Здирко Н.Г, Матковська Ц.О.

Вінницький національний аграрний університет, Україна

Внутрішній аудит як система забезпечення ефективного управління підприємством

Підвищення загального рівня якості управлінських кадрів і професійної підготовки менеджерів господарюючих суб’єктів стає актуальним на сучасному етапі господарювання. З метою більш ефективного управління створюється служба внутрішнього аудиту, яка дозволяє оперативно виявляти поточні проблеми.

Потреба у внутрішньому аудиті зумовлена тим, що верхня ланка управління не займається безпосередньо контролем повсякденної діяльності структурних підрозділів підприємства, в зв'язку з чим вона відчуває потребу в інформації, що формується на більш низькому рівні.

Внутрішній аудит є одним із способів контролю за правомірністю та ефективністю діяльності усіх підрозділів підприємства. Отже, внутрішній аудит – це незалежна діяльність з перевірки та оцінки роботи суб’єкта

господарювання в його інтересах, метою якого є допомогти членам суб’єкта господарювання ефективно виконувати свої функції [1,181].

Система внутрішнього контролю – це процедури внутрішнього контролю, прийняті управлінським персоналом суб’єкта господарювання з метою забезпечення ефективного ведення господарської діяльності, запобігання шахрайству та помилкам, а також своєчасна підготовка достовірної фінансово – економічної інформації [4, 185].

Проблемами методики та організації внутрішнього аудиту неодноразово піднімались вітчизняними та зарубіжними вченими, такими як: М. Білуха, А. Бєлоусов, Ф. Бутинець, Н. Дорош, О. Кіреєв, В. Костюченко, О. Нетикша, Р. Адамс, Е. Аренс, Дж. Бедді, М. Беніс, М. Готліб, Р. Додж, Ф. Дефліз, Г. Дженік, К. Друрі, та ін. Однак, в економічній літературі відсутня єдність думок щодо визначення сутності, функцій внутрішнього аудиту.

Варто підкреслити, що аудит, як і будь-яка діяльність, пов’язаний з законодавством, згідно якого він стандартизується та нормується. Але це стосується переважно зовнішнього аудиту. Стандартів, що регулюють функціонування внутрішнього аудиту немає (за винятком нормативних документів НБУ з регламентації внутрішнього аудиту в комерційних банках України, МСА 610 «Розгляд роботи внутрішнього аудиту» ), і це зменшує поширення передового досвіду в цій сфері діяльності на інших підприємствах. З іншого боку, відсутність будь-яких обмежень на зміст і форми проведення внутрішнього аудиту стимулює розробку суб’єктами господарювання власних форм реалізації його функцій [3].

Внутрішній аудит розглядається як невід’ємна частина загальної системи внутрішньогосподарського контролю.

Служба внутрішнього аудиту створюється на підприємстві для виконання контрольних функцій залежно від мети і завдання, покладених на внутрішніх аудиторів керівником підприємства. Внутрішні аудитори залежні, підпорядковані керівнику підприємства, вони проводяться як планові, так і позапланові перевірки. За результатами складають звіт про проведену роботу, дають оцінку, рекомендації, поради керівництву [1, 182].

У процесі дослідження визначено такі основні функції внутрішнього аудиту:

- внутрішній стратегічний контроль;

- контроль фінансово-господарської діяльності й роботи персоналу на відповідність установленим нормам;

- контроль вірогідності результатів діяльності, відображених у фінансовій звітност [5].

Організація процесу внутрішнього аудиту зумовлена необхідністю надання користувачам результатів діяльності служби внутрішнього аудиту достовірної інформації про діяльність підприємства та розробки пропозицій щодо удосконалення діяльності підприємства.

Процес організації служби внутрішнього аудиту (далі – СВА) складається із таких етапів:

- виявлення та чітке визначення кола питань, для вирішення яких створюється СВА, побудова системи цілей створення СВА згідно з політикою підприємства;

- розробка схем взаємовідносин, визначення обов'язків, прав та відповідальності для кожної структурної одиниці СВА, документальне закріплення їх у посадових інструкція та положеннях про бюро (групу, секцію) СВА;

- об'єднання вказаних структурних одиниць у єдине ціле - службу внутрішнього аудиту, визначення її організаційного статусу, розробка та документальне закріплення Положення про службу внутрішнього аудиту відповідно до встановленого набору цілей, задач та функцій структурних одиниць;

- інтеграція СВА з іншими ланками структури управління підприємством;

- розробка внутрішньо фірмових стандартів внутрішнього аудиту [2].

Отже, можна зробити висновок про те, що внутрішній аудит підприємства націлений насамперед на систему управління ризиками і систему внутрішнього контролю — їх оцінку, аналіз, пошук шляхів удосконалення, що дозволить ефективно здійснювати управління фінансово-господарською діяльністю господарюючого суб’єкта та приймати зважені управлінські рішення.

Література:

1. Кулаковська Л.П., Піча Ю.В. // організація і методика аудиту: Підручник.-К.: Каравела, 2009. 544 с.

2. Любар І.В.// Актуальні проблеми економіки – 2007.№ 11. с.162-164

3. Мендусь О. І. /Организація внутрішньогонього аудита // Бухгалтерский облік і аудит –  2008. - №6. - с. 88-91.

4. Палій В.Ф. Норми професійної поведінки аудиторів, 2006

5. Філіппова О.В. // Бухгалтерський облік і аудит – 2009. №7 с. 73-76