Педагогічні науки/Сучасні методи навчання
Чередніченко Г.А. к.пед.наук, Шапран Л.Ю., Куниця Л.І
Національний університет
харчових технологій (м. Київ)
АКТУАЛЬНІСТЬ ФОРМУВАННЯ МІЖКУЛЬТУРНОЇ КОМУНІКАТИВНОЇ
КОМПЕТЕНЦІЇ МАЙБУТНІХ ЕКОНОМІСТІВ
Спеціалісти економічного профілю на разі
є одними із найбільш популярних у роботодавців.
У їх запитах «на перших місцях, як і раніше, залишаються професії, пов’язані з
економікою, правом, інформатикою: підприємець, бізнесмен, юрист, економіст,
програміст, менеджер; цей перелік іноді називають «ідеальним віялом професій» –
професії, які прямо або опосередковано передбачають зіткнення з реаліями
інофонних культур у діловій комунікації.
Подолання протиріччя між новими вимогами
до економістів та ригідністю, негнучкістю вищої освіти можливе через перегляд
підходів до підготовки економістів, відходом від фрагментарного впливу у межах
професійної освіти до комплексного, а також через втілення стимулів до навчання
протягом всього життя. Зрілий і готовий до сучасної ситуації представник
економічної професії повинен не лише володіти цілісним, непротирічливим та
адекватним до вимог ринку уявленням про обрану ним професію, але й можливістю
пристосування до нових соціально-культурних та економічних форм ділової
взаємодії. Ділове спілкування передбачає вміння встановлювати та розвивати
ділові контакти, що набуває пріоритетного значення у міжкультурному
(міжособистісному та міжнародному) співробітництві, вміння обирати адекватний
поведінковий сценарій, що передбачає не тільки володіння мовою, але й вміння
розшифровувати та сприймати соціокультурний контекст комунікантів.
В процесі ділових
контактів має місце професійне міжкультурне спілкування. В процесі
міжкультурного професійного спілкування здійснюється обмін інформацією,
встановлюються контакти. Професійне спілкування у тому числі і на іноземній
мові є соціопсихологічною взаємодією як мінімум двох суб'єктів, що виконують професійні
завдання за допомогою дії на інтелект, погляди, поведінку і емоції один одного.
Міжкультурна професійна комунікація є процесом безпосередньої професійної
взаємодії ділових культур, яка здійснюється в рамках неспівпадаючих
національних стереотипів мислення і поведінки. Співвідносити мовні засоби з
нормами мовної поведінки неможливо без знань про реалії країни мови, що
вивчається. Щоб досягти розуміння в міжкультурному спілкуванні фахівець повинен
володіти знанням не тільки професійної картини світу, але і уміти встановлювати
контакт, орієнтуватися на національно-специфічні риси свого партнера,
співпереживати і розуміти співбесідника як представника певної соціальної
групи. Таким чином, в процесі міжкультурного спілкування фахівця-економіста
виникає проблема розуміння, яка може розглядатися як на лінгвістичному так і на
соціокультурному рівні в контексті сприйняття партнера по комунікації.
Здійснення міжкультурної
комунікації досягається за умови знання іноземної мови, картини світу, форм
поведінки і урахуванні національно-культурної специфіки, за рахунок формування
у комунікантів орієнтації на загальнолюдські цінності, спрямованості особи на
ціннісно-раціональну діяльність у сфері міжкультурної комунікації, що
забезпечує розуміння єдності людства в результаті порівняльного вивчення
загальнолюдської культурної спадщини і національних культур в їх історичному
розвитку. Комунікація може відбутися тільки коли відчуття учасників допомагають
зрозуміти цінності іншого народу, коли сенс створюється через довіру, щирість і
бажання дізнатися один про одного. Цим підкреслюється, що міжкультурна
комунікація передбачає обов'язкове підвищення раніше всього рівня міжкультурної
компетенції як обов'язкова умова досягнення позитивного результату в процесі
міжкультурного спілкування в зростаючій інтеграції світової спільноти. Подібне
розуміння спілкування надає міжкультурній компетенції особливе значення як компоненту
загальної культури майбутнього фахівця і висуває на перший план проблеми її
формування.
Навчання міжкультурній компетенції має за мету
підвищити здатність студентів ефективно вирішувати міжнародні ділові завдання.
Тому що, професіонал, успішний в своєму рідному, знайомому йому середовищі,
необов’язково буде мати успішну діяльність в новому середовищі з відмінною
культурою. Серед навичок, що складають компетенцію, виділяють наступні:
спостереження, розпізнавання, порівняння та протиставлення, обговорення,
висловлення своєї точки зору, з урахуванням думки інших.
Раніше вважалося, що сприймати культурні знання готові
студенти з високим рівнем володіння мови. Але зараз міжкультурні знання є
невід’ємною частиною вивчення мови, і важливі на всіх рівнях навчання,
починаючи з початкового.
Міжкультурна компетенція
органічно входить в область предметно-професійної компетенції, яка передбачає
володіння основами іншомовного спілкування, елементами знайомства з проявами
іншомовної культури, знання про світ і уміння використовувати їх в професії.
Міжкультурні знання і дії є базою для формування професійної компетенції.
Міжкультурна компетенція передбачає не лише оволодіння поняттям культури країни
мови, що вивчається, але і постійне порівняння національного і інтернаціонального,
загальнолюдського і індивідуального крізь призму культурно-понятійних зв'язків
(І.Л.Бім, Н.Д.Гальськова, З.Г.Муратова, М.В.Пономарев, В.В.Пономарева,
С.В.Русанова, І.В.Харітонова). Це пов'язано з тим, що в процесі міжкультурного
професійного спілкування необхідно враховувати етно- і соціокультурний тип
свого партнера.