Дашко І.М., Карабань А.Ю.

Криворізький факультет Запорізького національного університету, кафедра обліку та менеджменту, Україна

Ринок металопродукції: сучасний стан

та перспективи його розвитку

Чорна металургія виявилася першою галуззю в Україні, яка змогла з трансформаційної кризи, тому що досить швидко переорієнтувалася на роботу з внутрішнього ринку на експорт. Експортна орієнтація вітчизняної металургії була викликана, насамперед, життєвою необхідністю, намаганням вижити в умовах різкого скорочення внутрішнього попиту і майже повної відсутності обігових коштів на підприємствах.

ГМК України у 2002 році швидко відреагував на поліпшення кон’юктури на світовому і внутрішньому ринках. Наявність потужного виробничого потенціалу і власної сировинної бази дало змогу Україні підтримувати високі темпи приросту металургійного виробництва. У 2007 році було досягнуто найбільшого (після 1990р.) обсягу виробництва чавуну (35,6 млн.т). Виробництво сталі зросло до 42,8 млн.т, готового прокату – до 24,5 млн.т. У результаті цього Україна залишається одним з найбільших виробників і експортерів чорного металу. За обсягами виробництва сталі Україна у 2008 році посіла 8 місце у світі після таких країн, як Китай, Японія, США, Росія, Південна Корея, Німеччина та Індія. Чорна металургія робила значний внесок у виробництво ВВП (біля 3%), експорт продукції (біля 30%), забезпечувала надходження валюти в країну (понад 40%).

Разом з тим, вітчизняні виробники металургійної продукції суттєво залежали від світової кон’юктури, імпортних енергоресурсів, мали велику собівартість продукції, застарілу технологічну структуру, обмежені можливості збуту на ринку. Це стало причиною того, що сектор чорної металургії виявився одним з найвразливіших в умовах світової фінансової кризи 2008 року.

Україна дотепер не зуміла реалізувати програми реструктуризації і технічного відновлення своїх секторів чорної металургії і тому залишається зоною найвідсталішого у світі металургійного виробництва. У результаті чорна металургія України споживає 30% палива і 33% електроенергії від загального їх споживання у промисловості.

Першочергового вирішення вимагає проблема споживання природного газу в металургії України. Великі обсяги виробничого споживання газу в умовах постійного збільшення цін на нього з боку Російської Федерації вимагає використання альтернативних джерел енергії в доменному виробництві, відмови від мартенівської технології в сталеплавильному виробництві, максимального використання технології неперервного розливу заготівок і слябів. Наприклад, із 7,6 млрд. куб. м. газу, які споживаються металургійним комплексом України, щорічно на доменне виробництво припадає близько 40%. Тому важливим напрямком модернізації є перехід від використання газу до пиловугільного палива. Поки що пиловугільне вдування використовується в Україні лише на Донецькому металургійному заводі.

Велика частка енергозатрат при виготовленні металургійної продукції спричинена тим, що власники металургійних підприємств здебільшого орієнтуються на модернізацію існуючого обладнання та устаткування, а на повне фізичне використання наявного потенціалу, отримання від нього швидкої економічної віддачі.

В останні роки власники металургійних підприємств почали збільшувати обсяги інвестицій в технічне переозброєння і модернізацію основних фондів (табл.1).

Таблиця 1

Динаміка освоєння капітальних інвестицій на вітчизняних металургійних підприємствах у 2002-2009 рр.

Показник	2002	2003	2004	2005	2006	2007	2008	2009
Капітальні інвестиції, млн. грн	1828,7	1640,1	1339,1	2171,0	3046,3	5050,6	6463,3	10356,0
Середній офіційний курс гривні до долара	5,4402	5,3721	5,3266	5,3327	5,3192	5,1247	5,0500	5,0500
Питома вага інвестицій Долар США/т. сталі	10,7	9,2	7,4	11,0	15,1	26,0	31,3	48,7

Проте, якщо враховувати великий знос основних фондів металургійного виробництва (до 70%) та технологічне відставання України, то навіть показник 2009 року є вкрай незадовільними.

Таким чином, в Україні технічне оновлення стримується через дефіцит інвестицій в металургійну галузь. За даними Міністерства промислової політики України, загальний обсяг необхідних інвестицій у розвиток металургійної галузі на 2009-2012 рр. складає 73,4 млрд. грн. , або 18 млрд. грн. щорічно.

Зважаючи на світовий досвід реструктуризації і модернізації металургійних підприємств, слід зазначити, що такі заходи з виробничої модернізації успішно застосовуються в інших країнах для зменшення собівартості продукції, покращення її конкурентоспроможності.

Серед шляхів розвитку вітчизняних підприємств чорної металургії доцільно розглядати подальшу їх орієнтацію на внутрішній ринок. Як відзначалось раніше, вітчизняні металургійні підприємства через свою експортну орієнтованість виявляються дуже залежними від коливань на світовому ринку металів, а внутрішній ринок все ж таки розвивається і характеризується хоч і меншою ємність, але більшою стабільністю.

Держава разом з керівниками металургійних підприємств і провідними науковими організаціями повинна розробити програму, першочергові напрями підтримки та розвитку кожного окремого гірничо-металургійного підприємства України. Цього можна досягти завдяки: проведенню ефективної галузевої політики, яка буде спрямована на створення державою сприятливих умов для концентрації гірничо-металургійних підприємств; проведенню масштабної реструктуризації й модернізації виробництва, яка буде спрямована на випуск продукції з високою доданою вартістю; реалізації низки технічних, технологічних й організаційних заходів з метою оновлення виробничих потужностей і зниження рівня шкідливих викидів; створення потужних конкурентоспроможних вертикально-інтегрованих компаній –національних лідерів у сфері ГМК; відновлення та модернізації основних фондів у транспортній галузі, насамперед, оновлення залізничного рухомого складу.