Економічні науки / 4.Інвестиційна діяльність та фондові ринки

Викладач, Назаренко К.В.

Дніпропетровський університет економіки та права ім. А. Нобеля, Україна

Студентка, Губа А.О.

Дніпропетровський університет економіки та права ім. А. Нобеля, Україна

ПЕРЕДУМОВИ ФОРМУВАННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ МОДЕЛІ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ

 

На сучасному етапі розвитку світової економіки інновації стали найважливішим чинником суспільного відтворення, який визначає рівень конкурентоспроможності національного господарства і забезпечує стійке економічне зростання. В умовах формування інноваційної моделі розвитку стрімко збільшується значущість державної інноваційної політики, яка стає «стрижнем» системи регулювання економіки, спрямованим на створення умов  стабільного соціально-економічного розвитку. У розвинених країнах світу державна інноваційна політика є одним з основних чинників забезпечення економічного зростання, вона характеризується високою результативністю у вирішенні проблем суспільства та створює умови для підвищення ефективності  національних інноваційних систем.

Незважаючи на відмінність моделей інноваційного процесу й інституціональних засад інноваційної політики в розвинених країнах,  підходи до її реалізації мають загальні риси, головною серед яких є збільшення державних витрат на науку й освіту, що приводить до зростання показників загальної наукоємності ВВП.  У стимулюванні інноваційної діяльності особливе значення мають фінансова підтримка інноваційних проектів, партнерство держави і приватного сектору економіки (участь держави у фінансуванні НДДКР, надання державних гарантій), державне страхування інноваційного підприємництва, створення умов для розвитку кооперації (у тому числі між малими і великими підприємствами) і формування інноваційних мереж.

Особливе значення для досягнення цілей інноваційного розвитку має співробітництво держави та приватного сектору в установленні пріоритетів інноваційної діяльності з урахуванням необхідності зниження ризиків і невизначеності, гармонізації цілей та інтересів, забезпечення паритетності зусиль держави і бізнесу. В усіх досліджених країнах-лідерах (США, Японія, країни ЄС)  пріоритетами визначено такі: розвиток телекомунікаційних мереж та інформаційних технологій,  біо- і нанотехнологій, технологій енергозбереження, удосконалення систем менеджменту патентування та передачі технологій, захисту інтелектуальної власності, розвитку механізмів дифузії інновацій. Інноваційний розвиток України характеризується неоднозначними тенденціями, що свідчить про необхідність проведення активних заходів із боку держави у сфері стимулювання інноваційної активності. Частка країни на світовому ринку високих технологій становить лише 0,1% (США – 36%; Німеччина – 17; Китай – 6%), рівень наукоємності ВВП останніми роками не перевищує 1,2%. У табл. 1 подано інформацію про показники інноваційного розвитку країн лідерів світової економіки і України.

Таблиця 1.

Основні показники інноваційного розвитку країн лідерів світової економіки та України [1]

Показники

ЄС-27

ЄС-25

США

Японія

Україна

Національні витрати на фінансування досліджень і розробок, % ВВП, 2000/* р.

1,86/

2,01

1,87/

2,01

2,73/

2,68

3,04/

3,20

1,20/

0,96

Національні витрати на освіту, % ВВП, 2001/2004 р.

4,97/

5,09

4,99/

5,12

5,08/

5,12

3,63/

3,65

4,10/

6,30**

Частка високотехнологічної продукції у загальному обсязі експорту, 2000/2006 р.

21,39/

16,67

 

Н.д.

29,95/

26,13

27,00/

20,04

14,20/

14,50

Одержання патентів у European Patent Office (EPO), кількість патентів на мільйон мешканців, 2000/2003 р.

 

126,90/

127,90

 

135,30/

136,10

 

174,90/

167,60

 

192,60/

219,40

 

5,30/

5,70***

 

* ЄС-27, ЄС-25 , США – 2004 р., Японія – 2003 р., Україна – 2006 р. ** Частка витрат державного бюджету у 2006 р. *** 2005/2006 г. – одержання охоронних документів (патентів) зарубіжних країн.

 

Знижується кількість промислових підприємств, що впроваджують інновації  (2006 р. – 10%; 2007 р. – 8,2%; 2008 р. – 10%; I півріччя 2009 р. – 7,5%). У цілому інноваційна активність зосереджена у проведенні комплексної механізації та автоматизації виробництва (2008 р. – 39,9%;  2009 р. – 51,1% підприємств), освоєнні нових видів продукції (2008 р. – 77,8%; 2009 р. – 46,6%), упровадженні нових технологічних процесів (2008 р. – 49,6%; 2009 р. – 27,2%). Суттєве відставання від країн-інноваційних лідерів спостерігається в сфері надходження та використання об’єктів промислової власності, фінансування інноваційної діяльності.

З огляду на виявлені проблеми перспективними шляхами управління розвитком національної інноваційної системи (НІС) можуть стати, по-перше, облік та оцінка складових інноваційного потенціалу України та приведення їх у відповідність до світових тенденцій розвитку інновацій. По-друге, перегляд державної освітньої політики з націлянням її на формування інноваційно-активних фахівців відповідно до визначених пріоритетів науково-технічного розвитку. По-третє, розвиток організаційних форм та інтенсифікація інноваційної діяльності шляхом відродження системи пільгового оподаткування інноваційних підприємств, науково-дослідних установ та організацій інноваційної інфраструктури у територіально сформованих зонах високих технологій. Вчетверте, подальший розвиток та удосконалення законодавчого забезпечення ринку прав на об’єкти інноваційної діяльності, у т.ч. адаптація національного законодавства до відповідних стандартів ГАТТ/СОТ [2]. Таким чином, перехід України до інноваційної економіки вимагає забезпечення тісного та плідного співробітництва всіх учасників інноваційного процесу, насамперед держави та приватного бізнесу, об’єднаних загальною інноваційною політикою.

Отже, інноваційна політика є невід’ємною та багато в чому визначальною частиною загальної соціально-економічної політики, яка в умовах переходу до постіндустріальної економіки змінює свій зміст, коли головною метою стає підвищення конкурентоспроможності країни на основі розвитку високотехнологічних та наукомістких виробництв.

Література:

1.       Ельянов А.Я. Глобалізація та наздоганяючий розвиток /А.Я.  Ельянов/ Світова економіка і міжнародні відносини. - 2004 - № 1. - С. 3-16.  

2.       Национальная инновационная система. [Электронный ресурс]. Режим доступа:  http://www.sre.mnogosmenka.ru/sre0481%20/sre0483.htm