Економічні науки / 3. Фінансові відносини

Юрій С.М., Захотій В.

Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Спеціальні (вільні) економічні зони та їхнє місце у економічному розвитку України

Основною метою функціонування спеціальних (вільних) економічних зон (СЕЗ) за сучасних економічних умов є ціленаправлений розвиток регіонів шляхом залучення інвестиційних та інноваційних ресурсів, активізації зовнішньоекономічних зв’язків та стимулювання економічного розвитку держави. Механізми СЕЗ та ТПР для залучення додаткових ресурсів з успіхом використовують країни ринкової, перехідної економіки та держави, що розвиваються.

Проблемам функціонування СЕЗ приділені праці таких науковців як: Ю.В. Макогона, І.В. Багрова, Л.М. Кулікова, Є.П. Брагіна, А.С. Філіпенка, І.М. Школи й інших. Але питання доцільності існування й ефективності діяльності вільних економічних утворень в Україні залишається відкритим, оскільки в контексті сучасних економічних реформ вони можуть виявитися потужним джерелом надходження фінансових ресурсів. Дане питання вимагає серйозної уваги, так як вітчизняний і світовий досвід переконливо демонструє, що інструмент СЕЗ може сприяти як позитивним змінам, так і призвести до негативних наслідків в соціально-економічному розвитку держави.

Деякі дослідники вважають СЕЗ «чорними дірами», через які відбувається відмивання тіньових коштів. Однак більшість вчених і економістів дотримуються думки, що вільні економічні утворення - це не лише засіб залучення іноземного капіталу в країну, але й ефективний дієвий механізм наповнення державного та місцевих бюджетів, збереження старих і створення нових робочих місць, підвищення рівня життя населення регіонів, забезпечення можливості технічного відновлення й інноваційного розвитку виробництва і сфери послуг, збільшення якості виробленої продукції тощо.

Варто зазначити, що СЕЗ створені переважно в регіонах з складною соціально-економічною ситуацією і є практично єдиним інструментом виживання, коли за рахунок залучених інвестиційних ресурсів проводяться стабілізаційні заходи. Особливо привабливим є створення вільних економічних зон в прикордонних регіонах, оскільки виникає можливість успішного вирішення практично усіх специфічних проблем транскордонних територій.

Відповідно до даних Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, найбільше реалізовано продукції протягом лютого 2011 року суб’єктами господарювання СЕЗ “Закарпаття” – на суму 229,7 млн. гривень (майже 45 відсотків загального обсягу реалізованої за лютий продукції), ТПР у Донецькій області – 216,4 млн. гривень (42 відсотки), ТПР у Житомирській області – 30,8 млн. гривень (6 відсотків) та СЕЗ “Славутич” – 9,8 млн. гривень (2 відсотки) [1].

Євроінтеґраційний вибір України відкриває для вітчизняної економіки нові можливості й, водночас, ставить її перед серйозними викликами. Один із них полягає у необхідності забезпечення рівних конкурентних умов для суб'єктів підприємницької діяльності на всій території країни, що, у свою чергу, потребує критичного перегляду практики надання державної допомоги окремим підприємствам чи навіть секторам економіки в умовах функціонування СЕЗ [2].

Зона вільної торгівлі України з ЄС передбачає досягнення максимально глибокої економічної інтеграції, приведення українського законодавства у відповідність до норм і положень Європейського союзу. Метою угоди є отримання доступу на ринок ЄС, який оцінюється у 20 млрд. дол. і досягнення чотирьох свобод: торгівлі товарами, послугами, переміщення капіталу та міграції робочої сили [3].

На жаль, характер та умови функціонування українських СЕЗ суперечать вимогам ЄС, оскільки існує ухиляння компаній від сплати податків та контрабанда товарів, вироблених на території інших держав; зменшення податкових та митних надходжень до бюджетів за рахунок наданих податкових пільг, субсидій та інших преференцій; порушення умов конкуренції та механізмів ціноутворення, чим гальмується процес реалізації євроінтеграційних прагнень держави.

Однак присутні і позитивні результати при вірній організації вільних економічних утворень: забезпечення робочих місць і, відповідно, стимулювання соціально-економічного розвитку регіону; залучення інвестицій та інновацій; ефективна діяльність у сфері міжнародного співробітництва; виробництво більш якісної продукції на національному ринку тощо [4].

Досвід створення та функціонування СЕЗ в нашій державі засвідчує, що їх соціально-економічний потенціал був дещо перебільшений, оскільки був і є високий рівень корупції, наявні правові колізії в існуючій законодавчі базі, нераціональне та неефективне використання залучених інвестиційних та інноваційних ресурсів. Однак, варто поновити функціонування СЕЗ, оскільки стабільність та ефективність соціально-економічної політики є важливою складовою ринкової економіки та може сприяти для активізації виробничого розвитку регіонів, реалізації науково-технічних проектів.

Література:

1. Інформація щодо результатів діяльності спеціальних економічних зон та територій пріоритетного розвитку зі спеціальним режимом інвестиційної діяльності (щомісячна) [Електронний ресурс] : Урядовий портал. – Режим доступу: http://me.kmu.gov.ua

2. Фаріон М. Особливості та перспективи діяльності спеціальних економічних зон в Україні [Електронний ресурс] : Економічний аналіз. – 2010. – Випуск 5. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua

3. Зона вільної торгівлі з ЄС – екзамен для вітчизняного бізнесу [Електронний ресурс]:Діловий вісник. – 2011.– №3.– Режим доступу: http://www.ucci.org.ua

4. Переговорний процес щодо створення зони вільної торгівлі Україна - ЄС [Електронний ресурс] : Урядовий портал. – Режим доступу: http://www.kmu.gov.ua