Екологія/6. Екологічний моніторинг
Бурда Анна
Євгенівна, студентка 4 курсу, к. б. н. Усенко О.В.
Харківський
національний автомобільно – дорожній університет
ВИЗНАЧЕННЯ РЕКРЕАЦІЙНОЇ МІСТКОСТІ ТЕРИТОРІЇ НА ПРИКЛАДІ ЧЕРНОВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
Рекреаційна місткість території один
з найважливіших показників при плануванні рекреаційно-туристського
господарства, в тому числі в процесі формування спеціальних (вільних)
економічних зон туристсько-рекреаційного типу. Вона впливає на якісний стан
рекреаційних ресурсів, навколишнє середовище, психологічний комфорт рекреантів.[2] При надмірному тривалому
рекреаційному навантаженні природне середовище, незважаючи на те, що
рекреаційна діяльність є одним з найбільш екологічно безпечних видів
господарства, зазнає серйозних змін. Види негативного впливу досить
різноманітні: витоптування надґрунтового покриву, підстилки і підросту;
пошкодження дерев; деградація рослинного покриву внаслідок збору грибів, ягід,
квітів; ущільнення грунту; відлякування тварин, виснаження рибних та мисливських
угідь; антропогенна денудація (осипання схилів та ін.); виникнення лісових
пожеж; забруднення повітря викидами автотранспорту; засмічування території;
забруднення поверхневих водойм. Специфічним негативним явищем надмірного
рекреаційного навантаження є створення психологічного дискомфорту для
рекреантів, що приводить до зниження ефекту оздоровлення та відпочинку.[1]
Рекреаційне навантаження - це
допустима кількість рекреантів на одиницю площі, які одночасно можуть
перебувати на даній території, після її пристосування до рекреаційних потреб,
яка не викликає негативних наслідків в природному середовищі. Показник рекреаційного
навантаження залежить від особливостей ландшафтної будови і функціональної
спрямованості рекреаційного використання території. Норми рекреаційного навантаження залежать в
основному від природних ландшафтів та сезону року. Найбільшу опірність на вплив
рекреаційного навантаження мають приморські природні комплекси, найменшу -
низовинні. Рекреаційне навантаження влітку є вищим, ніж зимою. Для різних
природних комплексів рекреаційне навантаження зимою коливається від 20% для
приморських до 80% для гірських територій відносно літнього періоду, що
пов'язано із специфікою рекреаційної діяльності в різні сезони року.
Дані нормативи дають загальне уявлення про норми
рекреаційного навантаження на різні природні комплекси. Локалізовані показники
рекреаційного навантаження для кожної окремо взятої території визначаються на
місці з урахуванням конкретних природних умов, в першу чергу враховуючи
характер підстилаючої поверхні, рослинного світу, нахилу поверхні, прояву
шкідливих геодинамічних процесів. Норми рекреаційного навантаження служать базою для
визначення місткості рекреаційних територій.[3]
Рекреаційна місткість - це
загальна кількість осіб, які можуть одночасно перебувати на даній території, не
завдаючи шкоди природному
середовищу. Рекреаційна місткість пов'язана з рекреаційним навантаженням і
залежить від норми навантаження, площі рекреаційної території, часом
перебування рекреантів в її межах, тривалості сприятливого погодного періоду.
Рекреаційна
місткість визначається для кожного сезону окремо за формулою:
Vi = (Ni*Si*C)/Дi
де: Vi - рекреаційна
місткость i-ї території,
осіб;
Ni - норма рекреаційного
навантаження на i-ту територію,
осіб/км2;
Si - площа i-ї рекреаційної
території, км2;
С - тривалість рекреаційного
періоду, днів;
Ді - середня
тривалість перебування туристів і відпочиваючих на і-й території, днів.
Місткість рекреаційних центрів
(курортів, туристичних, оздоровчих, відпочинкових комплексів) - це одночасна
кількість рекреантів, які можуть перебувати в даному центрі, не порушуючи в
ньому і на прилеглих територіях екологічної рівноваги.[4]
Місткість рекреаційного центру залежить від величини
центру, природних умов, цінності рекреаційних ресурсів і визначається за
формулою:
Мі =
Кпyі *Кpi * Hi *KR
де: Мі - рекреаційна
місткість і-го центру, тис. осіб;
Кпyі - коефіцієнт
природних умов і-го рекреаційного центру;
Кpi - коефіцієнт цінності рекреаційних
ресурсів і-го центру;
Hi - кількість жителів населеного
пункту, де розміщений і-тий рекреаційний центр, тис. осіб;
KR - коефіцієнт комфортності.
Коефіцієнт природних умов (Крі)
визначається фізико-географічними особливостями розміщення рекреаційного
центру і становить для низовини - 1,0; для височини і горбогір'я - 1,25; для
гірських територій - 1,5.
Коефіцієнт комфортності (Крк) враховує
оптимальне співвідношення між кількістю постійних жителів населеного пункту і
максимальною одночасно чисельністю рекреантів, які можуть перебувати в даному
рекреаційному центрі, не порушуючи загальних умов комфортності. З цієї точки зору оптимальною
вважається частка 15-18% рекреантів від кількості жителів населеного пункту.
Отже, К може коливатись від 0,15 до 0,18.
Короткий аналіз корисного впливу
лісових біогеоценозів на абіотичні і біотичні фактори середовища дає загальне
уявлення про їх велику роль у формуванні в лісах комфортних умов для
рекреаційної діяльності населення. Рекреаційну діяльність в лісах можна поділити на
організовану, що базується переважно на стаціонарних об'єктах, і
неорганізовану.
Розрахунок рекреаційної місткості
для Чернівецької області в літній період.
Вихідні дані для розрахунку: Ni - 122 особи/км2;
Si – 10405,2 км2;
С - 123 днів;
Ді – 6,25 днів.
тоді Vi = (122*10405,2*123)/6,25
= 2498,2 особи
Розрахунок рекреаційної місткості
для Чернівецької області в зимовий період.
Вихідні дані для розрахунку: Ni - 65 особи/км2;
Si – 10405,2 км2;
С - 105 днів;
Ді – 6,25 днів.
тому Vi = (65*10405,2*105)/6,25
= 1136,2 особи
Тому згідно даних розрахунків
можна зробити висновок, що в літку в Чернівецькій області рекреаційне навантаження
більше майже в два рази. Це потребує додаткових ресурсів та більш раціонального
використання природних ресурсів.
ЛІТЕРАТУРА
1. Бейдик О.О.
Рекреаційно-туристичні ресурси України: Методологія та методики аналізу,
термінологія, районування: Монографія. – К.: КНУ, 2001. – 397 с.
2. Кравців B.C., Гринів Л.С.,
Копач М.В., Кузик С.П. Науково-методичні засади реформування рекреаційної
сфери. – Львів: НАН України, 1999. – 78 с.
3. Географія Чернівецької області
// За ред. Я.І. Жупанського. – Чернівці, 1993. – 192 с. 5. Кравців B.C.,
4. Крачило М.П. Основи екології
та природокористування: Навч. посібник. – К.: Крамар, 1998. – 170 с.