д.Ключко, Н.Буренко, В.Вакулич.

Розширення Європейського Союзу, яке відбулося 1 травня 2004 року, призвело до історичних змін політичних, географічних та економічних умов для України та Євросоюзу. Сьогодні Європейський Союз та Україна мають спільний кордон і як безпосередні сусіди будуть посилювати свою політичну та економічну взаємопов‘язаність. Розширення дає можливість для України та Європейського Союзу розвивати якомога тісніші відносини, що виходитимуть поза рамки співробітництва до поступової економічної інтеграції та поглиблення політичного співробітництва. Європейський Союз та Україна сповнені рішучості посилити свої відносини та сприяти утвердженню стабільності, безпеки і добробуту. Такий підхід заснований на спільних цінностях, спільній власності та диференціації. Це сприятиме подальшому зміцненню нашого стратегічного партнерства [2].

Можливості для майбутнього зміцнення двосторонніх відносин є значними, беручи до уваги розвиток двосторонніх відносин у 2003 році. Ухвалення 11 березня 2003 року Послання Європейської Комісії “Ширша Європа - сусідство” окреслює нові рамки відносин на наступне десятиріччя з Україною, Росією, Молдовою, Бєларуссю та Середземноморськими країнами, які зараз не мають перспектив членства, але скоро будуть мати спільний кордон з Європейським Союзом. ЄС продовжує вважати повну реалізацію Угоди про партнерство та співробітництво найпершим завданням. Також важливим є поліпшення співробітництва щодо безпеки, це стосується як тероризму, так і організованої злочинності [3, с.18].

Європейська політика сусідства відкриває нові перспективи для партнерства, економічної інтеграції та співробітництва:

1. Перспектива просування за рамки партнерства до значного рівня інтеграції, включаючи участь у внутрішньому ринку ЄС та можливість для України брати зростаючу участь у ключових аспектах політик та програм Європейського Союзу

2. Розширення рамок та поглиблення політичного співробітництва

3. Можливість наближення законодавства в економічній сфері, відкриття економік одна одній та подальше зменшення кількості торговельних бар’єрів, що стимулюватиме інвестиції та зростання

4. Збільшена фінансова підтримка: надання ЄС фінансової допомоги Україні сприятиме виконанню заходів, які визначені у даному документі. Крім того, Європейська Комісія розробляє  новий Європейський інструмент сусідства та партнерства (ЄІСП), який надаватиме допомогу Україні, у т.ч. у сфері транскордонного та міжрегіонального співробітництва між Україною та державами-членами ЄС. Також через Європейський інвестиційний банк надаватиметься підтримка проектам, що потребуватимуть інвестицій у інфраструктуру

5. Можливості поступового відкриття або збільшення участі у певних програмах Співтовариства, що сприятиме розвитку культурних, освітніх,  технічних, наукових зв’язків, а також зв’язків у сфері охорони навколишнього природного середовища

6. Підтримка в адаптації законодавства до норм та стандартів ЄС, включаючи через надання технічної допомоги, обмін досвідом між державними службовцями (twinning) та цільові консультації і підтримку через механізм обміну інформацією про технічну допомогу (TAIEX)

7. Поглиблення торговельних та економічних відносин, включаючи перегляд передумов створення Зони вільної торгівлі після вступу України до СОТ 

8. Буде розглянута можливість укладення нової посиленої угоди, рамки якої буде визначено за результатами досягнення цілей цього Плану дій та загального розвитку відносин Україна – ЄС. Доцільність нових договірних зобов’язань розглядатиметься у належний час [2].

Головним інструментом євроінтеграції є внутрішні перетворення. Їхній зміст визначають три вектори: політичний (розвиток демократичних інститутів для забезпечення верховенства права, свободи ЗМІ, дотримання прав людини тощо), економічний (створення конкурентоспроможної ринкової економіки) і правовий (адаптація українського законодавства до законодавства ЄС).

Тривалий підготовчий період перетворив весь комплекс відносин Україна - ЄС на стрижень стратегії економічного та соціального розвитку нашої держави. Саме меті європейської інтеграції України нині підпорядковані інституційні перетворення, вся політика внутрішніх реформ. Серед пріоритетів у політичній сфері головна роль належить розвитку демократичних інститутів для забезпечення верховенства права, прав людини, свободи слова. Нагальною є необхідність об’єднання зусиль неурядових громадських організацій і органів державної влади для спільної реалізації завдань і цілей європейської інтеграції. Цей процес має стати не лише важливим стимулом здійснення системних реформ, а й чинником підвищення політичної та соціальної активності громадян.

Слід відзначити принципову розбіжність у поглядах України та ЄС стосовно кінцевої мети співпраці у рамках Плану дій. ЄС розглядає ПД як інструмент участі України в Європейській політиці сусідства. У свою чергу, Україна розглядає ПД як підготовчий етап для виведення двосторонніх відносин на якісно новий рівень, переходу від принципів партнерства та співробітництва у рамках УПС до принципів політичної асоціації та економічної інтеграції у рамках "нової посиленої угоди". Укладення цієї угоди у такому форматі ("європейська асоціативна угода") повинно створити передумови для підготовки до набуття Україною членства в ЄС. Таке бачення сьогодні не знаходить підтримки серед ЄС.

Таким чином, зазначимо, що завдання щодо ведення державної політики на євроінтеграцію є для України виправданим як економічно, так і геополітично. Адже політика на якомога тісніше співробітництво України з ЄС вже сьогодні виправдана з багатьох точок зору. І тут необхідний не разовий порив, а планомірна і систематична наполеглива робота. Досить важливою складовою діяльності України на цьому шляху має бути широка структуризація відносин, внутрішні реформи, формування належної суспільної думки, адекватних представлень про завдання і наслідки розв’язання тих чи інших задач щодо інтеграційних перспектив нашої держави. Дотримання євроінтеграційної стратегії Україною є безальтернативним процесом з позицій національних інтересів України і геополітичних глобальних вимірів розвитку континенту [1].

Література

1. Денис Горєлов. Україна - Євросоюз: перспективи інтеграції [Електронний ресурс] / Міжнародний діловий журнал Імідж.ua – С. 2-5. - Режим доступу: http://image.ua/90.

2. Європейська політика сусдства: План дій Україна-ЄС [Електронний ресурс] / Представництво України при Європейському Союзі – С.2. - Режим доступу:http://www.ukraine-eu.be/eu/ua/publication/content/47336.htm#top.

3. Петренко С.А., Михайлівська Т.О. Україна – шлях до Європи// Довідково-інформаційне видання. – М., 2007. – С.18.