Економічні науки / Економіка промисловості

Аспірантка Бурбела О.В.,

Студентка Шалагай Ю.О.,

Вінницький національний технічний університет, Україна

Вітчизняні системи управління якістю продукції та шляхи їх удосконалення

В Україні початком системного підходу до управління якістю продукції (УЯП) вважається розробка і впровадження системи бездефектного виготовлення продукції (СБВП) [1].

СБВП являє собою комплекс взаємопов'язаних технічних, організаційних, економічних, виховних заходів, спрямованих на створення сприятливих умов для виготовлення продукції без дефектів у відповідності з вимогами нормативної документації. В основу її були покладені такі принципи:

- повна відповідальність безпосереднього виконавця за якість виготовленої продукції;

- суворе дотримання технологічної дисципліни;

- повний контроль якості виробів і відповідності їх чинній документації до пред'явлення службі ВТК;

- зосередження технічного контролю не тільки на реєстрації браку, а головним чином на заходах, які виключають появу різних дефектів [2].

Головною особливістю і новизною СБВП було те, що вона дозволяла проводити кількісну оцінку якості праці кожного виконавця, колективів, підрозділів і на цій основі проводити моральне і матеріальне стимулювання.

На передових підприємствах було розроблено систему бездефектної праці (СБП), де основним показником якості праці є коефіцієнт якості праці – кількісний вираз якості праці виконавців. При цьому бездефектна робота приймається за одиницю, і всі можливі дефекти в роботі оцінюються зниженим або підвищеним коефіцієнтом за невиконання або перевиконання певного показника якості праці [3].

На відміну від СБВП, ця система враховує якість праці не тільки безпосередніх виконавців при виготовленні продукції, але і якість роботи всіх служб підприємства, для чого кожному відділу, цеху, ділянці встановлюють свої критерії оцінки якості праці, що враховують характер діяльності певного підрозділу і виконавця.

Розглянуті вище системи базувались, в основному, на спільних методичних принципах, але кожна мала свої особливості, пов'язані з характером виробництва, номенклатурою продукції, формами організації виробництва.

Згодом була розроблена система, яка називається комплексною системою управління якістю продукції (КС УЯП) [4]. Вона являє собою сукупність заходів, спрямованих на встановлення, забезпечення і підтримку необхідного рівня якості продукції при її розробленні, виготовленні, обігу і експлуатації або споживанні, тобто дозволяє управляти якістю продукції на всіх етапах її життєвого циклу, чим вона принципово відрізняється від усіх попередніх систем УЯП.

КС УЯП стала родоначальником ще двох систем УЯП: комплексної системи підвищення ефективності виробництва (КС ПЕВ) і комплексної системи управління якістю і економним використанням ресурсів (КС УЯП І ЕВР).

Для удосконалення вітчизняних систем, доцільно скористатись міжнародним досвідом управління якістю продукції.

Впровадження стандартів ISO серії 9000 і 10000 не означає відміну діючої КС УЯП, а фактично є подальший її розвиток і удосконалення, в першу чергу, шляхом суттєвого поглиблення всіх трьох основних складових системи – управління якістю, забезпечення якості і контролю [4].

При удосконаленні системи УЯП на підприємствах і упорядкуванні їх у відповідності з міжнародними стандартами ISO серії 9000 і 10000 необхідно користуватися відповідними рекомендаціями Держстандарту України, які знайшли своє відображення в розроблених на їх основі і впроваджених стандартах: ДСТУ ISO 9000-1-95, ДСТУ ISO 9001-95, ДСТУ ISO 9002-95, ДСТУ ISO 9003-95, ДСТУ ISO 9004-1-95 та інших, що розробляються [5].

Отже, щоб підвищити якість і конкурентоспроможність продукції, забезпечити підтримку вітчизняних товаровиробників, захистити права споживачів і сприяти інтеграції України у світову економіку, необхідно здійснювати контроль якості продукції вітчизняних підприємств на рівні держави, а також забезпечити відповідність продукції вітчизняним і міжнародним стандартам.

Література:

1. Леонов І.Г., Аристов О.В. Управління якістю продуції. – М: Вид-во стандартів. – Київ, 2007.

2. Пономарьов С.В. Управління якістю продукції. Інструменти й методи менеджменту якості. – К.: Стандарти та якість, 2008. – 248 с.

3. Бичківський Р., Гунькало А. СУЯ: оцінювання ефективності функціонування // Стандартизація, сертифікація, якість. – 2007. - № 4. – с.42 – 46.

4. Шаповал М.І. Основи стандартизації, управління якістю і сертифікації: Підручник. - 3-тє вид., перероб. і доп. - К.: Європ. ун-т фінансів, інформ. систем менеджм. і бізнесу, 2006.

5. Койфман Ю., Герус О., Кисільова Т. Міжнародна стандартизація та сертифікація систем якості. – Львів-Київ, 2006