ЭКОНОМИКА. Финансовые отношения

Вовчок А.В., ас. Москвічова О.С.

Вінницький торгово-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Фінансовий стан підприємства в умовах економічної кризи

В умовах постійної зміни факторів зовнішнього фінансового середовища і внутрішніх умов здійснення фінансової діяльності збільшується ймовірність періодичного виникнення кризи підприємства, який може набувати різні форми.

Функціонування ринкової економіки, як і будь-якої економічної системи, не є рівномірним і безперервним. Економічне зростання час від часу чергується з процесами застою та спаду, тобто зниженням усієї економічної та ділової активності. Такі періодичні коливання свідчать про циклічний характер економічного розвитку: ринкове саморегулювання на певному етапі зумовлює виникнення економічних криз, які й надалі його супроводжують. Нині весь світ та, зокрема, й Україна переживає саме такий етап спаду всіх чинників розвитку економіки в цілому.

Світова фінансова криза, що розпочалась у 2007 році зачепила в тій чи іншій мірі економіки більшості країн світу, в тому числі наслідки кризи були відчутні і в Україні. Особливо відчутний вплив в нашій країні фінансова криза має на галузь чорної та кольорової металургії, банківську та підприємницьку діяльність, а оскільки підприємницька сфера, нині в нашій країні, займає передове місце в економічному розвитку, аналіз впливу економічної кризи на результати її діяльності є особливо актуальним.

Мета даної статі розглянути фінансовий стан підприємства в умовах економічної кризи, його еволюцію, вдосконалення та вплив з боку держави. Цими питаннями у своїй науковій діяльності займаються такі відомі економісти як Обущак Т.А., Поддерьогін А.М., Терещенко О.О., Ковтун Н.В., Лондар С.Л., Кравченко І.С. та інші.

Сучасний розвиток нашої економіки можна охарактеризувати як період потрясінь. Зміни, пов’язані з ризиками, збитками та умовами прогресуючої світової кризи стали нормою сьогодення. Якщо підприємства не будуть прямувати до змін, які охоплюють весь сучасний світ, вони зазнають краху й збанкрутують. У період світової кризи будуть виживати тільки лідери змін – ті, які швидко адаптуються до її тенденцій, використовуючи всі можливі перспективи виходу з неї. Світовий досвід вчить нас тому, що дійсне просування на шляху реформ залежить від змін у виробничій сфері та знаходженні ефективних форм господарювання. Важливу роль в цьому процесі в Україні відіграє об'єктивний аналіз фінансового стану підприємств. Саме тому основним завданням повинна стати розробка нових механізмів управління фінансовим станом підприємства, що в майбутньому сприятиме ефективній діяльності підприємства.

Слід відзначити, що фінансовий стан підприємства є результатом всіх форм його діяльності як суб’єкта господарювання з одного боку та як результат такої діяльності справляє ключовий вплив у майбутній зміні проявів діяльності підприємства, що формує його «подальший поточний стан».

У сучасних умовах господарювання підприємств важливим є врахування поряд з такими елементами, як платоспроможність, фінансова стійкість, ділова активність, що визначається, зокрема, ефективністю використання активів, прибутковістю підприємства, таких, як потенціал формування та повнота використання фінансових ресурсів, збалансування грошових потоків і рівень фінансового ризику. Тому необхідним є уточнення сутності і поняття "фінансовий стан підприємства" та пошук шляхів його покращання.

Починаючи з другого півріччя 2008 року, значно знизився рівень фінансової стійкості суб’єктів підприємництва України. Про це свідчить:

1) зменшення капіталу суб’єктів підприємництва. Так, за 9 місяців 2009 р. резервний капітал вітчизняних підприємств зменшився порівняно з аналогічним періодом попереднього року на 1 931,6 млн. грн. або на 7,5%; нерозподілений прибуток підприємств зменшився на 38 971,5 млн. грн. або на 50,8%;

2) збільшення кількості збиткових підприємств. Станом на 01.03.2011 року 52,5% вітчизняних підприємств було збитковими, тоді як станом на 01.01.2010 року цей показник становив 38,7%. В промисловості частка збиткових підприємств становить 48,5%;

3) зростання частки сумнівних та безнадійних боргів. Станом на 01.01.2011 року обсяг проблемних і сумнівних кредитів сягнув 69,9 млрд. грн., або 9,4 % від обсягу кредитного портфелю українських банків, тоді як на початку року проблемними вважалися тільки 2,2 % всіх кредитів на суму 18 млрд. грн. Як наслідок, це призвело до значного погіршення показників діяльності банківської системи України.

4) зменшення обсягів реалізації продукції. Обсяг реалізованої промислової продукції за 10 місяців 2009 року зменшився на 21,4% в порівнянні з аналогічним періодом 2008 року;

5) низькі показники ліквідності суб’єктів підприємництва. Станом на 30.09.2010 року кредиторська заборгованість суб’єктів підприємництва перевищує дебіторську заборгованість на 117 337,9 млн. грн. або в 1,16 разів;

6) зменшення обсягів інвестицій. Обсяги інвестицій в основний капітал суттєво скоротились – на 43,7% за 9 місяців 2009 року порівняно з відповідним періодом 2008 року;

7) погіршення доступу підприємств до зовнішніх джерел фінансування. Головним джерелом фінансування інвестицій в основний капітал є власні кошти підприємств та організацій, за рахунок яких за 9 місяців 2009 року було освоєно 64,3% капіталовкладень. Частка кредитів банків та інших позик у загальних обсягах капіталовкладень скоротилась на 2% порівняно з аналогічним періодом 2008 року і становила 13,6%;

8) збільшення кількості підприємств-банкрутів. Станом на 01.03.2011 року загальна кількість вітчизняних підприємств, які перебувають в процедурах банкрутства становила 14 517 підприємств.

З огляду на те, що підприємницька сфера займає передове місце в економічному розвитку нашої країни – держава не може залишатись в стороні і в умовах світової фінансово-економічної кризи не підтримувати вітчизняного підприємства. Таким чином в Україні були прийняті законодавчі та нормативні-правові документи, спрямовані на подолання її негативних наслідків. Зокрема, Закон України "Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 31.10.2008 № 639-VI, Укази Президента України "Про додаткові заходи щодо подолання фінансової кризи в Україні" від 17.11.2008 року № 1046/2008 та "Про стимулювання розвитку підприємницької діяльності в умовах світової фінансової кризи" від 22.06.2009 року № 466.

Влада не могла вчинити інакше, оскільки у випадку невтручання органів державного управління у розвиток проблемної ситуації, вірогідними видаються подальші негативні наслідки для підприємницького сектора економіки України:

1) критичне зменшення частки власного капіталу підприємств, збільшення кредиторської і дебіторської заборгованості, передусім, безнадійної дебіторської заборгованості, надмірне погіршення фінансової стійкості вітчизняних підприємств;

2) зниження рівня платоспроможності і кредитоспроможності суб’єктів підприємництва;

3) подальше зниження рівня конкурентоспроможності вітчизняних підприємств на зовнішніх ринках внаслідок недостатніх обсягів фінансових ресурсів;

4) підвищення рівня збитковості підприємств усіх форм власності і, як наслідок, збільшення кількості збанкрутілих підприємств;

5) зростання соціальної напруженості в суспільстві внаслідок зменшення рівня реальної заробітної плати та збільшення заборгованості із виплати заробітної плати;

6) зниження інвестиційного потенціалу економіки у зв’язку з ускладненим доступом суб’єктів підприємництва до зовнішніх джерел фінансування;

7) зростання частки сумнівних та безнадійних боргів;

8) формування у суспільстві негативного ставлення до ведення підприємницької діяльності, погіршення підприємницького середовища та подальше скорочення іноземних інвестицій в економіку України.

Вагомість очікуваних негативних економічних наслідків проблеми вимагає активізації політики держави щодо посилення фінансової стійкості вітчизняних суб’єктів підприємництва. Державна політика повинна здійснюватися з використанням інституційних, економічних та організаційних засобів, урахуванням існуючих негативних наслідків фінансово-економічної кризи за напрямами:

1. Покращення рівня доступності фінансових ресурсів для суб’єктів підприємництва за рахунок:

- збільшення обсягів та удосконалення механізму державного фінансово-кредитного сприяння суб’єктам підприємництва;

- спрощення процедур мікрокредитування;

- удосконалення механізмів функціонування страхових, гарантійних та фондів кредитної кооперації, а також використання альтернативних схем фінансування (лізингу, факторингу та форфейтингу). Для цього необхідно вдосконалити законодавство, що регулює лізингові та факторингові операції передусім з метою стимулювання банків вкладати кошти у статутні фонди лізингових та факторингових компаній шляхом звільнення від оподаткування тієї частини прибутку, яка спрямовується на придбання акцій цих компаній; створення системи пільгового довгострокового рефінансування Національним банком України банківських установ, які активно займаються довгостроковими лізинговими операціями;

- суттєвого покращення інвестиційного клімату;

- створення системи стимулів легітимізації тіньових доходів.

2. Сприяння збільшенню обсягів господарської діяльності суб’єктів підприємництва України за рахунок:

- провадження політики, спрямованої на зменшення кількості недіючих та збиткових підприємств;

- збільшення обсягів державних закупівель в пріоритетних галузях економіки з метою стимулювання попиту на продукцію стратегічно важливих підприємств;

- стимулювання експортних операцій шляхом надання урядом додаткових гарантій банкам щодо залучення кредитних ресурсів в експортоорієнтовані виробництва, часткового компенсування страхових премій при укладанні договору з приватними страховиками, або створення власного державного страхового агентства.

3. Підвищення рівня фінансової стійкості, ліквідності та платоспроможності суб’єктів підприємництва за рахунок:

- підвищення ефективності управління активами та фінансовим станом підприємств;

- реалізації управлінських функцій органів влади стосовно моніторингу рівня, а також стимулювання підвищення рівня ліквідності підприємств;

- проведення просвітницької діяльності про переваги зміцнення ліквідності підприємств;

- стимулювання збільшення частки оборотних активів у структурі балансу суб’єктів підприємництва.

4. Покращення доступу суб’єктів підприємництва до кредитних ресурсів.

5. Посилення фінансової складової економічної безпеки вітчизняних підприємств сектора малого підприємництва за рахунок доповнення програм підтримки малого підприємництва розділом та заходами зі зміцнення його фінансової безпеки, а також активізації управлінських функцій регіональних та місцевих органів влади у напрямі формування безпечного підприємницького середовища.

Отже, успішна реалізація антикризових заходів буде можливою лише за умови використання комплексного підходу до визначення кризової ситуації на підприємстві, який передбачає використання спеціальних методів і прийомів управління процесами попередження, переборювання та ліквідації кризи та дасть змогу сформувати ефективну систему антикризового управління на підприємстві, адекватну сучасним умовам господарювання.

Література:

1. Обущак Т.А. Сутність фінансового стану підприємства // Актуальні проблеми економіки. – 2007. – № 9- С. 11-15

2. Фінанси підприємств: Підручник / Під ред. А.М. Поддєрьогіна. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: КНЕУ, 1999. – 384с.

3. Лондар С. Особливості фінансово-економічних кризових явищ в Україні та можливості їх регулювання // Казна України. – 2009. - №3 – С. 5-7

4. Чухно А. Сучасна фінансово-економічна криза: природа, шляхи і методи її подолання // Економіка України. – 2010. -- № 4 – С. 4-18