Шевченко В.В.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановького, Україна

Удосконалення комунікацій вищого державного фінансового контролю на регіональному рівні

Ефективність системи державного фінансового контролю значною мірою обумовлюється її побудовою, якісною та продуктивною роботою окремих складових. Носіями відповідних функцій та повноважень щодо об'єктів контролю є суб'єкти державного фінансового контролю - органи державної влади, яка за конституційним принципом поділяється на законодавчу, виконавчу й судову, вони є носіями відповідних функцій та повноважень щодо об'єктів контролю. У сукупності ці суб’єкти формують відповідну інфраструктуру державного фінансового контролю (рис. 1).

Рис. 1 – Сучасна структура суб’єктів фінансового контролю в регіонах

Діяльність суб’єктів фінансового контролю в регіонах здійснюється без єдиного координатора, за відсутності єдиних законодавчих норм та вимог. Зовнішній незалежний державний фінансовий контроль в регіонах здійснює Рахункова палата, оскільки не бере безпосередньої участі у процесі управління урядом публічними фінансами. Інші представники контролю це органи виконавчої влади, організація діяльності яких спрямовується і координується Урядом, тому вони забезпечують виконання внутрішнього контролю.

Погоджуємося з думкою Мельничука В.Г., що доцільне та ефективне використання державної власності та такої її складової, як державні фінансові ресурси є однією із найважливіших передумов як належного управління ними, так і дієвості рішень відповідних органів державної влади і, зрештою, рівня життя громадян, тому на підставі результатів державного фінансового контролю вживаються превентивні та коригуючи заходи, які спрямовані на запобігання повторення цих порушень у майбутньому [1]. Тому в процесі реалізації своїх функцій усі контролюючі органи здійснюють контрольно-ревізійні, експертно-аналітичні та інші заходи і повинні забезпечувати єдину систему контролю за виконанням бюджетів, формуванням державних позабюджетних фондів, фінансових ресурсів, порядок формування та використання яких регламентовано діючим законодавством.

Проте, реалії життя швидко та переконливо показали, що організація системи державного фінансового контролю має багато недоліків, які знижують рівень фінансово-бюджетної дисципліни, як на державному рівні, так і в регіонах. Зокрема, це недосконале законодавство, відсутність цілісної системи органів, що забезпечують контроль. Так, прийняття рішення Конституційного Суду стосовно визначення не конституційним Закону України «Про внесення змін до Конституції України» від 08.12.2004 р. № 2222-IV [2, 3], позбавило єдиний вищій орган контролю в державі - Рахункову палату права контролювати доходну частину навіть державного бюджету. Проте, аналогічні органи контролю світової спільноти здійснюють такий контроль.

Крім того, відсутні єдині стандарти та методики комунікацій вищого державного фінансового контролю на регіональному рівні, взаємодії з іншими органами державного фінансового контролю. Як наслідок, ці органи не координують свої функції і здійснюють контрольні заходи самостійно в рамках своєї діяльності. Діяльність цих органів регулюється тільки «іменними» законами та відомчими нормативними актами, в результаті чого державний контроль у регіонах зводиться до підтримання тільки відомчих інтересів, що не приводить до досягнення ефективного результату, скорочення виявлених порушень. Тому для підвищення ефективності комунікацій державного фінансового контролю в регіонах потрібно: чітко визначити повноваження контрольних органів та уникати дублювання контрольних функцій на місцевому рівні; внести зміни до статті 98 Конституції України та статті 110 Бюджетного кодексу України стосовно надання повноважень Рахунковій палаті та її територіальним представництвам здійснювати контроль за всіма публічними фінансами, а не лише видатками державного бюджету; впровадити єдину інформаційну мережу між суб’єктами контролю як на центральному рівні так і в регіонах; створити на базі Рахункової палати координаційний центр, в якому узгоджувалися би плани контрольно-аналітичних заходів різних суб’єктів.

Таким чином, вирішення цих питань може суттєво сприяти розвитку комунікацій вищого державного фінансового контролю на регіональному рівні.

Література

1. Мельничук В.Г. Фінансовий контроль в системі державного управління [Електронний ресурс] / В.Г. Мельничук // Банківська справа. – 2002. - №2 (44). – Режим доступу: http://www.ac-rada.gov.ua/control/main/uk/publish/article/36316; jsessionid=10E8D6B9D3CFBC17FEF0D8EBB00AA78E.

2. Конституція України: Закон від 28.06.1996 р.  № 254к/96-ВР / Верховна Рада України. — Офіц. вид. — К. : Парламентське видавництво, 2007. — 64с. — ISBN 978-966-611-5*57-0.

3. Щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 року № 2222-IV : Рішення Конституційного Суду України від 30.09.2010 № 20-рп/2010 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: <http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg= v020p710-10>.