Поляк Мар’яна Миколаївна

Буковинська державна фінансова академія

м.Чернівці

Науковий керівник:

Заєць Катерина Дмитрівна

Фактори росту продуктивності праці

Підвищення продуктивності праці – один з об’єктивних економічних законів, властивих кожній суспільно-економічній формації. В міру громадження людьми досвіду, знань, розкриття законів природи, оволодіння ними і їхнього використання відбувається послідовне підвищення продуктивності праці.

Фактори зміни певного показника – це сукупність усіх рушійних сил і причин, що визначають динаміку цього показника. Відповідно фактори зростання продуктивності праці – це вся сукупність рушійних сил і чинників, що ведуть до збільшення продуктивності праці, оскільки зростання продуктивності праці має велике значення для кожного підприємця.

Так дослідженням даної проблеми займались такі : Ареф’єва Е., Тонкопряд В., Вініченко І., Завіновська Г., Іляш О., Кантур Ж., Семенов А., Кузнецов С., Ященко О., Гера І.,та ін.

Мета статті полягає в оцінці факторів росту продуктивності праці.

Фактори – це рушійна сила, суттєва причина, обставина, що впливає на певний процес або явище та змінює рівень і динаміку продуктивності. Дію факторів, їх виявлення і реалізацію необхідно розглядати в залежності від природних і суспільно – економічних умов.

Продуктивність праці – це ефективність затрат конкретної праці, яка визначається кількістю продукції, виробленої за одиницю робочого часу, або кількістю часу, витраченого на виготовлення одиниці продукції. Зростання продуктивності праці означає збільшення кількості продукції, виробленої за одиницю часу, або економію робочого часу, витраченого на одиницю продукції [3,с.246].

Фактори росту продуктивності праці – це ті рушійні сили, або причини, під впливом яких змінюється її рівень. В якості такої сили (факторів) виступає: технічний прогрес, удосконалювання організації виробництва, управління працею тощо. Різноманіття конкретних шляхів і засобів досягнення більш високої продуктивності праці викликає необхідність розробки класифікації факторів росту продуктивності праці [1,с.37]

Загальнотеоретична значимість класифікації факторів росту продуктивності праці полягає в тому, що вона дозволяє розкрити природу продуктивності праці, визначити потенційні співвідношення між факторами, що впливають на зміну її показників, виявити специфічні особливості в дії окремих факторів. Водночас, класифікація факторів важлива ще тому, що вона дозволяє перейти від простої реєстрації змін у рівні продуктивності праці до активного виявлення причин, які обумовили ці зміни, а отже, до виявлення невикористаних резервів. Дослідження факторів необхідно також для більш точної оцінки успіхів в галузі підвищення продуктивності праці. Тому досить важливо знати, за рахунок чого відбувається приріст продуктивності праці. Класифікація факторів продуктивності праці повинна припускати не тільки їхнє теоретичне обґрунтування , але ї розробку такої системи, що охоплювала б усі зміни, що відбуваються у визначеній ланці виробничого процесу, і в той же час забезпечувала б можливість проведення розрахунків щодо визначення кількісного значення цих факторів у підвищенні продуктивності праці в досліджуваному періоді [6,с.272].

Дія факторів росту продуктивності праці залежить від природних, суспільних, екологічних і матеріальних умов, у яких вони проявляються і реалізуються.

1. Природні умови характеризується багатством і особливостями залягання природних копалин, родючістю ґрунту, кліматичними особливостями районів тощо.

2. Суспільні – визначаються соціальним ладом, характером виробничих відносин, розвитком господарського механізму.

3. Екологічні – характеризуються природоохоронною діяльністю, умовами праці на всіх рівнях.

4. Матеріальні умови знаходять вираження в ступені розвитку продуктивних сил суспільства, рівня життя населення [2,с.35].

Фактори росту продуктивності праці можна об’єднати в три групи:

1. Матеріально – технічні фактори, що залежать від рівня розвитку і ступеня

використання засобів виробництва (у першу чергу знарядь праці), від їхньої якості. До групи матеріально – технічних факторів зростання продуктивності праці відносять усі фактори, що сприяють прогресивним змінам у техніці і технології виробництва, а саме: модернізація обладнання; використання нової продуктивнішої техніки; підвищення рівня механізації й автоматизації виробництва; упровадження нових прогресивних технологій; використання нових ефективніших видів сировини, матеріалів ,енергії тощо.

2. Організаційно – економічні й управлінські фактори, що залежать від

ступеня розвитку форм організації суспільного виробництва. До групи організаційно – економічних факторів зростання продуктивності праці належать прогресивні зміни в організації праці, виробництва та управління. До них входять: удосконалення структури апарату управління та систем управління виробництвом, повсюдне впровадження та розвиток автоматизованих систем управління; поліпшення матеріальної, технічної і кадрової підготовки виробництва, удосконалення організації виробничих та допоміжних підрозділів; удосконалення розподілу та кооперації праці, розширення сфери суміщення професій і функцій, упровадження передових методів та прийомів праці, удосконалення організації та обслуговування робочих місць, упровадження прогресивних норм і нормативів праці та відпочинку, удосконалення систем матеріального стимулювання.

3. Соціально - психологічні фактори, пов’язанні з роллю людини в

суспільному виробництві. До групи цих факторів відносять усі фактори, що сприяють поліпшенню якості робочої сили: підвищення кваліфікації і

загальноосвітнього рівня працівників, поліпшення умов праці, підйом рівня життя, розвиток сфери обслуговування, поліпшення соціально – психологічного клімату, ріст творчого характеру праці, підвищення трудової і суспільної активності шляхом розвитку самоврядування в трудових колективах, раціональне використання вільного часу тощо. Означене сприяє активації діяльності, створює комплекс умов для оптимального використання трудового потенціалу, усунення обмежень у реалізації здібностей і розвитку ініціативи працюючих, забезпечуючи цим нарощування продуктивності економіки території, а з нею й її прибутковості [4,с.165].

За рівнем керованості фактори підвищення продуктивності праці можна проділити на дів групи:

1) Ті,якими може керувати суб’єкт господарської діяльності (управління,

організація, трудові відносини, кваліфікація і мотивація персоналу , техніка і технологія, умови праці,інновації тощо).

2) Ті, що перебувають поза сферою керування суб’єкта господарювання

(політичне становище в країні й у світі, рівень розвитку ринкових відносин, конкуренція, науково – технічний прогрес, загальний рівень економічного розвитку, якість і кількість трудових ресурсів країни, культура, моральність, соціальні цінності, наявність природних багатств, розвиток інфраструктури тощо ), [5,с.49].

За сферою виникнення і дії фактори зростання продуктивності праці поділяються на:

- внутрішньовиробничі, що виникають і діють безпосередньо на рівні підприємства чи організації;

- галузеві і міжгалузеві, пов’язані з можливістю поліпшення кооперативних зв’язків, концентрації і комбінування виробництва, освоєння нових технологій і виробництв, на рівні галузі або кількох суміжних галузей економіки;

- регіональні, характерні для даного регіону (наприклад, створення вільної економічної зони);

- загальнодержавні, які сприяють підвищенню продуктивності праці в усій країні (наприклад, зміцнення здоров’я і підвищення освітнього рівня населення, раціональне використання трудового потенціалу тощо), [5,с.51].

Таким чином на продуктивність праці впливає дуже багато факторів. Тому при плануванні обсягу продуктивності праці необхідно їх враховувати, оскільки планування може бути недосконалим і неточним.

Список використаної літератури

1. Арефьева Е., Тонкопряд В. Факторы воздействия на производительность труда // Бизнес - Информ. – 2004.-№7.-С.37-39.

2. Вінніченко І.І. Продуктивність праці та її фактории / І.І. Вініченко // Держава та регіони.-2007.- №3.- С. 34-38.

3. Завіновська Г.Т. Економіка праці: Навч.-метод, посібник – К.:КНЕУ, 2007.

4. Іляш О.І., Кантур Ж.Б. Продуктивність та ефективність праці, резерви ї шляхи їх підвищення //Науковий посібник НЛТУ України.- 2009.- Вип.19.1 – С. 164- 166.

5. Семенов А., Кузнецов С. Факторы производительности труда // Экономист.-2000.- №4.- С.46-55.

6. Ященко О.І., Гера І.В. Резерви зростання продуктивності праці на промислових підприємствах// Науковий вісник, 2007, Вип.17.8- С.271-275.