Економічні науки/3. Фінансові відносини

Аспірант Юсвалієва А. В., студент Мілінчук О.А

Харківський національний економічний університет, Україна

ОСОБЛИВОСТІ фінансування наукових досліджень

в Україні

Важливим чинником і передумовою розвитку освіти, культури та підвищення якості робочої сили є наука. Без потужної наукової бази ефективний розвиток ринкової економіки є неможливим, необхідною умовою чого, в свою чергу, є забезпечення безперервного фінансування освіти та наукових досліджень. У зв’язку з цим не викликає сумнівів актуальність фінансування науки зокрема наукових досліджень в сучасних умовах. Аналіз її значення в сучасному житті та стан української системи науки свідчить про необхідність кардинальних змін в існуючій системі залучення коштів на розвиток галузі. Існують дві головні причини труднощів, з якими зіштовхується українська наука. Це її недостатнє фінансування і відсутність суттєвого попиту на її досягнення [4]. Важливі аспекти фінансування освіти та наукових досліджень розкрито в роботах таких вітчизняних вчених, як О. Д. Бойко, В.Г. Борисенко, С. О. Черепанова, Ю. Б. Шаповал, В. Б. Тропіна та ін.

Згідно з ЗУ «Про Державний бюджет на 2010 рік» Національна академія наук отримує фінансування в розмірі 2,55 млрд грн, у т.ч. 495 млн грн за рахунок спеціального фонду. У 2008 році фактичне фінансування Національної академії наук було теж на такому рівні – 2,48 млрд грн, якщо врахувати рівень інфляції за останні 2 роки, можна казати про значне зменшення фінансування [1; 5]. Виходячи з аналізу економічної літератури, можнастверджувати, що на сьогоднішній день має місце катастрофічна нестача коштів на фінансування зазначеної сфери. У ринкових умовах діє закон взаємозв'язку попиту та пропозиції. Попит та пропозиція на наукові дослідження безумовно є, але реальний баланс між ними відсутній. На думку авторів, проблема полягає в тому, що саме на державному рівні відсутнє чітке розуміння життєвої необхідності в конкурентоспроможній системі науки, яка базується на вітчизняних наукових дослідженнях. У багатьох наукових інститутах збереглася структура фінансування, яка відбувалась переважно за рахунок державного бюджету за допомогою відомчого фінансування, збільшення кількості виконаних госпдоговорів супроводжується одночасним зниженням частки фінансування за їх рахунок. Це підтверджує тезу про недостатній рівень фінансування сучасної наукової системи України, що в свою чергу не дозволяє розраховувати на виконання наукою її економічної функції.

В ході аналізу економічної літератури можна виділити чотири шляхи фінансування науки, зокрема наукових досліджень: фінансування за рахунок державного бюджету; фінансування з приватного сектору; фінансування за допомогою філантропів; використання міжнародної допомоги. На етапі пошуку альтернативних джерел фінансування науки та наукових досліджень в Україні думки вчених щодо зазначеного питання розходяться. Таким прикладом є досвід економічно розвинених країн. Характеристика найбільш обґрунтованих підходів за результатами узагальнення висновків експертів відносно фінансування науки закордоном [2] наведено в табл.1.

Таблиця 1

Фінансування науки та наукових досліджень (закордонний досвід)

Країна	Метод фінансування	Характеристика методу
Японія	Фінансування з приватного сектору	На частку приватного сектора припадає від 50 до 70% загального фінансування науки.
Росія	Фінансування за рахунок державного бюджету	Фінансування наукових досліджень відбувається за рахунок державних коштів у обсязі від 75 до 90%.
Німеччина	Фінансування з приватного сектору	Виконує від 60 до 75% всіх наукових досліджень і розробок у цих країнах, фінансує понад 70% наукових робіт.
Франція	Фінансування за рахунок державного бюджету з частковим використанням допомоги філантропів	Державне фінансування здійснюється із державного бюджету – 87%, за рахунок допомоги філантропів – 10%.
США	Фінансування за рахунок державного бюджету з використанням допомоги приватного сектору	Доля фінансування науки із держбюджету коливається в діапазоні від 55% до 75%

Розглянувши табл.1 треба зазначити, що фінансування наукової галузі розвинених країн світу активно залучає як допомогу приватного сектору, так і кошти філантропів, що не є досі прийнятним для України, оскільки бізнес буде підтримувати науку, лише якщо побачить перспективу швидкої реалізації наукових розробок. Отже, рівень наукових розробок повинен бути таким, щоб було зрозуміло що за 3-4 роки можна досягти ефекту. До списку додаткових або альтернативних засобів фінансування науки необхідно віднести кошти, отримані від виконання наукових досліджень відповідно до замовлень суб’єктами господарювання (науково-дослідні роботи за господарським договором). Також, таким джерелом можуть послужити філантропи. Але виникає необхідність залучити їх до активної діяльності. Їх стимулювання можливе за рахунок прийняття та реформування законів про благодійницьку і неприбуткову діяльність, а також створення клімату суспільного визнання та введення переваг, пов'язаних з виникаючими зобов'язаннями перед бюджетом у вигляді податкових та обов'язкових платежів.

За умов розширення кордонів міжнародної співпраці та транскордонного співробітництва, до ключових шляхів фінансування вітчизняної науки слід включити міжнародне фінансування. На початок 2010 року в Україні відмічено такі форми міжнародного фінансування, як гранти та призові фонди, але в незначній кількості. Якщо звернутися до досвіду інших країн, можна розглянути міжнародну допомогу, яку розвинені держави щороку надають країнам Африки і Азії з метою розвитку їх системи науки. Досвід переконує, що надання цих коштів є більш доцільним, ніж відрядження уповноважених осіб для перенесення досвіду [4, 6].

Здійснивши аналіз української практики фінансування науки, можна відмітити старання власних структур зосередити основну увагу на виділенні коштів з додаткових джерел. Однак, сучасний стан фінансування науки, зокрема наукових досліджень в Україні є досить невтішним. Неефективним є розподіл коштів у бюджеті та не відбуваються бажані зміни у використанні альтернативних джерел фінансування вказаної галузі. Дивлячись на діючі науково-дослідницькі інститути ,політика фінансування наукових досліджень в Україні будується за формальними признаками без урахування суспільних потреб.

Таким чином, виходячи з аналізу сучасного стану фінансування освіти та наукових досліджень, визначено що фінансування залишається однією з найбільш актуальних та суттєвих проблем наукового сектору України. Недостатнє фінансування негативно впливає на проведення досліджень на належному рівні та в бажаному обсязі, який би сприяв отриманню конкурентоспроможних переваг на світовому ринку наукових результатів, інтеграції у Європейський науковий простір. На основі аналізу міжнародного досвіду рекомендовано сконцентрувати увагу на впроваджені механізмів фінансування за допомогою приватного сектору, філантропів та за рахунок використовування міжнародної допомоги. Недостатнє фінансування негативно впливає на всі сфери наукової діяльності від процесу підготовки наукових кадрів до міжнародного співробітництва.

Література:

1. Про державний бюджет на 2010 рік: Закон України // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2010. – ст. 269 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2154-17

2. Галаган А. Фінансування науки та освіти огляд світових тенденцій / А. Галаган // Соціально- гуманітарні знання. – 2008. – № 2 . – С. 116.

3. Тропіна В. Бюджетне забезпечення соціальної функції в Україні / В. Тропіна // Фінанси України. – 2008. –№ 5. – С. 15–31.

4. В Комітеті з питань науки і освіти на засіданні розглянули питання щодо стану та перспектив фінансування освіти і науки з Державного бюджету України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://kno.rada.gov.ua/

5. Держкомстат України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/

6. Інформаційно-аналітичні матеріали Комітету з питань науки і освіти Верховної Ради України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://kno.rada.gov.ua/komosviti/