Економічні науки/3. Фінансові відносини

Кравченко О.П., Біленька О.С., Євич Н.О.

Київський національний торговельно-економічний університет

Вінницький торговельно-економічний інститут, Україна

Напрямки вдосконалення регіональної політики держави

Загальновідомо, що на сьогодні практика управління регіональним розвитком не забезпечує очікуваних результатів. Відбувається деградація виробничих та соціальних комплексів, панує безробіття та депопуляція населення. Одним з основних інструментів управління регіональним розвитком є програмування, воно є початковим етапом позитивних змін. В розвинених країнах розроблені ефективні методики програмування регіонального розвитку, тому виникає об’єктивна необхідність пристосування цих методик до умов українських реалій. Завдяки запровадженню світового досвіду програмування зміняться принципи управління соціально – економічним розвитком і будуть отримані очікувані результати реформ.[3]

Окремі аспекти регіонального розвитку України, визначення проблем та стратегічних пріоритетів соціально-економічного розвитку регіонів розглядаються в працях М.І.Данилишина, М.І.Долішного, Ю.В.Макогона, В.Л.Лили, А.Д.Павлюк, С.А.Романюка, Д.М.Стеченка, В.П.Третяк, Л.Г.Чернюк, В.І.Чужикова, М.Г.Чумаченка, І.М. Школи та інших дослідників.

Об’єктом дослідження виступають науково-організаційні основи та система практичних заходів з вдосконалення програмування соціально-економічного розвитку регіонів.

Предметом дослідження є наукові основи та практичні особливості системи організації регіонального розвитку, з врахуванням необхідності визначення пріоритетів, засобів та оптимізації взаємозв’язку окремих елементів політики розвитку.

Метою цієї статті є виявлення стану регіональної політики, визначення основних проблем та пошук шляхів до їх вирішення з метою вдосконалення регіональної політики в Україні.

Аналіз соціально-економічного розвитку України та її регіонів дає підстави зробити висновок про загострення соціально-економічних дезінтеграційних процесів на сучасному етапі. Ці процеси мають тенденції до подальшого поглиблення та загострення певних суперечностей соціально-економічного розвитку країни.

Соціально-економічна дезінтеграція — це процес, що характеризує зміну внутрішньої консолідованості економічного простору, виражається в послабленні міжрегіональних економічних зв'язків внаслідок посилення замкнутості регіональних господарських комплексів чи збільшення ролі зовнішньоекономічних зв'язків, що заміняють міжрегіональні зв'язки всередині країни. Обидва ці прояви дезінтеграції створюють загрозу цілісності країни, перешкоджають реалізації єдиної загальнодержавної стратегії соціально-економічного розвитку України.[5]

З політичного погляду міжрегіональне співробітництво значно гальмує боротьбу регіональних еліт за сфери впливу у своїх областях та за їх межами. Характерною рисою регіональних дезінтеграційних процесів в Україні є асиметрія, що виражалось донедавна в наявності бездіяльного центру і наполегливих у здобутті більших повноважень регіонів. Вона пояснюється, по-перше, політичними обставинами — поступками центру окремим регіонам. По-друге, вона має структурний характер, відображаючи диференціацію між рівнем соціально-економічного розвитку регіонів. По-третє, асиметрія була складовою політичної стратегії центру у залученні до співробітництва тих регіональних еліт, що були найбільш лояльними до нього.[2]

Для покращення стану регіональної політики в Україні слід застосувати досвід передових країн в яких регіональна політика формується шляхом складання комплексних регіональних програм.[4]

Планування (розробка, складання) програми є процесом утворення цілісної системи з окремих різнорідних частин, які працюють в поєднанні з метою досягнення бажаної мети. Процес планування програми включає такі елементи як:

· визначення (через спеціальні дослідження) потреб клієнтів;

· документальне оформлення програми;

· розробка допоміжних матеріалів інструктивного характеру;

· створення системи підтримки процесу виконання програми;

· розробка системи звітності в процесі виконання програми;

· створення системи для майбутньої оцінки результатів виконання програми.[1]

Отже із проведеного аналізу випливають наступні напрямки вдосконалення регіональної політики.

По-перше, - ніяка, навіть сама незначна діяльність в системі регіонального розвитку не здійснюється без відповідної програми. В Україні є значний обсяг виробничої та соціальної діяльності, що проводиться без оформлення програм.[6]

По-друге, - незалежно від джерел фінансування діяльності з розвитку, клієнтами програм регіонального розвитку вважаються місцеві жителі, відповідно, без них або їх представників програма не може розроблятись.

По-третє, обов’язковим компонентом регіональної політики є врахування думки вчених у відповідній сфері, експертів та думки місцевих жителів, яка встановлюється через їх опитування.

По-четверте, без фінансування, незалежно від його джерел усіх передбачених програмою заходів програма не може бути прийнятою до виконання. Механізм фінансового контролю в програмі обґрунтовується детально і жорстко.

По-п’яте, в програмі детально описується механізм моніторингу та підсумкової оцінки майбутніх результатів програми, відповідальності з ці результати.

По-шосте, - процес розробки, виконання та оцінки регіональної політики оприлюднюється, має широке суспільно – політичне звучання, що є одним із важливих факторів наповнення політики конкретикою змісту, орієнтації на вирішення реальних проблем та успіху програми в цілому.

Література:

1. Варналій З. С Державна регіональна політика України: особливості та стратегічні пріоритети/ К.: НІСД, 2007

2. Воротін В.Є. Нова якість регіональної економіки як об‘єкт державного управління в Україні// Стратегічні пріоритети. – 2007. – №1(2). – С. 150–158.

3. Герасимчук З.В., Вахович М.І. Регіональна політика фінансового забезпечення сталого розвитку//Регіональна економіка. – 2008. – №2. – С. 59-72.

4. Матвієнко П. Узагальнююча оцінка розвитку регіонів// Економіка України. –2007. – №5. – С. 26–35.

5. Тищенко О.П. Державне регулювання регіонального розвитку: нормативно-правові аспекти // Формування ринкових відносин в Україні. – 2006. –№9 (64). – С. 114–119.

6. Третяк В.П.Ефективність регіональних програм розвитку соціальної сфери / В. П.Третяк // Актуальні проблеми економіки. - 2010. - №6. - С. 174-181.