Економічні науки/2.Зовнішньоекономічна діяльність

 

Майданюк Т. Г.,  к.е.н, доцент Соколовська В. В.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Рівні планування зовнішньоекономічної діяльності підприємств

Поведінка підприємства на зовнішньому ринку значною мірою визначається внутрішніми її можливостями і перспективами розвитку при досягнутому рівні стратегічного управління. При цьому основою ЗЕД підприємства виступає стратегічний план. Разом з тим, реалізація обраної стратегії у сфері ЗЕД підприємства не можлива без реалізації поточного планування на оперативному рівні. Це актуалізує більш глибоке дослідження змісту планування на різних рівнях управління ЗЕД.

В економічній літературі на сьогодні досить глибоко досліджено рівні планування діяльності підприємства в цілому. так, цим питанням присвячено роботи таких науковців як М.М. Алексєєва,  В.В. Іванова, О.Є. Кузьмін, О.Г. Мельник, О.О. Орлов, Г.М. Тарасюк, Л.І. Шваб та ін. Також досліджено зміст стратегічного планування ЗЕД підприємств, особливо на етапі виходу підприємства на міжнародні ринки (О.А. Кириченко, О.М.Скібіцький, Л.І.Михайлова, В.Д.Нємцов, М.Г.Луцький, В.Д.Рогожин, А.М.Кандиба, В.Т. Герасимчук та ін.). В той же час питанням нижчих рівнів планування зовнішньоекономічної діяльності в літературі відведено значно менше уваги.

Тому метою дослідження в даній статті стало висвітлення комплексної системи різних рівнів планування ЗЕД підприємства.

Розглядаючи рівні планування ЗЕД в цілому, слід виділити окремо макроекономічний (на рівні держави) та мікроекономічний рівень (на рівні підприємства). Обєктом дослідження в даній статті є саме мікроекономічний аспект даного питання.

У сфері ЗЕД планування можна трактувати в широкому та вузькому розумінні. В широкому розумінні планування ЗЕД – це вид управлінської діяльності, спрямований на визначення цілей та завдань ЗЕД, з подальшим розробленням та здійсненням комплексу послідовних та взаємопов'язаних заходів, спрямованих на їх досягнення (визначення методології, аналізування та прогнозування усіх вад та переваг, забезпечення необхідним обсягом ресурсів) з метою забезпечення результативності ЗЕД. У вузькому розумінні планування ЗЕД – це послідовний процес, завдяки реалізації якого визначають стратегічні, тактичні та оперативні цілі такої діяльності, формується та реалізуються комплекс оптимальних, взаємопов'язаних заходів управлінського впливу задля досягнення цілей [4].

О. Кириченко у підручнику "Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності" зазначає, що методологія планування в галузі зовнішньоекономічної діяльності базується на чотирьох основних категоріях: показники, принципи, методи, стратегії [3]. При цьому в основі всієї ЗЕД лежить стратегія, що розробляється та затверджується на стратегічному рівні.                                                                Стратегічний рівень планування ЗЕД підприємства – це рівень керівників вищої ланки. На цьому рівні визначаються стратегічні цілі, що направлені на вирішення загальних проблем і відносяться до підприємства в цілому. Вони повинні охоплювати наступні основні області: міжнародний ринок; нововведення на зовнішньому ринку; людські, матеріальні і фінансові ресурси; продуктивність ЗЕД; соціальна відповідальність; прибуток.

Оперативним рівнем планування ЗЕД підприємства є керівники середньої ланки. Вони встановлюють оперативні цілі, направлені на вирішення проблем окремих підрозділів (виробничий відділ, відділ маркетингу і т.д.) і описують результати, необхідні для досягнення стратегічної мети підприємства у сфері ЗЕД.

Тактичним рівнем планування ЗЕД підприємства є менеджери нижчого рівня. Вони встановлюють тактичні цілі, пов'язані з вирішенням поточних задач у сфері зовнішньоекономічної діяльності і характеризують результати, необхідні для досягнення тактичної і стратегічної мети організації. На тактичному (поточному) рівні планування зовнішньоекономічної діяльності підприємство концентрується на визначенні конкретних цілей, досягнення яких є умовою ефективного використання наявних ресурсів для реалізації глобальних цілей на існуючих ринках збуту.

Таким чином, весь процес планування ЗЕД підприємства включає в себе сім основних блоків (табл.1).

Таблиця 1

Процес планування ЗЕД підприємства

№ блоку

Функції та їх послідовність

Короткий зміст

1

Вибір довгострокових цілей

Ріст продаж, зниження ризику та витрат і т.д.

2

Оцінка власних можливостей

Финансових,виробничих, ресурсних, збутових, науково-технічних і т.п.

3

Вивчення ринку

Характер конкуренції, ємність ринку, динаміка, регулювання цін, реклама, оподаткування і т.д.

4

Вибір альтернатив (стратегій)

Визначення методів доягнення цілей, розробка товарної, збутової, цінової та ін. стратегій у сфері ЗЕД

5

Розробка тактики

Вибір засобів досягнення цілей на окремих етапах ЗЕД

6

Формування попиту і стимулювання збуту

Система введення на ринок нових товарів, стимулювання старих товарів

7

Аналіз та контроль

Оцінка отриманих результатів, врахування відхилень від плану, корекція планів, розробка плану дій в непербачуваних обставинах

 

Отже, весь комплекс планування ЗЕД повинен включати в себе не лише стратегічний рівень планування, а повинен бути підкріплений, скорегований оперативними та тактичними планами, що розробляються менеджмерами середньої та нижчої ланки відповідно.

Таким чином, в даній статті узагальнено зміст планування ЗЕД підприємства та виділено три основні рівні його здійснення: стратегічний рівень (менеджери вищої ланки), оперативний рівень (менеджери середньої ланки), тактичний рівень (менеджери нижчої ланки).

 

 

Використана література:

1.     Горемыкин В.А., Суркова Е.А. Планирование внешнеэкономической деятельности предприятия // Справочник экономиста. – 2007. - №1. – С.18-22.

2.      Гребельник О.П. Основи зовнішньоекономічної діяльності: підручник / О.П. Гребельник – 2008. – 432с.

3.     Кириченко О.А. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності / О.А. Кириченко : навч. посібн. – К. : Вид-во "Знання-Прес", 2009. – 384 с.

4.     Пшик-Ковальська О.О. Планування зовнішньоекономічної діяльності: дослідження семантики категорії // Науковий вісник НЛТУ України. – 2010. − Вип. 20.3. – С. 233 -237.