Філологічні науки

Олійник А.Д., Олійник О.О.

Національний університет біоресурсів і природокористування України

СПЕЦИФІКА ПОНЯТТЯ «НАУКОВО-АКАДЕМІЧНИЙ ДИСКУРС»

Проблеми дискурсу та його численних жанрів постійно перебувають у полі уваги багатьох мовознавців—як вітчизняних, так і зарубіжних. Визначення цього поняття було запропоноване ще Е. Бенвеністом, відтак—З.Герісом, а потім і російськими та українськими науковцями. Зокрема, Бенвеніст, «оперуючи поняттям дискурсу, протиставляв його як процес системі: «разом із реченням ми залишаємо царину мови як системи знаків і переходимо до іншого світу, світу мови як знаряддя спілкування, вираженням котрого виступає дискурс» [Цитовано за: 1, с.11]. Тут ми вперше в нашій роботі введемо в обіг термін «науково-академічний дискурс» (НАД). За загальною згодою більшості вітчизняних і зарубіжних лінгвістів (Н. Арутюнова, В.Карасик, В. Чернявська, А. Михальська та ін.), існує два різних види дискурсу — науковий дискурс (НД) та академічний (педагогічний) дискурс (АД). Водночас дехто з науковців, як-от А. Литвинов, Л. Куликова, С. Шепітько не проводять чіткого розмежування між цими двома жанрами.

Дехто, як-от російський лінгвіст В. Карасик, рішуче розмежовує обидва жанри. На його думку, типовими учасниками педагогічного дискурсу виступають вчитель та учень (а чому не професор і студент (аспірант) —А.О.?), тоді як науковий дискурс представлений взаємодією принципово рівних між собою учасників спілкування—дослідників як представників наукової громадськості, і лише на периферії наукового дискурсу перебуває нерівна за стасусом взаємодія дослідників-початківців із діячами науки. Метою педагогічного дискурсу виступає соціалізація нового члена суспільства, наукового — процес одержання нового знання (а хіба в аудиторії студенти не одержують нові знання?—А.О.). Цінності в педагогічному дискурсі, на думку В. Карасика виводяться зі всієї сукупності моральних цінностей, які поділяє суспільство, а от цінності наукового дискурсу пов’язані переважно з концептами «істина», «знання», «дослідження». Спостерігається розбіжність і в жанрах—з одного боку, це урок, лекція, семінар, іспит, бесіда тощо, а з іншого—наукова стаття, монографія, дисертація тощо. [2, с. 209–221, 230–233].

Викладена думка є цілком логічною, і з багатьма позиціями російського науковця важко не погодитися. Принаймні, всі ми знаємо, яка прірва розмежовує, наприклад, учителя сільської школи та авторитетного науковця, відомого в своїй країні та за кордоном. З В. Карасиком солідарні багато його колег, зокрема, К. Михальська , яка розглядає педагогічний дискурс як «мовленнєву поведінку в тому класі мовленнєвих ситуацій, для котрих природа комунікативної події визначається як навчання та виховання у професійній та освітній діяльності» [5, с. 170–173]. На користь цієї позиції свідчить і В. Чернявська, розглядаючи науковий дискурс як «сукупність усіх наявних текстів, що вербалізують наукове знання як результат пізнавальної діяльності суб’єктів науки» [7, c. 25].

Проте в статті Н. Бурмакіної (Сибірський федеральний ун-т, м. Красноярськ, [2]) висвітлюється й протилежний підхід, висунутий, зокрема, А. Литвиновим. Згідно з ним, науковий дискурс розглядається в сукупності з педагогічним. При цьому береться до уваги та частина педагогічної комунікації, що реалізується в системі вищої освіти. У статті «Науковий дискурс у світлі міжкультурної комунікації» (с. лінгвіст наголошує, що в рамках НД можливі як рівноправна («симетрична») комунікація, так і «компліментарна» комунікація, характерна для освітньої діяльності, і при цьому відбувається передача інформації нерівному партнерові [5, с.283–289]. Цю ж думку підтримує і В. Кулікова [4, с. 298].

Проаналізовані джерела дають змогу зробити висновок про те, що, на думку Н. Бурмакіної, інтегроване або ізольоване вивчення педагогічного й наукового інституційного дискурсів визначається метою, поставленою перед дослідником. Для реалізації міжкультурних досліджень видається виправданим інтегрований підхід у вивченні наукового й педагогічного дискурсів [2]. При розгляді даної єдності зручним видається термін «академічний дискурс», який Л.В.Кулікова розуміє як «нормативно організовану мовленнєву взаємодію, що володіє як лінгвістичними, так і екстралінгвістичними планами та використовує певну систему професійно-орієнтованих знаків, де беруться до уваги статусно-рольові характеристики основних учасників спілкування (учених як дослідників і/або викладачів, а також студентів у царині університетського спілкування). Ця взаємодія тлумачиться як культурно маркована система комунікації [4, С. 297].

Таким чином, можемо дійти висновку, що науково-академічний дискурс є своєрідним «гібридом» наукового та академічного стилю, різновидом дискурсу, який поєднує в собі складові обох жанрів у тому контексті, де їх неможливо чітко розмежувати, а саме у викладацько-студентському середовищі (зазвичай, у царині університетської комунікації). При цьому домінує не стільки навчально-виховний компонент чи зусилля, спрямовані на соціалізацію особи (хоча й вони багато важать), скільки обов’язок викладача (професора, лектора) передати нові наукові знання цільовій аудиторії.

Література

1.Борботько В.Г. Принципы формирования дискурса: от психолингвистики к лингвосинергетике.—М.: URSS, Комкнига, 2007—288 с.

2.Бурмакина Н.Г. Академический дискурс в теории институциональных дискурсов. —Сибирский федеральный ун-т, г. Красноярск// http://study-english.info/article.

3. Карасик В.И. Языковой круг: личность, концепты, дискурс / В.И.Карасик – Волгоград: Перемена, 2002. — 477с.

4. Куликова, Л. В. Коммуникативный стиль в межкультурной парадигме / Л.В.Куликова; Краснояр. гос. пед. ун–т им. В. П. Астафьева. Монография. Красноярск, 2006. —392 с.

5. Литвинов, А. В. Научный дискурс в свете межкультурной коммуникации / А.В.Литвинов // Филология в системе современного университетского образования. Материалы научной конференции 22–23 июня 2004 года. Выпуск 7. Москва: Издательство УРАО, 2004. — С. 283–289.

6. Михальская, А. К. Педагогическая риторика / А. К. Михальская // Речевое общение: специализированный вестник / Краснояр. гос. ун–т.; под. ред. А.П.Сковородникова. Вып. 8–9 (16–17). Красноярск, 2006. — С. 170–173.

7.Чернявская, В. Е. Интерпретация научного текста: учебное пособие для вузов / В.Е.Чернявская. 5–е изд. стереотип. М.: КомКнига, 2009. — 128 с.