Философия. Философия культуры.

Яскилка О.А., научный руководитель Погребная В.Я.

Донецкий национальный университет экономики и торговли

им. Михаила Туган-Барановского

Процеси змін в календарній обрядовості під впливом сучасної цивілізації (на прикладі Гуцульщини)

В українській культурі особливе місце належить традиційним звичаям та обрядам. В наш час стає все більш актуальним науковий інтерес до витоків та розвитку українських традицій, звичаїв. Вивчення української традиційної культури, її збереження в умовах прискореної урбанізації та поширення "масової культури" – це турбота про її розвиток у сьогоденні та майбутті нашого народу. Адже традиційна календарна обрядовість відображає етнічне, соціальне, історико-культурне життя людей.

Мета даної роботи – проаналізувати взаємовідносини між традиційною народною культурою та сучасними процесам, такими як: глобалізація, трансформація та урбанізація, на прикладі календарної обрядовості Гуцульщини.

Питанням календарної обрядовості українців займалися такі дослідники як: В.Гнатюк, Г.Хоткевич, О.Кожолянко, Р.Кирчів, С.Килимник, К.Сосенко, Т. Кушерець, М. Цвілинюк, Л. Бекиров, О. Шевель, Г. Коваль-Фучило.

Календарні свята та обряди етнографічної групи українців увібрали в себе основні риси соціального життя, позначені впливом основного господарсько-культурного типу, розкривають комунікативну, естетичну, морально-етичну функцію звичаїв та обрядів. На думку С. Безклубенко: «Обряд – це справді унікальний і нічим незамінний засіб фіксації досягнень людської спільноти в налагодженні свого співжиття: форма суспільної свідомості» [1].

У даній роботі в межах такого регіону, як Гуцульщина, є можливість проаналізувати всю повноту календарної обрядовості, а також показати взаємозв’язок традиційних усталених норм та устроїв з сучасними змінами. Такий підхід виправдовує себе у зв’язку з тим, що на сьогоднішній день на Гуцульщині збереглись своєрідні вияви традиційної обрядовості у всій своїй початковій повноті, але, водночас, та ж Гуцульщина є місцем помітного руйну-

вання традиційного пласту народної культури під впливом сучасної цивілізації. Це пояснюється тим, що протягом великого історичного відрізку ця українська територія через входження до складу різних держав стала центром звернення їх асиміляційної політики.

Серед сучасних дослідників існує думка, що сьогодні ми є свідками скорочення сфери священного, що опиралась на традицію. Це дозволяє зробити висновок про те, що індустріальне суспільство змінювало головним чином засоби виробництва, тоді як постіндустріальне, що охоплює і наші дні, змінює цілі виробництва, тобто культуру. Тому слід привести деякі факти з традиційної культури Гуцульщини. Така особливість календарної обрядовості, як звичай зустрічати в березні початок нового господарського року, коли праматір Земля переходила у весняне рівнодення, все довкілля наповнювалося теплом сонця. Саме тоді збиралися люди у гурти і ходили від хати до хати віншувати, бажали один одному гараздів, здоров’я та достатку, приплоду домашньої худоби. Приміром, звичай колядування існує і дотепер, але виконується радше для підтримання традиції або як обрядова дія, що носить загальновизнаний характер в рамках певного регіону і міцно пов’язана з культурною ідентичністю. В давній коляді, яка з особливим акцентом виконувалася ще в першій половині ХХ ст., містились оригінальні мотиви космогонічних уявлень, уявлення про творення світу, відтворювались особливості прадавніх і первісних часів, аналізувались символи вогню, води, природних стихій [2].

В умовах сучасної цивілізації відбувається поділ традиційної обрядовості на дві сфери: перша відображає її прадавню основу, своєрідний світоглядно-емоційний аспект світосприйняття, комплексне відношення "людина-природа", а друга ввібрала тільки окремі зовнішні елементи багатої календарно-обрядової культури, і для неї характерно дотримання обрядів та звичаїв за усталеним принципом. Перша сфера поступово відходить у небуття, а в сучасних умовах побутує тільки цей зовнішній, перемінний вияв потужного пласту традиційної обрядовості. Причин такого явища багато, серед найважливіших – глобалізація та трансформації в народній культурі через соціокультурні процеси в умовах сьогодення. Цікаво те, що незважаючи на сучасні зміни, обряд не зникає повністю, а це говорить про те, що він має щось таке, що робить його незамінним для кожної людини. Саме такі риси календарної обрядовості виступають як невід’ємна частина буття людини в цивілізації. Тому виникає потреба осмислити ті принципи, які забезпечують функціонування календарної обрядовості в умовах сучасної цивілізації.

Першим з таких принципів є історико - культурологічний аспект традиційної обрядовості. Він ґрунтується на тому, що обрядовість виступає складовою частиною духовної культури у зв’язку з тим, що відображає різного роду релігійні уявлення і специфічні риси побутового укладу життя людини. Тобто, обрядовість включена в сучасні соціальні, культурологічні процеси, незважаючи на різні прогресивні тенденції та зміни сучасності. Отже, можна говорити, що цей принцип яскраво виявляє себе на Гуцульщині з огляду на тяглість соціокультурних процесів. Це простежується в існуванні традиційних форм побуту, способі господарської діяльності, родинному та суспільному устрої, які з плином часу мало змінились. Це проявляється зокрема в тому, що на Гуцульщині відносно добре збереглась давня структура різдвяних свят, і це пов’язано з тим, що такі звичаї, як колядування, щедрування ввібрали в себе законсервовані форми культури, які вчені небезпідставно відносять до первісної архаїчності. Саме ці обставини сприяють збереженню традиційної основи звичаїв та обрядів.

Другим важливим фактором функціонування традиційної обрядовості в умовах сучасної цивілізації є традиція. Завдяки їй система обрядів передається з покоління в покоління, і це сприяє усвідомленню її як своєрідної обрядової традиції. Така традиція виявляє надзвичайну стійкість і життєздатність протягом багатьох історичних періодів. Дуже часто традиція виступає у ширшому значенні як обряд, пов’язується зі сферою священного і входить в саму суть священних текстів, переказів та священної історії, беручи участь у формуванні уявлень про священне начало. Яскравим прикладом цього є святкування Великодніх свят, до яких гуцули готуються заздалегідь: під час Великого посту і, особливо, Страсного тижня. Саме в цей період існує велика кількість магічних застережень як від окремої їжі, так і від вчинення різних дій, в чому чи не найяскравіше проявляється панування традиції.

Третім, і також дуже важливим, чинником включення обряду в сучасні цивілізаційні процеси є його поєднання із релігійною традицією, зокрема християнською. Звісно, що з огляду на життєздатність традиційної календарної обрядовості протягом багатьох поколінь, церква намагалась і частково змушена була прив’язати християнські свята до народних. Наприклад, святкування Коляди, Великодня, Івана Купала прив’язане відповідно до народження та воскресіння Христа, свята Івана Хрестителя. Прадавні вірування разом з християнськими нашаруваннями є головним виразником духовності українців, незмінною рисою сучасної цивілізації. Це особливо проявляється на Гуцульщині, свідченнями чого є існування специфічних духовних центрів, які своїм корінням сягають давніх святилищ. Це, зокрема, розташований на горі Копілаш Писаний Камінь, біля якого, як і багато років назад, проходять різні ритуальні дійства [3].

Таким чином, всі ці чинники дозволяють говорити, що календарна обрядовість в рамках сучасної цивілізації має важливе значення. Незважаючи на різні цивілізаційні процеси, такі як урбанізація, глобалізація й трансформація, обрядовість і далі функціонує як своєрідна ідеологічно-культурна реальність в житті сучасної людини. З одного боку, відбувається протиставлення сучасних цивілізаційних процесів з традиційним укладом календарної обрядовості, а з іншого – вони виступають у міцному зв’язку, що пов’язано багатьма наведеними й охарактеризованими соціокультурними факторами.

Література:

1.Безклубенко Сергій. Етнокультурологія / С. Безклубенко. – К.: Наука-Сервіс, 2002. –286с.

2. Цвілинюк М. Писаний Камінь – святилище наших предків / Микола Цвілинюк // Гуцульський календар. – 2007. – Вип. 12. – С. 64–66.

2. Гоцалюк А. Трансформаційні процеси в календарній обрядовості українців в ХХ – на поч. ХХІ століття / Алла Гоцалюк // Культура і сучасність. – 2009. – № 2. – С. 71–77.

3. Цвілинюк М. Писаний Камінь – святилище наших предків / Микола Цвілинюк // Гуцульський календар. – 2007. – Вип. 12. – С. 64–66.