Боднарчук І.Б., Мінасян В.Л.

Буковинська державна фінансова академія, Україна

Фінансовий ринок в Україні

На сучасному етапі розвитку економіки України все більшого значення набуває наявність ефективно організованого фінансового ринку, здатного забезпечити потреби економіки в інвестиціях шляхом акумуляції тимчасово вільних фінансових ресурсів. З огляду на те, що фінансовий ринок країни формується в умовах трансформаційних процесів, він потребує ретельного дослідження як з теоретичної, так і практичної точки зору. Враховуючи незначний період функціонування порівняно з економічно розвинутими країнами, фінансовий ринок в Україні має певні вади, які необхідно усунути. [ 1, с 4]

Актуальність цієї теми зумовлено тим, що фінансовий ринок потенційно здатний допомогти здійсненню в Україні структурної перебудови економіки, завдяки перетіканню капіталів, стати фактором економічного зростання, збільшення зайнятості, інтеграції економіки України у світове господарство.

Розглянемо декілька визначень фінансового ринку і порівняємо їх.

Сучасний фінансовий ринок(Опарін) – це механізм для торгівлі фінансовими активами, обов'язковими атрибутами якого є чіткі правила торгівлі, наявність професійних учасників ринку і розвиненої ринкової інфраструктури, що забезпечує мінімальні витрати і максимальну надійність угод (операцій).

Фінансовий ринок — це винятково складна структура з великою кількістю учасників — фінансових посередників, які оперують з різноманітними фінансовими інструментами і виконують широкий набір функцій з обслуговування й управління економічними процесами. А проте це ринок, на якому присутні продавці й покупці, є товар, що продається і купується. Але товар цей особливий — це гроші, надані в користування: тимчасово — у формі позик під зобов’язання, або назавжди — під акції[6,с.160].

Фінансовий ринок — одна зі сфер ринкових економічних відносин. Його специфіка полягає в тому, що предметом купівлі-продажу є фінансові фонди. В одних агентів економічних відносин вони тимчасово вивільнюються, тоді як в інших виникає потреба в їх залученні для фінансування поточних або капітальних витрат. Отже, формується група дебіторів, якій відповідає група кредиторів. Обидві групи дуже рухливі, агенти виробництва можуть одночасно купувати і продавати вільні фонди[7,c.120].

Отже, з наведених вище визначень можна зробити висновок, що вони характеризують ринок як механізм фінансових відносин, де об′єктом є цінні папери і обов′язкова наявність учасників. Відмінними рисами між наведеними визначеннями є те, що в першому говориться про правила, які існують на ринку; в другому про посередників, які використовують різні фінансові інструменти і виконують функції з обслуговування і управління процесами; в третьому визначенні говориться, що предметом купівлі -продажу є фінансові фонди, що узагальнює всі грошові кошти.

Фінансовий ринок виконує надзвичайно важливі функції в ринковій економіці. Він є забезпечуючою структурою, насамперед для фінансів суб’єктів господарювання, які є базовою сферою фінансової системи. Їх фінансова діяльність розпочинається з формування ресурсів. Призначення фінансового ринку полягає в забезпеченні підприємствам належних умов для залучення необхідних коштів і продажу тимчасово вільних ресурсів. Таким чином, підприємства на фінансовому, як і на інших ринках, практично рівнозначні, як у ролі покупця, так і продавця ресурсів.

Роль фінансового ринку щодо двох інших суб’єктів фінансових відносин — держави і фізичних осіб — дещо інша. [2, с. 208]

Функціонування фінансового ринку має забезпечити потреби суб’єктів підприємницької діяльності та фінансових інституцій фінансовими ресурсами. Цей ринок ґрунтується на функціях грошей як засобу нагромадження та платежу. Він повинен забезпечити концентрацію фінансових ресурсів і вільний доступ до них усіх суб’єктів,насамперед конкуренції як між продавцями і між покупцями, так і продавця з покупцем. Товаром є фінансові ресурси, які після їх придбання (купівлі) надходять у постійне чи тимчасове користування, а ціною — плата за їх використання.

Структуризація фінансового ринку здійснюється за двома основними ознаками: формою ресурсів та організацією торгівлі ними.

За формою фінансових ресурсів фінансовий ринок поділяється на ринок грошей і ринок капіталів.

Ринок грошей являє собою ринок короткострокових боргових зобов’язань, сферу, де їх можна купити. Їх придбання тут здійснюється тільки у тимчасове користування. Товаром на цьому ринку є гроші, ціною — проценти за кредит.

Ринок капіталів, який складається з ринку фінансових інструментів, що відображають права власності, і довгострокових боргових зобов’язань, являє собою сферу торгівлі не тільки грошима, а й правами власності. Тут фінансові ресурси купуються з метою постійного або тривалого використання.

Розглянемо табл.1, де зазначено кількість кредитів наданих за останні роки резидентам.

Таблиця 1. Кредити надані резидентам у розрізі строків погашення за 2006-2010 роки

Рік	Усього, млн. грн.	У тому числі за строками, %
		До 1 року	Від 1 до 5	Більше 5
2006	245230	35	65	…
2007	426867	31	42	27
2008	734022	30	38	32
2009	723295	32	37	31
2010	732823	33	38	29

Далі розглянемо депозити резидентів за аналогічний період.

Таблиця 2.Депозити резидентів у розрізі строків погашення за 2006-2010 роки

Рік	Усього, млн. грн.	У тому числі за строками, %
		На вимогу	До 1 року	Від 1 до 5
2006	185917	34	23	43
2007	183917	33	21	37
2008	283875	30	26	34
2009	359740	36	40	18
2010	416650	37	32	26

З даних наведених у таблиці видно, що протягом останніх років кількість вкладених коштів у банки збільшилась. Це викликає довіру у населення до банків, але при цьому велику частку займають депозити на вимогу.

Динаміка процентних ставок за кредитами і депозитами за останні декілька років зображена в таблиці 3.

Таблиця 3.Зміна процентних ставок за кредитами і депозитами надані резидентами за видами валют.

Рік	За кредитами		Депозитами
	Ставка за кредит в нац.. вал., %	Ставка за кредит в ін. вал.,%	Ставка за депозит в нац.. вал., %	Ставка за депозит в ін. вал., %
2007	14,4	11,3	8,2	5,8
2008	17,8	11,6	9,9	5,4
2009	20,9	10,0	14,0	9,2
2010	15,7	10,5	10,3	7,9
2011 (січень)	14,4	10,4	7,4	5,8

З таблиці 3 процентна ставка за кредити і депозити в Україні є вищою в національній валюті, порівняно зі ставкою в іноземній валюті. Це свідчить про те, що українська гривня не є стабільною валютою і її курс коливається відносно інших іноземних валют. Найбільша процентна ставка в національній валюті становила 20,9% у 2009 році, що було спричинено економічною кризою. Аналогічна ситуація простежується з депозитами, де найвища процентна ставка становить 14,0% у 2009 році.

З таблиці 4 можна зробити висновок, що кількість кредитів перевищує кількість депозитів майже у 2 рази. Найбільшу кількість кредитів населення отримало у 2010 році, що спричинило розвиток фінансового ринку. Аналогічно в 2010 році населення збільшило кількість депозитів.

Таблиця 4.Зміна загальних обсягів кредитів і депозитів наданих на грошово-кредитному ринку

Рік	Кредити			Депозити
	Усього	В нац. вал.	В ін. вал.	Усього	В нац. вал.	В ін. вал.
2006	245,2	123,8	121,4	185,9	115,1	70,8
2007	426,9	213,8	213,0	283,9	192,3	91,6
2008	734,0	300,2	433,8	359,7	201,8	157,9
2009	723,3	355,5	367,8	334,9	173,1	161,9
2010	732,8	395,5	337,3	416,5	239,3	177,3

За організацією торгівлі фінансовий ринок поділяється на кредитний та ринок цінних паперів. Кредитний охоплює ту частину фінансового ринку, яка функціонує на основі укладення кредитних угод. Він має договірний характер. Ринок цінних паперів являє собою особливу форму торгівлі фінансовими ресурсами, яка опосередковується випуском та обігом цінних паперів. [2, с. 210-212]

Становлення фінансового ринку в Україні відбувалося в 3 етапи:

1) 1992-1998 – період так званої «хаотичної» капіталізації та групо персоніфікованого привласнення суспільних до цього ресурсів, який закінчився відомим обвалом 1998 р.

2) 1998-2000 – післяейфорична стагнація із спробами відновити до кризову ділову активність

3) 2001 і до сьогодні – збереження і підтримання продуктивної платформи розвитку ринку, коли його спекулятивна складова залишається підпорядкованою.

Для обслуговування фінансових ринків створено відповідну інфраструктуру, яка об'єднує біржі, сучасні системи комунікацій тощо. Одним із ключових гравців на фінансових ринках виступають фінансові інститути. [4]

У зв’язку із вступом до СОТ Україна з 2008 року є включеною до світового господарства. Ринок фінансових послуг стає активним учасником світового ринку за рахунок активного входження іноземних фінансових, страхових та інших компаній на фінансовий ринок України. Темпи зростання торгівлі фінансовими послугами є вищими за темпи зростання обсягів зовнішньої торгівлі в цілому. Українські фінансові установи активно розвивають бізнес за кордоном, відкриваючи власні філії та представництва в країнах близького й далекого зарубіжжя, отримуючи так конкурентні переваги в боротьбі за українських клієнтів – суб’єктів господарювання, що займаються зовнішньоекономічною діяльністю [3, с.13].

Включення національного страхового ринку до світового ринку страхових послуг відбулося внаслідок припливу іноземного капіталу. Станом на 2010 р. в Україні працює 107 страхових компаній з іноземним капіталом. Вітчизняний ринок страхових послуг є конкурентоспроможним на зазначеному сегменті світового ринку послуг і таким, без якого подальший розвиток іноземних страхових компаній є неможливим – у більшості західних країн застрахованими є до 90 % ризиків, тобто можливості для розвитку страхових компаній є практично вичерпаними, в той же час в Україні застрахованими є менше ніж 10 % ризиків [3, с.163].

В Україні необхідно забезпечити формування ефективного державного регулювання та нагляду у сфері страхування з урахуванням принципів і стандартів, рекомендованих Міжнародною асоціацією органів нагляду за страховою діяльністю та подальшу адаптацію законодавства України у сфері страхування до законодавства Європейського Союзу. Необхідно також здійснити кроки, які б сприяли появі на вітчизняному фінансовому ринку таких нових для України видів небанківських фінансових послуг, як обов’язкове медичне страхування та інвестиційне страхування. Впровадження та розвиток інвестиційного страхування в Україні повинно відбуватися з урахуванням світового досвіду.

Подальший розвиток ринкової інфраструктури фондового ринку повинний відбуватися відповідно до світового досвіду та вимог європейських стандартів, зокрема щодо створення регульованих ринків фінансових інструментів (Директиви 2004/39/ЄС). Вирішення цього завдання повинно здійснюватися шляхом створення високотехнологічних і максимально зручних для учасників фінансового ринку інфраструктурних інститутів, насамперед обліково-розрахункових і торговельних. Відсутність такої інфраструктури відлякує інвесторів, призводить до знецінення активів українських підприємств, зосереджує торгівлю ними у сфері тіньової діяльності офшорних компаній . Торгівля цінними паперами на організаційно оформлених ринках становить лише близько 10 %[8,9,10].

Діяльність сучасних фінансових ринків не обмежується національними кордонами. Вони залучають інвестиційні кошти, задовольняючи потреби у короткостроковому капіталі експортно-імпортних операцій, поповнення обігових коштів, а також для реалізації масштабних проектів.

Отже, фінансовий ринок України знаходиться у процесі розвитку, що підтверджують показники, які проаналізовані у процесі розгляду цієї теми.

Література:

1. Школьник І.О. Фінансовий ринок України: сучасний стан і стратегія розвитку/Монографія. – С.: ВВП “Мрія-1” ЛТД, УАБС НБУ-2008.– 348с

2. ОПАРІН В.M.,Фінанси(загальна теорія): навчальний посібник – 2-ге вид., доп. і перероб. – К.:КНЕУ, 2002-240с

3. Унинець О.М. Стратегія інтеграції України у світовий фінансовий ринок /[ Унинець О.М.//]Науковий вісник Національного університету ДПС України (економіка, право) – 2010-№1(48)-С. 161-167

4. Коновал С.Е. Розвиток фінансових ринків: світовий досвід/[ Коновал С.Е.]//Науковий вісник – 2006 - №16.3- С.186-195

5. Майовець Є., Флюд Х.Розвиток фінансових ринків як передумова економічного зростання в Україні/ [Майовець Є., Флюд]// Формування ринкової економіки в Україні – 2009-№19- С.88-91

6. В. Г. Федоренко. Інвестознавство: підр, част. 1, 3-тє вид.- К.: МАУП, 2004 – 480 с.

7. Суторміна В.М. Підручник. — К.: КНЕУ, 2004. — 566 с.

8. Концепція розвитку страхового ринку України до 2010 року, схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2005 р. № 369-р. – Режим доступу : http://www.dfp.gov.ua/748.html

9. Концепція фінансової безпеки України (проект 2009 рік). – Режим доступу : http://www.ufin.com.ua

10. Стратегія розвитку фінансового сектору України до 2015 року (проект). – Режимдоступу : http://www.dfp.gov.ua/748.html.