К.е.н. Кудирко О.М., студентка Віт О.В.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Сучасні умови функціонування та розвитку аудиту ефективності

На фоні світових тенденцій розвитку фінансового контролю і аудиту, а також враховуючи нестабільність економічного середовища України, ефективне витрачання бюджетних коштів стає необхідною умовою діяльності бюджетних установ, підприємств та організацій. Одним з основних напрямів удосконалення системи державного фінансового контролю в Україні слід вважати розробку і запровадження механізмів аудиту ефективності в бюджетній сфері.

Відповідно до Методичних рекомендацій аудит ефективності – це форма контролю, яка є сукупністю дій зі збору та аналітичного опрацювання статистичних і звітних даних, матеріалів ревізій та перевірок, іншої публічної інформації, спрямованих на визначення рівня ефективності державних вкладень для реалізації запланованих цілей, встановлення факторів, які перешкоджають досягненню максимального результату при використанні визначеного обсягу трудових, матеріальних і фінансових ресурсів, та обґрунтування пропозицій щодо підвищення ефективності використання державних ресурсів [1, п. 1.3.10].

Міжнародна практика аудиторської діяльності в даному аспекті використовує поняття аудит адміністративної діяльності (ААД), який визначає ефективність використання трудових і матеріальних ресурсів з метою надання замовнику рекомендацій щодо досягнення кращих результатів.

Аудит ефективності, який сьогодні активно впроваджується контрольно-ревізійними органами України, насамперед досліджує результативність використання бюджетних коштів їх розпорядниками та одержувачами.

Основною метою аудиту ефективності є оцінка повноти досягнення запланованих цілей, виявлення проблем у виконанні бюджетної програми та розробка пропозицій щодо підвищення ефективності використання державних ресурсів [1, п. 2.1].

До основних результативних показників, що характеризують ефективність виконання бюджетної програми можна віднести: результативність; економічність; показники якості; продуктивність [2, с.57].

Методичними рекомендаціями визначаються наступні етапи проведення аудиту ефективності: підготовка до аудиту; проведення аудиту; реалізація результатів аудиту. Окрім того розроблено схему організації і проведення аудиту ефективності, наведено типову схему дій та основні джерела інформації. Однак дана інформація є недостатньо розкритою, відсутня узгодженість між діями у схемах, що вимагає подальшого вивчення.

Дослідження нормативно-правової бази та аналіз наукових досліджень провідних вчених дає змогу виокремити декілька етапів аудиту ефективності, які більш точно відображають взаємоузгодженість дій та процедур аудиту. Серед них можна виділити наступні:

1. причинно-наслідковий етап;

2. етап попереднього ознайомлення та планування;

3. етап безпосереднього дослідження;

4. етап завершення вивчення;

5. етап подальшого зовнішнього моніторингу [3, с.52].

Причинно-наслідковий етап передбачає вивчення даних попередніх форм контролю виконання бюджету, що дають змогу визначити основні чинники впливу та підконтрольний суб’єкт, а також визначити тему аудиту.

Попереднє ознайомлення дозволяє визначити проблеми та причини їх виникнення в державному секторі. На даному етапі визначається суттєвість відхилень у виконанні бюджетної програми, оцінюється доцільність та економічність проведення аудиту визначених проблем з позиції вигід та витрат. В разі підтвердження раціональності здійснення такого дослідження приймається рішення про початок основного дослідження, яке знаходить своє відображення у меморандумі про попереднє ознайомлення.

Планування аудиту ефективності передбачає складання програми аудиту.

На стадії основного дослідження здійснюється збір, накопичення, групування та систематизація інформації про об’єкт дослідження, аналізуються отримані дані.

Завершення проекту знаходить своє відображення у аудиторському звіті. Його структура дещо відрізняється від загальноприйнятого аудиторського висновку у фінансовому аудиті. Так, аудиторський звіт містить: резюме, вступ, структуру аудиту, опис досліджуваної бюджетної програми, результати аудиту, висновки аудиту, рекомендації та додатки. Однак, не беруться до уваги основні критерії, які впливають на формування висновків, а саме: динаміка результативних показників бюджетної установи; внесення в поточному році коригувань за результатами попередніх аудиторських (ревізійних, контрольних) перевірок; фактичний розмір аудиторського ризику; виявлені відхилення та їх суттєвість; обмеження в часі, документації тощо.

Подальший зовнішній моніторинг виражається у контролі керівника структурного підрозділу, який готував аудиторський звіт, за реалізацією поданих пропозицій щодо внесення змін до чинних правил та інформує керівництво ГоловКРУ про їх впровадження.

Аудит ефективності базуєтьсь на власній методологічній базі, яка включає наступні методи: аналіз нормативно-правових актів, планових розрахунків та пояснювальних записок до них, методичних документів; аналіз результатів раніше проведених ревізій та перевірок; аналіз показників статистичної, фінансової та оперативної звітності; обстеження виробничих приміщень, хронометраж затрат робочого часу; опитування, інтерв'ювання, анкетування; збір інформації у юридичних осіб [1, п. 2.3].

На нашу думку, доцільним було б внесення певних доповнень до вищенаведених методів аудиту ефективності, а саме:

- вивчення та аналіз даних фінансової, оперативної, статистичної звітності;

- вивчення повноти, доцільності та ефективності здійснення контролю та аналізу основних результативних показників.

У зв’язку з тим, що на сьогоднішній день аудиторські послуги є досить актуальними, виникає об’єктивна вимога щодо їх якості. Методичні рекомендації та Концепція аудиту ефективності наголошують на якості аудиторських послуг, однак критерії перевірки якості, відповідальність за її недотримання, на жаль, відсутні.

Що стосується документального оформлення аудиту ефективності, то Методичні рекомендації визначають лише вимоги до оформлення програми аудиту та типового аудиторського звіту. Без уваги залишається поняття робочих документів аудитора, хоча пунктом 3.2 передбачено організацію роботи, етапи якої необхідно задокументувати або зберегти копії відповідних документів.

Таким чином, продуктивне функціонування аудиту ефективності можливе лише за умови удосконалення нормативно-правової бази, зокрема Бюджетного кодексу, Закону України «Про Рахункову палату», розробки загальних стандартів професійної етики аудиторів та контролерів у сфері державних фінансів, завершення впровадження програмно-цільового методу, створення відповідних умов для підготовки і атестації аудиторів в галузі державного управління, методики їх відбору та підвищення кваліфікації.

Лише після удосконалення усіх зазначених питань аудит ефективності зможе адекватно та повноцінно виконувати своє основне призначення – контроль ефективного виконання бюджетних програм.

Література:

1. Методичні рекомендації щодо проведення аудиту ефективності бюджетної програми / Наказ ГоловКРУ України від 02.04.2003 р. №75

2. Чумакова І.В. Аудит ефективності: зарубіжний досвід та українські реалії // Бухгалтерський облік і аудит. – 2009. – №1. – с.55-62

3. Федченко Т.В. Процес аудиту ефективності виконання бюджетної програми // Бухгалтерський облік і аудит. – 2009. – №6. – с.50-56