Педагогические науки/5.Современные методы преподавания.

ас. Шостак У.В., Князюк І.О., Козир А.І.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Дидактична гра як метод вивчення англійської мови студентами економічного університету

Розвиток міжнародних відносин, приєднання України до Болонського процесу висувають нові вимоги до підготовки майбутніх фахівців, які змогли б успішно реалізувати свою професійну діяльність.

На сучасному етапі розвитку методики вивчення іноземної мови основний акцент робиться на розвиток особистісно орієнтованого (інтерактивного) та комунікативного підходів. Підвищення ефективності навчання є одним із головних завдань сьогодення.

Мовна комунікація не існує сама по собі, а створюється у процесі соціальної взаємодії з іншими людьми. Якщо засоби мови можна вивчити і без спілкування з партнерами, то оволодіти самою мовою можливо лише в процесі комунікації. Традиційна система побудови занять не забезпечує відповідних умов для формування і розвитку навичок іншомовного спілкування.

Необхідність введення методів активного навчання, зокрема ігрових у навчальний процес, висвітлюється в науково-методичній літературі та публікаціях багатьох науковців. Розробкою ігрових форм і методів навчання іноземної мови займалися: А.А Деркач, С.Д. Щербак, Т.І. Олійник, Г.О. Китайгородська, Н.П. Красовська, О.І. Вишневський та ін.

Ефективність навчання значною мірою залежить від зацікавленості студентів, мотивації, яка стимулює їх активну діяльність. Важливе значення для досягнення поставленої цілі має воля. Будь-яка гра вимагає дотримання певних правил та винахідливого їх використання. У процесі виконання ділових ігор створюються оптимальні умови для розвитку творчого мислення.

Мета статті – розглянути місце дидактичних ігор у сучасній методиці викладання іноземної мови та проаналізувати використання рольових та ділових ігор як елементів інтерактивного підходу у процесі вивчення англійської мови студентами-економістами.

У соціальній психології «роль» визначається як поведінка, яка очікується від людини іншими людьми або у зв’язку з виконанням її соціальних ролей [2,c.147]. Студенти при вивченні іноземної мови можуть програвати різноманітні міжособистісні та соціальні ролі. З точки зору суб’єктів навчання, рольова гра є ігровою діяльністю, мотив якої полягає у її змісті, а метою є сама діяльність, тоді як з позиції викладача рольова гра є формою організації і проведення навчального процесу, а її метою – формування й розвиток мовленнєвих навичок і вмінь.

Із власного досвіду роботи у вищому навчальному закладі можна зазначити, що студенти досить часто теоретично володіють знаннями граматичних правил та лексичним матеріалом, але не можуть або не знають, як використовувати ці знання практично. Традиційна організація навчального процесу передбачає активізацію мовного матеріалу через виконання одноманітних усних та письмових вправ, спрямованих на механічне запам’ятовування, що призводить до зменшення зацікавленості навчальним предметом та втрати мотивації навчання. Дидактична гра як творче завдання вимагає негайного практичного вирішення в процесі комунікації. Необхідною умовою для успішного виконання поставленого завдання є тісна співпраця всіх учасників, їх комунікативна діяльність у певній конкретній ситуації. Отже, використання мовного матеріалу має цілеспрямований характер і мотивується реальними умовами ігрового плану.

Інтерактивна організація навчального процесу є найбільш продуктивною формою, яка здатна забезпечити ефективну взаємодію та співпрацю студентів і викладача [1,c.98].

Одним із засобів створення навчально-мовленнєвої ситуації є рольові ігри. Безумовно, гра є елементом пожвавлення на занятті, стимулює позитивне ставлення до вивчення іноземної мови, але вона є не лише засобом урізноманітнення заняття. Як метод навчання рольова гра виконує такі функції: навчальну (сприяє оволодінню навичками і вміннями діалогічного мовлення); мотиваційно-збуджувальну (мотивує і стимулює навчальну і пізнавальну діяльність), орієнтувальну (орієнтує учасників на планування власної мовленнєвої поведінки і на передбачення поведінки інших комунікантів), компенсаторну (компенсує відсутність спілкування в реальних ситуаціях), виховну (сприяє формуванню особистості, розширює світогляд) [4,c.128].

При практичному використанні дидактичних ігор перед викладачами іноземних мов постає завдання здійснити оптимальний вибір відповідних ігор. Для того, щоб навчальна гра приносила бажані результати, вона повинна відповідати як загальному, так і фаховому рівневі підготовки студентів. Ігрова діяльність стає недоцільною, якщо поставлене завдання або тема розмови виходить за межі набутих знань.

Ефективна рольова гра забезпечує високу активність кожного учасника навчального процесу. Незважаючи на те, що різні ролі відрізняються об’ємом рольових реплік, кожен із учасників бере активну участь в ігровій діяльності, навіть якщо він отримує невеликі за змістом ролі. Для успішного проведення рольової гри необхідна постійна концентрація уваги всіх студентів за її перебігом. Для того, щоб вчасно й правильно виступити зі своєю реплікою, навіть ті учасники, які мають невелику роль, повинні постійно зосереджуватися над отриманою інформацією, обробляти й оцінювати її. Різноманітність ролей допомагає вирішити проблему неоднорідності групи як щодо мовної підготовки її учасників, так і щодо індивідуальних особливостей кожного студента. Перевага рольової гри над іншими методами навчання полягає в тому, що надто сором’язливим і невпевненим у собі студентам легше говорити, «сховавшись» за роль. Відповідно знімається психологічна напруга учасників гри, підвищується їх комунікабельність. Роль викладача в процесі гри постійно змінюється. На початку гри він активно контролює діяльність учасників, але поступово його роль зводиться до ролі активного спостерігача. Саме на викладачеві лежить відповідальність за успіх гри. Він повинен чітко визначити цілі гри та її складові елементи, створити такі умови, коли досягається максимальна зацікавленість студентів [3,c.106].

Пряме втручання викладача в процес гри, наприклад, виправлення помилок, обмежує свободу дій учасників та уповільнює ігрову діяльність. Якщо ж студенти мають труднощі щодо певних висловлювань, викладач може виступити в ролі суфлера, підказуючи відповідне слово чи фразу.

Проаналізувавши низку наукової та методичної літератури, ми дійшли висновків, що вивчення англійської мови за допомогою методу дидактичних ігор сприяє активізації засвоєння навчального матеріалу, позитивно впливає на різні сфери розвитку майбутніх фахівців, забезпечує високий рівень комунікативної діяльності в процесі виконання ігрових завдань, формує колективні навички співпраці, дає можливість поєднати теоретичні знання з практичною діяльністю.

Література:

1.Вишневський О.І. Робота в парах на уроках англійської мови: Посібник для вчителів. – К.: Рад. шк., 2005. – 136с.

2.Максименко С.Д. Загальна психологія: Навчальний посібник. – Видання друге, перероблене і доповнене. – Київ: «Центр навчальної літератури», 2007. – 272с.

3.Олійник Т.І. Рольова гра у навчанні англійської мови: Посібник для вчителів. – К.: Освіта, 2004. – 128 с.

4. Щербань П.М. Прикладна педагогіка: Навч.-метод. пос. для студ. пед. навч. закл. – К.: Вища школа, 2007. – 215 с.