Сабан М. В.

Німіжан Н. Д.

Науковий керівник: Мінасян В. Л.

Буковинська державна фінансова академія, Україна

ФОНДОВИЙ РИНОК УКРАЇНИ: СУЧАСНИЙ СТАН, ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ТА ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ

Історично склалося, що поняття фондового ринку і ринку цінних паперів рівнозначні. Під фондами маються на увазі, перш за все цінний папір в найзагальнішому сенсі. Фондовий ринок – це сукупність відносин обміну цінних паперів і фінансових ресурсів.

Метою дослідження є:

– розгляд основних проблем функціонування вітчизняного фондового ринку;

– розгляд пропозицій щодо вдосконалення державного регулювання та нормативної бази.

Завданням є виокремлення основних проблем, що стоять на шляху розвитку фондового ринку та основних шляхів їх подолання.

Аналізувати проблеми фондового ринку необхідно з різних сторін, розуміючи і інтерпретуючи системні зв'язки. Аналітики українського фондового ринку нині досить ретельно відслідковують процеси, що там відбуваються, достатньо грамотно пов'язують закономірності нинішнього обігу цінних паперів з процесами фінансової сфери і реальної економіки. На жаль, складається враження, що даний напрямок - предмет інтересів і роздумів досить вузького кола фахівців. Досліджували дану проблематику такі науковці як: Борисенко А.Т., Гладкова О.В., Смахтіна Д., Тімошенко Н.М. та ін.

Регулювання фондового ринку – це об’єднання в єдину систему певних методів і прийомів, що дозволяють упорядкувати діяльність усіх його учасників і операцій між ними шляхом встановлення державою певних вимог та правил задля підтримки рівноваги взаємних інтересів всіх учасників. Регулювання фондового ринку охоплює всі види діяльності на ньому. Існують: державне регулювання ринку, здійснюване державними органами та регулювання з боку професійних учасників фондового ринку, або саморегулювання ринку [3, ст 41].

Відповідно до Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» державне регулювання ринку цінних паперів – це здійснення державою комплексних заходів щодо упорядкування, контролю, нагляду за ринком цінних паперів та їх похідних та запобігання зловживанням і порушенням у цій сфері [1. ст. 1].

Сьогоднішній фондовий ринок в Україні все ще перебуває на стадії становлення. Аналізуючи останній період функціонування вітчизняного фондового ринку, можна зробити висновок про наявність позитивних тенденції в розвитку ринку. Цьому сприяла інфраструктура фондового ринку, яка, незважаючи на складність та суперечність економічних процесів, що активно проходять в Україні, має схильність до розвитку та зростання. Однак у зв’язку з поширенням світової фінансово-економічної кризи на українському фондовому ринку в 2009 році показники зменшились приблизно на 70 % у порівнянні з максимальними значеннями за попередні роки.

На етапі становлення фондового ринку важливе значення набуває регулювання, здійснюване державними органами. Об’єктивна необхідність впровадження ефективних механізмів зумовлена тим, що в Україні державні заходи впливу на розвиток фондового ринку здійснюються несистемно і некомплексно. Окрім того, вони є суперечливими, що різко знижує результативність функціонування фондового ринку і, відповідно, показники розвитку вітчизняної економіки.

Вітчизняний фондовий ринок було створено за дуже короткий період часу. Кількісну динаміку розвитку фондового ринку за період 2003-2010 років наведено в табл. 1.

Таблиця 1.

Розвиток фондового ринку України у 2003-2010 роках млрд.грн

1	2	3	4	5	6	7	8	9
Показник	2003	2004	2005	2006	2007	2008	2009	2010
Обсяг зареєстрованих цінних паперів.	24,8	64,35	86,64	110,26	145,02	207,01	291,08	424,33
Обсяг зареєстрованих випусків акцій.	31,68	47,29	69,69	86,79	127,59	152,40	195,94	245,94
Кількість професійних учасників фондового ринку	—	1290	1321	1346	1401	1394	1488	1576
Відношення загального обсягу торгів фондового ринку до ВВП, %	21,40	29,01	45,20	76,82	90,63	96,50	91,70	106,30
Обсяг зареєстрованих випусків облігацій підприємств.	0,07	\0,69	4,27	4,24	4,11	12,75	22,07	44,48

Як бачимо найкращі результати показують показники 2008-2010 роки, тобто, можна сказати, що ринок швидко нарощує обсяги[6].

Одним із показників, що свідчить про стабілізацію фондового ринку є індекс ПФТС (Позабіржової Фондової Торговельної Системи) – розраховується щодня за результатами торгів ПФТС на основі середньозваженої ціни за угодами. У «індексний кошик» входять найліквідніші акції, за якими відбувається найбільше число угод. Даний показник є основним індикатором фондового ринку України. Аналіз індексу ПФТС у динаміці свідчить про неоднозначність темпів його зростання. Так, станом на 16 лютого 2011 згідно з результатами торгів даний індекс продемонстрував зростання на 1,04%, до рівня 1132,46 пунктів в порівнянні з аналогічним періодом 2010 року[5].

Аналізуючи зміну індексу ПФТС впродовж 2010р., слід відзначити наступні фактори, що спричинили його зниження: скорочення українськими металургійними підприємствами у вересні обсягів виробництва сталі та чавуну на 21,7% та 11,2% відповідно; скорочення Україною у січні-вересні 2010 р. експорту електроенергії на 53,4% в порівнянні з аналогічним періодом 2008 р.; зниження рейтинговим агентством Standard&Poor’s прогнозу рейтингу України з “позитивного” до “стабільного”; підвищення ціни на російський газ для України в 2010 р. до 280 дол. США за 1 тис. куб.м. Основними чинниками, що сприяли зростанню індексу ПФТС впродовж аналізованого періоду, є: зниження ввізного антидемпінгового мита Канадою з 63% до 14,7% для ВАТ “Азовсталь”, до 20,2% – для всіх інших українських виробників металопродукції; підтримка (понад 93%) власниками єврооблігацій НАК “Нафтогаз України” програми обміну цих цінних паперів на нові з погашенням у вересні 2014 р., гарантією уряду та із збільшенням доходності до 9,5% [5].

Глобальні інвестори розглядають фінансовий ринок України та його конкурентоспроможність у групі Frontier Market (граничний ринок) у складі семи інших країн (Латвія, Болгарія, Румунія, Литва, Естонія, Словенія, Хорватія). Ці ринки є невеликими за показниками капіталізації, наявністю ліквідних цінних паперів порівняно з групою Emerging Markets (ринками, що розвиваються). У групі Frontier Market Україна у 2008-2010 роках посідала перше місце за рівнем капіталізації і рівнем зростання місцевого індексу (табл.2), що є свідченням "перегріву" ринку і збільшення фінансових ризиків.

Таблиця 2.

Показники розвитку фондового ринку країн, що входять до групи Frontier Market, 2008—2010 роки

Країна	Капіталізація, млн. дол. США			Середньомісячний обсяг торгів, млн. дол. США			Місцевий індекс: зміна, %
1	2			3			4
	2008	2009	2010	2008	2009	2010	2008	2009	2010

Продовження табл. 2

Україна	24975,6	42869,7	111756,0	54,99	99,91	383,90	35,69	41,33	135,34
Ромунія	20587,9	32784,3	44925,0	283,21	354,99	758,41	50,89	22,23	22,05
Хорватія	12918,0	29005,6	65977,0	66,52	151,91	416,05	27,57	60,68	63,24
Словенія	7898,9	19181,7	28963,0	65,68	84,92	300,29	-5,59	37,86	78,13
Литва	8812,8	10198,6	—	61,71	174,47	—	52,97	9,28	—
Естонія	3495,1	5963,3	—	206,52	80,98	—	47,97	23,94	—
Словаччина	4392,7	6576,0	—	5,76	7,67		28,81	-1,23	—
Болгарія	5085,6	10325,0	21793,0	115,70	125,75	770,93	—	—	—
Латвія	2527,2	2704,9	—	8,00	9,29	—	63,54	-3,09	—

Варто зауважити, що Литва, Естонія, Словаччина, Латвія у 2010 році не входили до складу групи Frontier Market.

У листопаді 2010 року міжнародна рейтингова агенція "Standart&Poor's" оприлюднила оцінку вересневого стану фондового ринку України. Індекс S&P/FCG -Україна на кінець вересня 2010 року становив 194,5, знизившись на 105 пунктів, або на 53 %, порівняно із серпнем [7].

Проведений аналіз стану і динаміки фондового ринку свідчить про те, що в Україні сформувався волатильний, спекулятивний фондовий ринок, який перебуває у значній залежності від іноземного капіталу й зовнішньоекономічної динаміки. Ринку властиві висока концентрація власності й незначна участь населення в інвестуванні у фінансові активи. Сучасний етап розвитку фондового ринку характеризується втратою державою контролю як за макроекономічними показниками, про що свідчать від'ємне сальдо зовнішньоторговельного балансу, високі темпи інфляції, високий рівень державного боргу, так і за діяльністю фінансових інститутів, які безконтрольно здійснювали приватні запозичення на внутрішньому і зовнішньому ринках капіталу, що призвело до глибокої фінансової кризи. Зовнішні фактори лише підсилили негативний ефект від непродуманої фінансової політики.

Отже, у сучасному розвитку фондового ринку існує ряд проблем, які не здатні до саморегулювання ринковим механізмом, а потребують активізації державного регулювання:

- політична нестабільність в країні, що посилює недовіру інвесторів;

- відсутність достатньої кількості кваліфікованих фахівців;

- відсутність великих, з тривалим досвідом роботи, інвестиційних інститутів, які заслуговують суспільної довіри;

- відсутність єдиного державного органу, який би регулював та здійснював прямий вплив на ринок;

- нерозвиненість матеріальної бази, технологій торгівлі, регулятивної і інформаційної інфраструктури, реєстраційної, депозитарної і клірингової мережі;

- високі технічні ризики (ризик неврегульованості розрахунків по цінних паперах, ризик передачі засобів і тому подібне);

- відсутність традицій ділової ринкової етики [2];

- невідповідність біржової торгівлі світовим тенденціям;

- недостатня капіталізація фондового ринку;

- відсутність єдиного центрального депозитарію;

- недостатня прозорість українського фондового ринку;

- відсутність привабливого інвестиційного та підприємницького клімату в країні;

- проблема захисту права власності [4].

- незначна частка організованого ринку цінних паперів;

- недостатньо розвинений ринок корпоративних облігацій;

- нерозвиненість вітчизняного ринку деривативів;

Отже, доцільно запропонувати комплекс заходів з реформування, які будуть спрямовані на подолання існуючих проблем розвитку вітчизняного фондового ринку та забезпечення його ефективного функціонування:

- підвищити капіталізацію та ліквідність організованого ринку цінних паперів шляхом використання фондових бірж у процесі приватизації через первинне публічне розміщення акцій;

- створити універсальну національну біржу, яка буде діяти на принципах регульованих ринків ЄС і здатна інтегруватися у світовий фінансовий простір;

- забезпечити поетапне створення єдиного центрального депозитарію України з урахуванням світового досвіду інтеграції обліково-фінансової інфраструктури;

- прийняти Закон України «Про похідні цінні папери»;

- підвищити прозорість операцій на фондовому ринку та інформації емітента щодо свого фінансового стану та результатів діяльності згідно з вимогами Міжнародної організації комісій з цінних паперів та Директивами Європейського Союзу;

- удосконалити інституційну структуру ринків капіталу з метою диверсифікації ресурсної бази та залучення збережень населення;

- узгодження вітчизняного законодавства з міжнародними стандартами і сучасними вимогами розвитку фінансових відносин; підвищення вимог до корпоративного управління; чітке визначення прав і обов'язків емітентів та інвесторів

- посилення впливу ДКЦПФР на професійних учасників через заборону діяльності, заморожування рахунків, стягнення штрафів. Важливе значення має створення в Україні державної і недержавної системи захисту інвесторів на ринку від втрат, пов’язаних із банкрутством інвестиційних інститутів;

- розробити ефективну систему державного регулювання ринків капіталу з метою контролю за дотриманням вимог законодавства, запобігання шахрайству тощо.

Отже, варто зробити висновок, що здійснення послідовної цілеспрямованої політики формування в Україні ефективного фондового ринку є принципово важливою складовою завершення процесу ринкової трансформації національної економіки, забезпечення інституційної збалансованості останньої, суттєвим чинником зміцнення національної конкурентоспроможності у довгостроковій перспективі.

Список використаних джерел:

1. Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні: Закон України від 30 жовтня 1996 року № 51.

2. Пашнина О. Перспективы фондового рынка Украины/О. Пашнина//Акціонерний вісник – Україна. – 2008. - № 3: [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://vestnikao.com.ua/publ/7-1-0-51

3. Ромашко О. Ю. Регулювання міжнародних фондових ринків: навч. посібн./О. Ю. Ромашко. – К.: КНЕУ, 2000. – 240 с.

4. Собкевич О. В. Фондовий ринок та посилення його ролі в економічному розвитку України/О. В. Собкевич [Електронний ресурс]. – Режим доступу - http://www.inventure.com.ua/

5. Гладкова О.В. Сучасний стан фондового ринку України// О.В. Гладкова/Економічні науки: Інвестиційна діяльність та фондові ринки №1-2010 с.-14

6. Динаміка показників фондового ринку// Вісник Національного банку України, № 8 – 2010 с.- 43

7. Смахтіна Д. Інвестори і фондовий ринок України//Д.Смахтіна/ Україна Бізнес Ревю – 2009 №4 с.-31