Медицина/9.Гигиена и эпидемиология

Романів Л.В.

Чернівецький національний університет ім. Ю.Федьковича

Хімічна безпека харчування дітей

Зрозуміло, що стан здоров’я дітей залежить не лише від повноцінності харчування, але й від наявності в їжі чужорідних для організму шкідливих речовин (ксенобіотиків). Це природні токсичні компоненти (приміром, токсини отруйних грибів або ягід), забруднювачі, що надходять із навколишнього середовища (промислові, сільськогосподарські та побутові хімікати) і харчові домішки, які свідомо додаються у технологічному процесі виробництва харчових продуктів. Ідеться, по суті, про ті ж ксенобіотики, які надходять з їжею в організм дорослої людини, але їхній вплив на дітей набагато небезпечніший з огляду на особливості дитячого організму. Передусім це стосується дітей віком до 6-7 років. Організм дитини молодшого віку відзначається активним формуванням структур і функцій, їх певною фізіологічною незрілістю, недосконалістю адаптаційно-захисних реакцій тощо. У дітей раннього віку всмоктування речовин у травному каналі відбувається набагато швидше, ніж у дітей старшого віку та дорослих. Водночас ферментні системи, що беруть участь в обміні речовин, ще залишаються недосконалими. Тому, скажімо, навіть звичайні компоненти їстівних грибів або бананів можуть призвести до отруєння дітей. Так само звичайним компонентом шпинату, щавлю, ревеню є щавлева кислота, вміст якої у цих продуктах коливається в межах 0,5-1,0 г на 100 г продукту. В експерименті на лабораторних тваринах її середні смертельні дози становлять 2 г на 1 кг маси тіла. І тому не дивно, що зареєстровані випадки тяжких отруєнь внаслідок споживання надмірної кількості таких продуктів.

Із ксенобіотиків антропогенного походження пріоритетними забруднювачами продовольчої сировини, харчових продуктів і води вважаються нітрати і нітрити, токсичні елементи, особливо свинець, кадмій, ртуть і миш’як, пестициди різних хімічних класів та діоксини. Інтоксикація нітратами частіше трапляється у дітей, особливо віком до 6 місяців. Токсичну дію нітратів на організм дитини першого року життя пов’язують із перетворенням нітратів у нітрити під впливом нормальної мікрофлори травного каналу і реакцією нітритів з гемоглобіном, що призводить до утворення метгемоглобіну, який не здатний переносити кисень. У таких дітей ще не сформована ферментна система, яка відновлює гемоглобін у метгемоглобін, а порівняно низька кислотність шлункового соку сприяє розвиткові мікроорганізмів, які прискорюють відновлення нітратів до нітритів. У дітей старшого віку та дорослих звичайно утворення метгемоглобіну не досягає небезпечного рівня. Проте в останні роки з’ясовано, що існують інші механізми токсичності нітритів, а саме: безпосередня дія на процеси клітинного дихання. Тому, крім гострих отруєнь, можливі хронічні інтоксикації як у дорослих, так і в дітей будь-якого віку.

Не менш складною проблемою є токсичні елементи. Передусім це стосується свинцю, швидкість накопичення і токсичність якого для дітей першого року життя набагато більші, ніж для старших дітей і дорослих. Свинець, що міститься у харчових продуктах, засвоюється дорослими в середньому на 10%, дітьми — на 30-40%. Основні симптоми свинцевої інтоксикації у дітей спостерігаються з боку центральної нервової системи (свинцева енцефалопатія). Це позначається як на розумовому, так і на фізичному розвитку дітей. Джерелами забруднення харчових продуктів свинцем є викиди промислових підприємств і відпрацьовані гази автотранспорту, що використовує етилований бензин. Для України і сусідніх країн додатковим джерелом забруднення довкілля (і відповідно продуктів) стало використання великої кількості свинцю для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Як і інші ксенобіотики, свинець надходить в організм людини (дитини) в основному із харчовими продуктами. Вміст свинцю в продуктах різний залежно від регіону. Більше свинцю в рослинницькій продукції, що вирощується біля промислових підприємств і автострад. Особливу тривогу викликає вміст свинцю у молоці. У материнському молоці його виявляють у кількості 5-12 мкг/л, у коров’ячому — в середньому 40 мкг/л. За результатами досліджень, проведених у Канаді, грудні діти з консервованим молоком отримували набагато більше свинцю, ніж діти, які споживали порошкове або незбиране молоко.

З позицій хімічної безпеки харчування дітей, найбільш досконалим нормативним забезпеченням є система гігієнічних нормативів пестицидів. Вона передбачає додаткові обмеження в застосуванні пестицидів у виробництві продуктів дитячого харчування (тобто продуктів, що виробляються спеціально для дітей до 3-річного віку), а також основних натуральних продуктів харчування дітей. Приміром, з огляду на значення молока у харчуванні дітей, наявність у ньому будь-яких пестицидів чинним санітарним законодавством не допускається. З тих самих міркувань не допускається наявність залишків пестицидів у манній, вівсяній, гречаній крупах, рисі, чорній смородині, малині, полуницях. Усі ці продукти повинні вироблятися за безпестицидною технологією. Варто також пам’ятати, що отруєння пестицидами дітей, як і дорослих, виникають лише внаслідок вживання харчових продуктів, отриманих за умови порушення чинних регламентів і технологій застосування пестицидів.

Аналогічні обмеження встановлені санітарним законодавством щодо застосування харчових домішок. Зокрема, заборонено додавати хімічні консерванти до молока, хліба, борошна, свіжого м’яса, у спеціалізовані дієтичні продукти та продукти для харчування дітей. Не дозволено також ці продукти підфарбовувати синтетичними барвниками. З синтетичних барвників у нашій країні можна застосовувати лише два — індигокармін і тартразин у межах чинних нормативів — у виробництві кондитерських виробів і безалкогольних газованих напоїв. Заборонено додавати ароматизатори в харчові продукти для дітей, а також у молоко, хліб, фруктові соки, сиропи, чай для підсилення їх аромату. При використання дозволених харчових домішок відповідні дані повинні бути зазначені на етикетках або упаковці. Проте варто пам’ятати, що навіть у разі дотримання допустимого вмісту харчових домішок надмірне вживання дітьми таких продуктів як цукерки, безалкогольні напої, морозиво, може призвести до отруєння. Складність проблеми поглиблюється ще й трудомісткістю аналітичного контролю і необхідністю використання спеціальної та малодоступної апаратури. Однак слід зазначити, що в усіх промислово розвинених країнах діти, які вживають багато молока, а також мешканці місцевостей, де основним продуктом харчування є риба, належать до групи ризику хронічної інтоксикації діоксинами.

Розв’язання зазначених і суміжних проблем хімічної безпеки харчування дітей вимагає:

1) розвитку наукових досліджень у напрямі забезпечення нормативного захисту дітей щодо надходження ксенобіотиків та їх сумішей з їжею;

2) офіційного закріплення науково обґрунтованих гігієнічних нормативів у санітарному (харчовому) законодавстві;

3) удосконалення системи аналітичного контролю та його здійснення не лише за вмістом ксенобіотиків у окремих видах продуктів, але за їх добовим надходженням з харчовими продуктами, зокрема водою, а також із атмосферним повітрям;

4) проведення масових медичних обстежень дітей з метою виявлення та аналізу причинно-наслідкових зв’язків у системі “ксенобіотики — харчування — здоров’я дітей” і наступного використання результатів такого аналізу для комплексного розв’язання проблем охорони здоров’я дітей.

Необхідними умовами хімічної безпеки харчування дітей є сертифікація харчових продуктів, незалежна експертизу продукції лабораторіями об’єднань споживачів та об’єктивна і своєчасна інформація населення з питань фактичних рівнів найнебезпечніших ксенобіотиків у харчових продуктах.