Кононенко Р.М.

Сумський національний аграрний університет, Україна

Роль менеджера в системі прийняття управлінських рішень

Кожна людина у своєму житті приймає безліч рішень. В основному це особисті рішення. На відміну від особистих рішень, рішення, прийняті менеджером у його професійній діяльності: носять більш систематичний характер; мають високу ціну наслідків, позначаються на роботі великих організацій.

Керівник зайнятий переважно забезпеченням поточної діяльності організації. Він залежить від персоналу, що збирає інформацію, готовить висновки про цінності, імовірності подій, реакцій, а також варіанти рішень, судження про кращі з можливих альтернатив. Тому від роботи та компетентності менеджерів залежить на скільки своєчасне й ефективне буде прийняте рішення та як воно вплине на роботу організації.

Прийняття будь – якого управлінського рішення супроводжується певним ступенем ризику. Незалежно від причин виникнення ризику природним є бажання кожного суб’єкта зменшити можливі втрати, пов’язані з його реалізацією.

Управління ризиками базується на об’єктивних знаннях про їх характер, прогнозування та своєчасну оцінку негативних факторів, що впливають на успіх реалізації рішення, яке приймається.

Доцільність ухвалення конкретного рішення по розглянутій економічній ситуації, що містить певний ступінь ризику, може бути виявлена шляхом кількісної оцінки ризику. Ця оцінка особливо важлива, коли існує можливість вибору конкретного рішення із сукупності альтернативних варіантів. І тут можливі певні варіанти, коли може бути різна ефективність, тобто менші витрати й більші результати (більше ризиковане рішення) і навпаки, коли ступінь ризику по одному варіанті буде меншої ймовірності в порівнянні з іншим.

Під прийняттям рішень традиційно розуміється процес вибору однієї з декількох альтернатив. Альтернативами, з яких робиться вибір, можуть бути мета, проекти, варіанти рішень завдань, окремі дії або способи їхнього виконання. Необхідність у прийнятті рішень виникає, коли завершується чергова програма дій і треба вибирати наступну, або виникають збої в роботі, непередбачені ситуації. Моменти ухвалення рішення є вирішальними з погляду ефективності діяльності менеджера, а право на прийняття рішень виражає міру влади й вагомість позиції менеджера в організації.

Розгорнутий процес ухвалення рішення складається з декількох послідовних етапів:

1) визначення проблеми;

2) пояснення проблеми та визначення цілей;

3) визначення альтернатив;

4) оцінка альтернатив із застосуванням відповідного аналізу;

5) порівняння прогнозованого результату по кожній альтернативі з цілями;

6) вибір однієї з альтернатив, яка найбільше підходить до поставлених цілей.

Особа, що приймає рішення (менеджер) - це індивід або група індивідів, які роблять вибір певної альтернативи як рішення й відповідають за наслідки реалізації даного рішення.

Для прийняття ефективних та своєчасних рішень менеджер повинен володіти певними якостями (вимогами): обов'язковість, цілеспрямованість, знання науки про управління, уміння цінувати свій час і час своїх підлеглих, вимогливість, уміння заохочувати, уміння карати, дружелюбність, уміння говорити, уміння слухати, уміння мовчати.

Ефективність прийнятих рішень значною мірою залежить від якостей, характеристик, найважливіших рис особи, що приймає рішення (ОПР). При персоніфікованому прийнятті рішень у ОПР можна виділити індивідуальні риси, властиві конкретній особистості, і постійні риси ОПР. При колективному прийнятті рішень важливо ще сполучення особистісних рис - індивідуальних і постійних.

Індивідуальні риси, риси особистості особливо важливі для рішення деяких типів завдань. Наприклад, творчі здатності - оригінальність і гнучкість мислення, творча уява - особливо важливі при рішенні завдань творчого характеру. У той же час ці здатності не настільки істотні в стандартних, повторюваних завданнях.

Постійні риси ОПР - це підмножина щодо стійких рис, якими володіють ОПР й які відіграють роль при рішенні будь-яких типів завдань. Основними постійними рисами ОПР є цілеспрямованість і характеристика систем пам'яті.

Застосування економічних критеріїв оцінки ефективності прийнятих рішень базується на порівнянні різних варіантів. Зокрема, застосування критерію мінімуму наведених витрат можливо за умови тотожності корисного результату. Це означає, що даний критерій застосується, якщо різні способи досягнення цілей дозволяють рівною мірою вирішувати поставлені завдання. На практиці дана умова, як правило, не виконується. Тому використовуються різні методи "приведення" альтернатив до порівнянного виду.

Менеджер відіграє дуже важливу роль в системі прийняття управлінських рішень. Оскільки від нього залежить, які методи будуть обрані при розробці та оцінці альтернативних варіантів, який з них буде обраний та яким чином буде реалізоване прийняте рішення.

Література:

1. Шапкин А.С., Шапкин В.А. Теория риска и моделирование рискових ситуаций: Ученик. – М.: Издательско – торговая корпорация „Дашков и К”, 2005. – 880с.

2. Чуйкин А.М. Разработка управленческих решений: Учебное пособие/ Калининградский университет. – Калининград, 2000. – 150с.

3. Осовська Г.В., Осовський О.А. Менеджмент організацій: Навчальний посібник. – К.: Кондор, 2005. – 860с.

4. Дерлоу Д. Ключові управлінські рішення. Технологія прийняття рішень: Пер с англ.- К.: Всеувито, Наукова думка, 2001. – 242с.