Черненко М.І., Мельник О.В., Шумська Н.І.

Дніпропетровський державний інститут фізичної культури і спорту

ФІТОТЕРАПІЯ АРТЕРІАЛЬНОЇ ГІПЕРТЕНЗІЇ

До артеріальної гіпертензії (АГ) відносять всі випадки підвищення артеріального тиску (АТ) до 140/90 мм рт.ст. і вище у людей, які не приймають антигіпертензивного лікування..

В 1978 р. Всесвітньою організацією охорони здоров’я (ВООЗ) було рекомендовано виділяти „ессенціальну гіпертензію” (стани з високим артеріальним тиском при відсутності явної причини їх виникнення – на Україні: гіпертонічна хвороба) та „вторинну гіпертензію” ( стани з високим АТ, при яких можливо визначити причину їх виникнення – на Україні: симптоматична гіпертензія).

Згідно класифікації АГ, яка прийнята на Україні в 2000р., виділяють не ступені, а стадії АГ.

1 стадія – об’єктивні ознаки ураження органів-мішеней відсутні.

П стадія – присутня, як мінімум, одна із нижчеперерахованих ознак ураження органів-мішеней:

а) гіпертрофія лівого шлуночка, яка виявлена при рентгенологічному дослідженні, ЕКГ або ехокардіографії;

б) генералізоване або фокальне звуження артерії сітківки;

в) мікроальбумінурія, протеїнурія або незначне підвищення концентрації креатиніна плазми крові (106-176 мкмоль/л);

г) атеросклеротичні зміни (бляшки) за даними ультразвукового обстеження або ангіографії в басейнах сонних артерій, аорти, клубової (повздовшної) і стегнової артерій.

Ш стадія – крім перерахованих ознак ураження органів-мішеней, присутні наступні ознаки:

а) серце: стенокардія, інфаркт міокарда, серцева недостатність;

б) мозок: інсульт, минаюче порушення мозкового кровообігу, гіпертонічна енцефалопатія, судинна деменція;

в) сітківка: геморагії і ексудати з набряком зорового нерву або без нього. Ці ознаки характерні для злоякісної або швидко прогресуючої форми гіпертензії;

г) нирки: креатинін плазми крові більший, ніж 2 мг/дл (177 мкмоль/л);

д) судини: розшаровуюча аневризма аорти, окклюзуюче ураження артерій з клінічними проявами.

Слід зазначити, що діагностувати Ш стадію у випадках перенесеного інфаркту міокарда або інсульту чи стенокардії можливо лише в випадках, коли вони виникли на фоні довготриваючої АГ. Згідно прийнятої у нас класифікації доцільно використовувати терміни гіпертонічна хвороба, погранична або ізольована систолічна АГ. Діагноз гіпертонічної хвороби 1 стадії може виставлятись при АТ 140/90 мм і вище.

На сьогоднішній день розроблені сучасні методи медикаментозної та підтримуючої терапії АГ на всіх стадіях. Сучасний лікар має дуже великий арсенал ліків, які направлені на нормалізацію артеріального тиску та порушених функцій органів-мішеней. Проте, синтетичні медикаменти наряду з позитивною дією мають і негативну побічну дію.

Фітотерапія в лікуванні початкових стадій АГ(1 і 2 стадії) приводить до суттєвих позитивних змін. При цьому майже відсутня побічна негативна дія рослинних препаратів.

Однак, питання фітотерапії гіпертонічної хвороби в науковій літературі висвітлені недостатньо, а тому вони потребують подальшої розробки. В зв’язку з цим, ми провели лікування 52 хворих на гіпертонічну хворобу синтетичними препаратами в поєднанні із фітотерапією та 20 пацієнтів контрольної групи , які лікувались лише синтетичними препаратами.

Серед хворих основної групи 1 стадія гіпертонічної хвороби мала місце у 20 (38,5%) чоловік, а П стадія - у 32 (61,5%). Жінок було 22 (42,3%), а чоловіків – 30 (57,7%). Серед обстежених 16 (30,8%) мали вік від 30 до 44 років включно ( зрілий вік), а 36 (69,2%) – від 45 до 59 (середній вік). 20 пацієнтів контрольної групи по статі, віку та важкості гіпертонічної хвороби [І ст. 8 (40,0%) чол. і ІІ ст. – 12 (60,0%)] не відрізнялись від основної групи ні за статтю, ні за віком (р>0,05). Тривалість гіпертонічної хвороби як в основній так і в контрольній групах була 7-10 років. У хворих на П стадію хвороби в обох групах відмічалась гіпертрофія лівого шлуночка, звуження артерій сітківки, мікроальбумінурія.

Лікування проводилось на протязі 20-30 днів переважно в поліклінічних умовах. Ефективність проведеного лікування оцінювали по швидкості нормалізації та стабілізації артеріального тиску, частоти серцевих скорочень і інш. Дані електрокардіографії, результати аналізів крові та сечі майже не змінювались. В той же час меншим ставало звуження судин очного дна.

Хворі основної та контрольної груп приймали переважно інгібітори ангіотензінперетворюючого фермента (берліприл, діротон, каптоприл, кардіоприл, лізіноприл, престаріум, еналаприл, енап і інш. ). В деяких випадках (5 хворих основної групи і 6 - контрольної) при стійких високих цифрах артеріального тиску до лікування додавали селективні антагоністи кальцію (амло, амлодипін, корінфар, німотоп, норваск ), діуретики та інші препарати.

Хворим основної групи додавали один із настоїв наступних сумішей лікарських рослин:

суміш № 1:

собача кропива (пустирник) 1 частина,

велеріана лікарська (корінь) 1 частина,

сухоцвіт багновий (трава) 1 частина,

хвощ польовий (трава) 1 частина,

меліса (трава) 2 частини;

суміш № 2:

валеріана лікарська (корінь) 1 частина,

м’ята перцева (трава) 1частина,

глід колючий (квіти) 2 частини,

омела біла 1 частина,

горобина чорноплідна (плоди) 2 частини,

меліса (трава) 2 частини.

Настої готували наступним способом: 1 столову ложку суміші (з горою) засипали в термос, заливали кип’ятком (1,5 склянки) і настоювали 2 години. Потім зливали або проціджували настій, охолоджували до кімнатної температури і вживали по 0,5 склянки 3 рази на день за 30 хвилин до їди (суміш №2 була розроблена і рекомендована для лікування авторами даної роботи).

Суміш №1 приймали 20 хворих (АГ І ст. - 10 чол., АГ ІІ ст.- 10 чол.), суміш № 2 – 32 (АГ І ст. – 10 чол., АГ ІІ ст.. 22 чол.).

Термін лікування хворих на гіпертонічну хворобу з використанням фітопрепаратів продовжувався 20-25 днів. На 4-5 день лікування ці хворі відмічали суттєве покращення стану здоров’я: поліпшувалось самопочуття, припинявся головний біль, зникали тахікардія, запаморочення, поліпшувався сон, відмічалось зниження артеріального тиску. На 7- 8 день у 11 (55%) хворих, що приймали суміш № 1, і у 22 (68,8%), що приймали суміш № 2, артеріальний тиск нормалізувався (систолічний артеріальний тиск рівнявся 125-115 мм, а діастолічний – 85-65 мм). У цих хворих була зменшена доза синтетичних препаратів майже наполовину. Більшість із них на 10-11 день була переведена на один синтетичний препарат. На протязі 10-15 днів ці хворі отримували наполовину меншу дозу синтетичного препарату та фітотерапію і артеріальний тиск у них знаходився в інтервалі нормальних величин.

У інших 19 пацієнтів (9 приймали суміш №1, а 10 – суміш №2) нормалізація артеріального тиску наступила на 11-13 день у 12 (63,2%), у 7 (36,8%) артеріальний тиск понизився, але залишався вище загальноприйнятих нормальних величин. Всі хворі відмічали суб’єктивне покращення стану свого здоров’я. Порівняння ефективності настою із суміші №1 та із суміші №2 показало, що статиcтично достовірно кращі результати (р < 0,05) мали місце у хворих, які приймали настій із суміші №2.

Із 52 хворих, що приймали синтетичні препарати і фітотерапію, у 23 - відмічались напади стенокардії. У 7 із них вони мали місце по декілька разів на день. Через 12-15 днів у 20 (87%) пацієнтів такі напади припинились, а у 3 (13%) – вони стали менш вираженими.

У контрольній групі хворих, які приймали лише синтетичні препарати, наступило суттєве покращення самопочуття на 8-9 день (майже в 2 рази пізніше, ніж у хворих основної групи). Нормалізація артеріального тиску мала місце на 11-13 день у 14 (70%) із 20 пацієнтів. У 6 (30%) хворих артеріальний тиск знизився, але продовжував бути вище нормальних величин. Лише при збільшенні дози синтетичних препаратів у 3 із них він знизився до норми, а у останніх 3 пацієнтів – продовжував перевищувати нормальні величини.

Результати лікування хворих на ГХ синтетичними препаратами і фітопрепаратами виявились статистично достовірно кращими (р < 0,05), ніж в контрольній групі.

Таким чином, проведені дослідження показали, що у подавляючого числа хворих на гіпертонічну хворобу 1 та П стадій при одночасному прийомі синтетичних препаратів і фітопрепаратів наступає швидке покращення їх самопочуття та нормалізація артеріального тиску. Це вказує також на те, що при сумісному їх прийомі вони підсилюють дію один одного. Таке лікування дає змогу перейти на монотерапію синтетичним препаратом та зменшити наполовину його дозу. Тим самим зменшується або зовсім усувається негативна побічна дія синтетичних препаратів.

Порівняння дії настою із сумішей №1 та №2 дало змогу встановити, що при лікуванні гіпертонічної хвороби настій із суміші №2 є набагато ефективніший, ніж настій із суміші №1, а тому його можна рекомендувати для широкого практичного використання.