Економічні науки/6. Маркетинг і менеджмент

Викладач Фоменко Л.Г.

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини, Україна

Маркетинг в системі управління діяльністю аграрних підприємств

Сучасні економічні перетворення в аграрному секторі економіки мають незворотний характер, але водночас його нинішній кризовий стан. Вимагають переосмислення стратегічних напрямів здійснення аграрної політики, пошуку альтернатив розвитку. Ув’язку з цим автори схиляються до думки, щодо застосування маркетингу в аграрній сфері економіки україни. Аналіз вітчизняних і зарубіжних джерел свідчать, що маркетинг – це не лише ефективний засіб організації збуту, а і розширення та розвиток виробництва і торгівлі, збільшення зайнятості за рахунок виявлення попиту споживачів та його задоволення.

Найвищим рівнем впровадження маркетингу є його статус провідної філософії на підприємстві, за якої задоволення потреб споживачів стає головною метою. Цього можна досягти при ефективній організації маркетингу на підприємстві. Тому для ефективного ведення агробізнесу доцільно з’ясувати суть категорії маркетингу.

Маркетинг – це діяльність, спрямована на отримання підприємством інформації про потреби споживача з тим, щоб воно могло розробити і запропонувати йому необхідні товари, що визначать характер досліджень, проектування планування, організацію виробництва та збуту продукції на основі вивчення ринку, використання реклами, формування попиту, стимулювання збуту, збутової політики і політики цін, поєднання у комплексну систему з метою забезпечення досягнення цілей підприємства з урахуванням наявних ресурсів [1].

Маркетинг в системі управління роботою аграрних підприємств на вітчизняному продовольчому ринку слід розуміти як особливі форму діяльності по регулюванню виробництва і збуту сільгосппродукції в умовах ринкових відносин. Ця діяльність виконується спеціалізованими маркетинговими службами і повинна бути направлена на створення для ринку правових, економічних і організаційних умов для можливості виробництва в країні продовольчих продуктів у певному обсязі і швидкого доведення їх до споживача.

Агропромисловий маркетинг є комплексною системою заходів виробничо – збутової діяльності, що складається з управління, планування, розподілу і інформаційно – рекламного забезпечення продовольчих товарів і послуг, що реалізуються на споживчому ринку, заснована на точному знанні кон’єктури ринку і направлена на максимальне задоволення платоспроможного попиту.

Основними принципами організації маркетингу, використовуваними в управлінській діяльності аграрних підприємств на вітчизняному продовольчому ринку, є:

· орієнтація на споживача, застосування в єдності і взаємозв’язку тактики і стратегії активного просування до його вимог з цілеспрямованою дією на них;

· системний підхід до вирішення питань, що дозволяє піти від відомчого управління і що розглядає всі явища в їх взаємозв’язку і взаємозалежності;

· спрямованість на довготривалий результат, заснований на наукових прогнозних розробках;

· націленість на досягнення кінцевого результату і контроль за реалізацією ухвалених рішень [2].

Особливість планування маркетингової діяльності на переробних підприємствах обумовлена рядом неконтрольованих чинників зовнішнього середовища, які потрібно враховувати в процесі маркетингового аналізу та синтезу, оскільки вони справляють найбільший вплив на розвиток та діяльність даної сфери АПК.

Процес маркетингового планування має починатись з певного маркетингового аналізу стану діяльності переробного підприємства.

Потрібно проаналізувати внутрішнє та зовнішнє середовище функціонування підприємства з метою виявлення сприятливих можливостей та уникнення загроз для їх діяльності. Першочерговим є виявлення сильних та слабких сторін підприємницької діяльності, що дасть можливість оцінити перспективи, які відкриваються перед підприємством. З відси логічним виявляється розпочати процес маркетингового планування на підприємстві з аналізу неконтрольованих чинників зовнішнього маркетингового середовища підприємства.

Основні чинники, які складають найбільшу загрозу стабільній діяльності переробних підприємств, носять загальноекономічний та правовий характер. Водночас, слід відмітити і можливості ринку, на якому функціонують переробні підприємства: існування можливості завоювання нових сегментів ринку. Використання альтернативних джерел ресурсів, як результат, можливість збільшення обсягів виробництва продукції. До потенційних загроз можна віднести появу нових підприємств – конкурентів, втрату існуючих джерел ресурсів тощо. Точність визначення можливостей та загроз зовнішнього маркетингового середовища, підвищить ефективність прийнятих маркетингових рішень [3].

Отже, з метою інформаційного забезпечення керівників та власників переробних підприємств та підвищення ефективності маркетингової діяльності, необхідним є проведення систематичних маркетингових досліджень.

Література:

1. Шульга Л.В. Особливості маркетингової діяльності підприємств АПК // Вісник Сумського національного університету. Серія „Фінанси і кредит”.

- 2007. - №1. - С. 224 -225.

2. Міщенко Д.А. Аграрний маркетинг в системі управління діяльністю підприємства на вітчизняному та продовольчому ринку // Агросвіт. – 2008. - №13. – С. 27 – 29.

3. Овдіюк О.М., Стрілець В.В. Особливості визначення процесу неперервного маркетингового планування на малих переробних підприємствах сфери АПК // Вісник Сумського національного університету. Серія „Фінанси і кредит”. - 2007. - №1. - С. 214 -215.