Економічні науки/2.
Фінансові відносини
Студентка ІV
курсу Редько І.М., к.е.н. Івашко О.А.
Волинський національний університет імені Лесі Українки, Україна
Боротьба
із шахрайством на ринку страхових послуг: вітчизняні реалії та зарубіжний
досвід
В умовах євроінтеграції
Україна активно запозичує європейський досвід щодо функціонування ринку
страхових послуг, що дає позитивний поштовх у економічний розвиток країни. Однак,
як би ефективно не впроваджувалися ці процеси, в них є й зворотна сторона. Перш
за все це стосується підвищення рівня тінізації економіки, а саме шахрайства у
страховій сфері. Воно набирає значних масштабів не лише в Україні, а й в
багатьох країнах світу.
Проблеми боротьби із страховим шахрайством висвітлені в багатьох працях українських та зарубіжних авторів, серед яких варто виділити М. І. Карліна, Р. Й. Чайковського, Д. Кошкіна, Г. Козоріза та ін.
Згідно з Кримінальним Кодексом України, шахрайство характеризується як присвоєння з
корисливою метою майна чи права на нього шляхом зловживання довірою чи обману[1].
Безпосередніми суб’єктами страхового шахрайства виступають
страхові представники та посередники, експерти з оцінювання, нотаріуси, юристи,
медичні працівники, співробітники правоохоронних органів.
Для більш детального дослідження вищезазначеної тематики
проаналізуємо страховий ринок провідних країн світу.
Так,
страховий ринок США є однією із найбільш розвинених та незалежних сфер
бізнесу. Щорічні втрати страховиків від страхового шахрайства складають приблизно 100 млрд дол., із них 40 млрд припадає на шахрайства у сфері медичного
страхування. У Канаді щорічні втрати в результаті страхового шахрайства складають 1,3 млрд дол [3].
Щодо європейських країн, то збитки від шахрайства оцінюються у 8 млрд євро, що складає 2 % всіх страхових премій Європейського Союзу. Щорічні втрати Великобританії
становлять 15,8 млрд фунтів стерлінгів (8,5
млрд дол.), збитки Франції –
близько 3 млрд дол., а Нідерландів – 300 млн дол. Російські страховики щорічно
втрачають приблизно 15 млрд рублів, із яких 70% – у сфері автострахування. В Україні таких статистистичних показників немає, але збитки вітчизняних страховиків у результаті страхового шахрайства постійно зростають[3].
Особливий розмах
страхового шахрайства спостерігається
в автострахуванні, що пояснюється його масовістю та простотою організації страхового випадку.
Як зазначає Г. Козоріз, найпоширенішими
видами шахрайства у сфері автострахування є фальсифікація викрадення (переважно 90 автомобілів зі 100
викрадають у перший місяць після укладення договору страхування). За останній період такий вид шахрайства
набув міжнародного характеру. Спостерігаються випадки викрадення
дорогих авто в Німеччині з подальшим їх продажем у Москві, Києві, Львові; внутрішньофірмове шахрайство;
підстава; страхування в кількох компаніях [5].
З розвитком туристичного бізнесу і появою у населення вільних грошових коштів для
відпочинку за кордоном сформувався розвиток шахрайських схем у сфері
туризму. Як правило, шахраями виступають керівники туристичних груп та іноземні медичні заклади. Переважно страхове шахрайство виявляється під час виїзду громадян з України, зокрема під час купівлі
зеленої картки. На страховому ринку України продається близько 10–30% фальшивих
зелених карток.
Елементом
шахрайства зарубіжних страхових компаній (Німеччина, Австрія), які порушують
законодавство СНД, виступає розповсюдження страхових полісів через мережу
Інтернет без відповідної на це ліцензії [3].
Основними причинами розвитку страхового шахрайства виступають
корупція, відсутність
регуляторних механізмів, правових норм і законодавчої регламентації діяльності страховиків щодо
попередження страхових злочинів.
Для скорочення
кількості випадків страхового шахрайства необхідно об’єднати зусилля багатьох країн. Проте, у більшості держав
страхове шахрайство входить до кримінального законодавства як самостійний склад злочину. Передусім це стосується Швеції,
Австрії, Німеччини, Болгарії, Польщі та Китаю.
Кримінальний кодекс Австрії передбачає покарання (до
шести місяців позбавлення волі) за умисне пошкодження чи приховування застрахованого майна, а також заподіяння
шкоди здоров’ю з метою отримання
страховки.
У США відповідальність за страхове шахрайство
регулюється на рівні штатів. Деякі штати мають
загальне для всіх видів страхування законодавство, інші – лише для певних видів. У Китаї страхове шахрайство в великих масштабах карається
десятьма роками позбавлення волі. У Росії та Україні страхові шахраї уникають покарання, оскільки в цих країнах не існує
чіткої нормативно-правової бази даної сфери.
Боротьба із страховим шахрайством вимагає розширення обміну інформацією та
співробітництва між страховиками
всередині країни; страховиками й органами нагляду на
національному рівні; співробітництва в міжнародному масштабі.
Можливими заходами протидії страхового шахрайства також є встановлення чітких правил виплати комісійних, регулярний аудит діяльності посередника щодо виконання ним
установлених правил та
процедур. Проте початок міжнародного співробітництва у цій сфері було покладено ще в 1985 р.,
коли розпочала свою роботу Міжнародна асоціація агентств із боротьби зі страховим шахрайством, членами якої нині є 28 країн та ряд інших організацій [4].
У більшості держав світу проблеми боротьби зі
страховим шахрайством страховики вирішують самостійно, або шляхом об’єднання зусиль усіх
страхових компаній. Це
супроводжується виділенням коштів на створення коаліції для боротьби зі страховим шахрайством і централізованої бази даних про
шахраїв та їхні злочинні
дії.
На сучасному етапі Україна досягла позитивних зрушень щодо вдосконалення засобів боротьби зі
страховим шахрайством.
Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України затвердила Положення про єдину централізовану базу даних із договорів обов’язкового страхування
цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відповідно до неї, страховики
збирають інформацію про своїх клієнтів і карають водіїв за високу аварійність [2].
Українські страховики прагнуть об’єднатися в боротьбі
зі страховим шахрайством. Зокрема, йдеться про створення асоціації, метою якої є попередження випадків
страхового шахрайства, обмін інформацією про факти фальсифікації в страхуванні та їх учасників. На даний момент створена база, через
яку страховики можуть отримувати відомості про виплати з автострахування, про автомобілі, які найчастіше потрапляли в ДТП і
отримували однакові ушкодження.
Варто зауважити, що лише об’єднавши зусилля
правоохоронних органів і страхових компаній, та підвищивши проінформованість страхувальників, буде можливість зменшити негативні
наслідки шахрайства на страховому ринку.
Література:
1.
Кримінальний Кодекс України від 1 вересня 2001 року зі
змінами та доповненнями. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/
cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2341-14.
2.
Положення про єдину
централізовану базу даних із договорів обов’язкового страхування
цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від
9.07.2010 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0691-10.
3.
Алгазин А. И. Современные тенденции страхового
мошенничества. [Електронний ресурс]. –
Режим доступу: http://antiobman.ru/tricks1.php?a=13.
4.
Козоріз Г. Шахрайство у страхуванні та шляхи його
усунення / Г.Козоріз // Фінанси України. – 2007. – № 7. – С. 131–138.
5.
На автострахуванні шахраї заробляли і будуть заробляти
// Страхова справа. – 2004. – № 4. – С. 54–59.