Ананьєва Марина Вікторівна

Херсонський державний аграрний університет

Проблема інтерактивного навчання в університеті

Формування освіченої, творчої особистості, становлення її фізичного та морального здоров'я, забезпечення пріоритетного розвитку людини – основні завдання, які стоять перед навчальним закладом. У зв'язку з цим основна мета вчителів-словесників полягає у сприянні мовленнєвому розвиткові абітурієнтів, які б уміли змістовно, зв'язно і стилістично грамотно висловлювати свої думки. Ця мета реалізується у процесі формування особистості, яка володіє вміннями і навичками вільно, комунікативно виправдано користуватися мовними засобами в різних формах, сферах і жанрах мовлення.

Складовою частиною процесу формування висловлювання є пізнавальна активність особистості. Спробуймо віднайти шляхи, йдучи якими, студент зміг би створювати висловлювання за умов підвищення пізнавальної активності. Один із них – застосування інтерактивних методів.

Слово «інтерактив» прийшло до нас з англійської від слова «interact», де «inter» – взаємний і «асt» – діяти. Таким чином, інтерактивний – здатний до взаємодії, діалогу. Інтерактивне навчання – це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, яка має конкретну, передбачувану мету – створити комфортні умови навчання, за яких кожен студент відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність.

Суть інтерактивного навчання у тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх студентів. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання у співпраці), де і студент і викладач є рівноправними, рівнозначними суб'єктами навчання, розуміють, що вони роблять, рефлексують з приводу того, що вони знають, вміють і здійснюють. Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне вирішення проблеми на основі аналізу обставин та відповідної ситуації. Воно ефективно сприяє формуванню навичок і вмінь, виробленню цінностей, створенню атмосфери співробітництва, взаємодії, дає змогу педагогу стати справжнім лідером колективу.

Інтерактивна взаємодія виключає як домінування одного учасника навчального процесу над іншими, так і однієї думки над іншою. Під час інтерактивного навчання студенти вчаться бути демократичними, критично мислити, приймати продумані рішення.

Потрібно надавати перевагу тим методам, які звернені до свідомості й активності студентів у навчанні. Саме інтерактивне навчання, як різновид активного, має свої закономірності, особливості. Сутність його в тому, що в навчальний процес залучаються всі студенти, кожний робить індивідуальний внесок, відбувається обмін знаннями, ідеями, способами діяльності.

У наш час, коли обсяг інформації збільшивсь дидактична функція викладача полягає не в передаванні знань, а у формуванні навичок здобувати їх. Процес навчання – це не автоматичне вкладання програмового матеріалу в голову абітурієнта.

Спонукаючи студентів бути не спостерігачами, а активними учасниками тих процесів, що лягли в основу викладання предмета, залучаючи їх до спільної діяльності, словесник має виробити в нього здатність до пізнання світу й самого себе, до творчої праці, до взаємодії з іншими людьми.

Враховуючи відсутність у науковій літературі будь-якої класифікації інтерактивних технологій навчання, визначають їх умовну робочу класифікацію за формами навчання (моделями), у яких реалізуються інтерактивні технології. Їх можна розподілити на чотири групи залежно від мети уроку та форм організації навчальної діяльності:

Ø Інтерактивні технології кооперативного навчання (Парна і групова(робота в парах, робота в малих групах) робота організовується як на уроках засвоєння, так і на уроках застосування знань, умінь та навичок. Це може відбуватися одразу ж після викладу викладачем нового матеріалу, на початку нового уроку замість опитування, на спеціальному уроці, присвяченому застосуванню знань, умінь та навичок, або бути частиною повторювально-узагальнюючого уроку.)

Ø Інтерактивні технології колективно групового навчання (До цієї групи ми помістили інтерактивні технології, що передбачають одночасну спільну (фронтальну) роботу всього класу(обговорення проблеми в загальному колі, аналіз ситуації, вирішення проблеми);

Ø Технології ситуативного моделювання (Модель навчання у грі – це побудова навчального процесу за допомогою включення учня у гру (передусім ігрове моделювання явищ, що вивчаються). Використання гри в навчальному процесі завжди стикається з протиріччям: навчання є завжди процесом цілеспрямованим, а гра за своєю природою має невизначений результат (інтригу).Тому завдання педагога при застосуванні гри у навчанні полягає у підпорядкуванні гри визначеній дидактичній меті.

Ø Технології опрацювання дискусійних питань (Дискусії є важливим засобом пізнавальної діяльності учнів у процесі навчання. За визначенням науковців, дискусія – це широке публічне обговорення якогось спірного питання(метод ПРЕС, громадські слухання). Вона значною мірою сприяє розвитку критичного мислення, дає можливість визначити власну позицію, формує навички відстоювати свою думку, поглиблює знання з обговорюваної проблеми і все це повністю відповідає завданням сучасної школи. В дидактиці дехто з фахівців відносить дискусію як до методів навчання (способів роботи зі змістом навчального матеріалу), так і до форм організації навчання. Певна кількість науковців вважає дискусію різновидом ігрових форм занять, співробітництва, коли з обговорюваної проблеми ініціативно висловлюються всі учасники спільної діяльності. Сучасна дидактика визнає велику освітню і виховну цінність дискусій.

Працюючи в режимі постійних шукань та новизни, студенти розвивають мислення й уяву, набувають комунікативних навичок монологічного мовлення, виявляють творчі можливості. Урок української мови стає бажаним, адже на ньому створюються поезії, роздуми; інсценізуються власні та авторські уривки; придумуються лінгвістичні ігри та кросворди. Такі форми й методи навчання дають можливість самовираження.