Сатур В.С., наук. керівник Мінасян В.Л.

Буковинська державна фінансова академія, м. Чернівці

Державний фінансовий контроль: сутність, значення та проблеми

Актуальність теми обумовлена тим, що побудова соціально орієнтованої ринкової економіки з різними формами власності передбачає, наявність належного механізму державного фінансового контролю за діями суб'єктів господарювання з метою досягнення збалансованості, пропорційності й оптимальності економічних процесів. Від стану державних фінансів, ступеня їх прозорості, ефективності використання державної власності значною мірою залежать довіра до держави з боку власних громадян та зарубіжної спільноти, умови розвитку бізнесу, інвестиційний клімат. Формування такої системи господарювання потребує становлення нової системи державного регулювання економіки, провідне місце в якій займає державний фінансовий контроль.

Метою статті є визначення стану державного фінансового контролю в Україні та розробка основних напрямів його удосконалення.

Теоретичні питання фінансового контролю в Україні і за кордоном досліджуються значною кількістю фахівців. Проблематиці формування системи фінансового контролю присвячені праці В. Андрєєва, В. Базилевича, О. Барановського, М. Білухи, О. Василика, Л. Воронова, Л. Гуцаленко, Ю. Данилевського, В. Піхоцького, І. Стефанюка, В. Шутова та ін.

У системі управління суспільними фінансами контрольна функція є найбільш значущою щодо формування доходів бюджету і використання бюджетних коштів. Контроль ефективності витрачання бюджетних коштів і використання державної власності передбачає: організацію і контроль вчасності виконання дохідних і видаткових статей бюджетів і державних позабюджетних фондів за обсягами, структурою і цільовим призначенням; визначення доцільності витрат і використання державної власності; оцінку обґрунтованості дохідних і видаткових статей бюджетів. Таким чином, ефективність виконання бюджету є важливим показником якості витрачання бюджетних коштів.

Сучасні фінансові відносини потребують високопрофесійного управління з боку державних та місцевих органів влади, які мають забезпечувати ефективне, результативне і прозоре управління державними фінансами. За таких умов необхідний ефективний фінансовий контроль як важлива ланка системи управління національною економікою.

За своєю економічною сутністю державний фінансовий контроль – це спеціальний державний контроль, що здійснюється як діяльність фінансових органів та їх посадових осіб по забезпеченню законності, фінансової дисципліни та доцільності при мобілізації, розподілі та використанні централізованих і децентралізованих грошових фондів та матеріальних  коштів [2, 53].

Для того, щоб повністю охопити поняття фінансового контролю, треба мати чітке уявлення про структуру його системи (рис. 1).

Рис. 1. Структура загальної системи фінансового контролю

В Україні здійснюється державний, муніципальний і незалежний фінансовий контроль. На державному рівні контролюється розподіл ВНП, рух бюджетних фінансових ресурсів та їх цільове використання, що відіграє важливу роль у державному регулюванні економіки. Залежно від суб’єктів контролю виокремлюють внутрішньогосподарський, відомчий, аудиторський контроль, контроль фінансово-кредитний установ. Муніципальний контроль здійснюється місцевими радами народних депутатів і органами місцевого самоврядування. Державний фінансовий контроль здійснюють Верховна Рада України, Кабінет міністрів, Національний банк, Міністерство фінансів, Фонд державного майна, Рахункова палата та інші державні органи згідно з чинним законодавством [5].

Важливою ознакою фінансового контролю є форма його здійснення як засіб вираження змісту об'єкта контролю. Виділяють такі форми фінансового контролю:

- попередній - проводиться до здійснення фінансових операцій і має велике значення для попередження порушень, передбачає оцінку обґрунтованості фінансових програм і прогнозів в процесі складання, розгляду і затвердження бюджетних планів всіх рівнів, кошторисів позабюджетних фондів;

- поточний - є органічною частиною оперативного фінансового управління й регулювання фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій, установ, галузей економіки, проводиться в короткі проміжки часу в процесі здійснення фінансово-господарських операцій (перерахування податків, зборів, утворення фондів грошових коштів, здійснення виплат тощо);

- наступний – здійснюється під час розгляду звітності, головною метою є здійснення оцінки досягнутих результатів та розробка стратегії на майбутнє[4, 7].

Під методом фінансового контролю розуміють засоби, прийоми i способи його здійснення. Найчастіше використовуються такі методи фінансового контролю:

- спостереження;

- перевірка;

- обстеження;

- аналіз;

- аудит;

- ревізія.

Відповідно до Декларації про загальні принципи діяльності вищих органів фінансового контролю держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, до принципів, на яких будується діяльність вищих органів фінансового контролю відносять:

- незалежність ;

- гласність;

- превентивність;

- дієвість;

- регулярність;

- об'єктивність;

- всеохоплюючий характер;

- законність;

- компетентність;

- оперативність;

- доказовість [6, 80].

Децентралізація економіки призвела до погіршення державного контролю за багатьма економічними процесами, зокрема за використанням державних ресурсів. Питання формування та вдосконалення системи державного фінансового контролю в Україні набуває особливої важливості як у теоретичному так і в практичному плані, оскільки вона є однією зі складових устрою влади в державі, особливим видом управління справами держави та суспільства, необхідним елементом керування фінансовими ресурсами.

Одним з органів державного фінансового контролю в Україні є Головне Контрольно-ревізійне управління України. Державна контрольно-ревізійна служба забезпечує контроль за використанням відповідно до законодавства бюджетних коштів та коштів державних цільових фондів. Основні результати діяльності органів Державної контрольно-ревізійної служби за 2010 рік наведені у таблиці.

Таблиця 1.

Результати діяльності органів Державної контрольно-ревізійної служби за 2009 - 2010 рр.

Показники	Кількість (фактів, об’єктів контролю)
	2009 р.	2010 р.
Проведено контрольних заходів	16376	15392
Проведено зустрічних звірок	30245	35687
Виконано прямих доручень і звернень Президента України, Секретаріату Президента, Кабінету Міністрів, Верховної Ради, народних депутатів України	1835	2116
Кількість підприємств, установ і організацій, охоплених ревізіями, перевірками державних закупівель та комісійними перевірками	15335	14333
Кількість підприємств, установ і організацій,  в яких виявлено фінансові порушення	14640	13488
Розглянуто звернень громадян, посадових осіб підприємств, установ і організацій	4985	5022
Прийнято законодавчих і нормативно-правових актів	10	14
Виявлено втрат фінансових і матеріальних ресурсів, допущених внаслідок порушень законодавства	13986	12275
Виявлено втрат фінансових і матеріальних ресурсів, допущених внаслідок неефективних управлінських дій	5120	4720
Виявлено фінансових порушень, що не призвели до втрат фінансових і матеріальних ресурсів	11190	9463

[7]

Отже, велика кількість порушень у сфері економічної діяльності свідчить не лише про необхідність посилення державного фінансового контролю. Воно вказує на те, що економічний механізм господарювання є недосконалим та містить дуже багато слабких сторін, що сприяє скоєнню злочинів. Тому формування ефективної системи фінансового контролю має здійснюватися разом із удосконаленням усього механізму функціонування економіки.

Недоліки  діючої системи фінансового контролю  можна звести у три групи.

Першу групу складають недоліки правового характеру. Це відсутність законодавчих рішень щодо формування цілісної системи фінансового контролю в державі. Зокрема, законами не визначено:

- загальної процедури фінансового контролю; переліку органів і суб'єктів, яким делеговано право на здійснення державного фінансового контролю;

- статусу, функцій і повноважень органів і суб'єктів спеціалізованого державного фінансового контролю, їх взаємовідносин і підзвітності;

- повноважень вищих органів державної влади в системі фінансового контролю;

- єдиного методологічного забезпечення фінансового контролю в частині встановлення системи економічних показників, які відображають стан фінансової дисципліни, та методики їх розрахунку;

- механізму внутрішнього контролю дотримання чинного законодавства в системі фінансового контролю.

До другої групи віднесено недоліки організаційного характеру, які, по суті, є не реалізацією на практиці наданих законодавством органам державного фінансового контролю повноважень з організації і здійснення контролю. Це:

-  порушення принципів регулювання підприємницької діяльності;

-  недостатня участь в розробці нових і удосконаленні чинних законодавчих і нормативних актів з фінансових питань;

- недостатня увага контрольним діям, які забезпечують профілактичну функцію контролю;

- відстороненість органів державного фінансового контролю від розробки, обговорення і прийняття організаційно-правових заходів щодо недопущення фінансових порушень [3, 320];

- недостатнє застосування в контрольно-ревізійній роботі методик, спрямованих на визначення ефективності використання державних фінансових ресурсів;

- невиконання положень чинного законодавства в частині забезпечення належної взаємодії між органами державного фінансового контролю, що посилює дублювання і паралелізм в роботі;

-    відсутність механізмів виконання положень законів, які визначають відповідальність за перешкоджання контрольним діям;

-    порушення прав підконтрольних суб'єктів.

Третю групу складають недоліки методологічного характеру, серед яких основним є відсутність методологічного забезпечення основних форм фінансового контролю (специфічних процедурних стандартів) [1, 44].

Отже, по-перше, необхідно вирішити організаційно-правові питання, які стосуються бюджетних правопорушень, а саме:

- використання бюджетних коштів без належних нормативно-правових підстав;

- планування з порушенням чинного законодавства;

- нецільове використання коштів;

- неефективне використання бюджетних коштів.

По-друге, необхідно розмежувати права та повноваження між органами державного фінансового контролю та створити ефективно діючий вищий орган фінансового контролю, незалежний статус якого має бути законодавчо закріплений.

По-третє, покращити матеріально-технічне, наукове та інформаційно-аналітичне забезпечення функціонування системи державного фінансового контролю.

Отже, можна констатувати, що цілісна система державного фінансового контролю в Україні ще не склалася, хоча її основні елементи вже функціонують. Проте вони діють розрізнено, в умовах недосконалої і часом суперечливої нормативно – правової бази.

Література:

1. Барабаш Н.С., Никонович М.О. Удосконалення системи державного фінансового контролю / [Н.С. Барабаш, М.О. Никонович] // Фінансовий контроль. – 2005. - №3(26). – С. 44-47.

2. Воронова Л.К., Кучерявенко Н.П. Фінансове право : навчальний посібник / [Л.К. Воронова, Н.П. Кучерявенко] – Харків: Легас. – 2003. – 360 с.

3. Грінчук М.С. Реформування системи державного фінансового контролю / [М.С. Грінчук] // Вісник ЧТЕІ. – 2008. – №4. – С. 317-322.

4. Гуцаленко Л.В., Дерій В.А., Коцупатрий М.М. Державний фінансовий контроль / [Л.В. Гуцаленко, В.А. Дерій, М.М. Коцупатрий] – К. : ЦУЛ. – 2009. - 424 с.

5. Піхоцький В.Ф. Державний фінансовий контроль як дієвий метод управління // Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського [сайт http://www.nbuv.gov.ua]

6. Юрій С.І., Федосов В.М. Фінанси : підручник / [С.І. Юрій, В.М. Федосов] - К. : Знання. – 2008. – 611 с.

7. Сайт Головного Контрольно-ревізійного управління України // http://www.dkrs.gov.ua