Розвиток партійної системи Республіки Панама

Для того, щоб проаналізувати партійну систему Панами, потрібно розглянути історію створення та розвитку основних партій в ній.

Демократична революційна партія – заснована у 1979році генералом Омаром Торійсом, загалом є лівоцентристською партією.

З самого заснування мала тісні зв’язки з військовим режимом, який панував у Панамі після військового перевороту у 1968році. Політичний тиск, який чинив Торійос зробив його відомим не тільки у Панамі, а й у всьому світі як націоналіста. Після підписання Договору про Панамський канал, Торійсо пообіцяв повернути Панаму до демократії. Для цього він посприяв заснуванню ще однієї політичної партії та розпочав президентську кампанію, де його суперником був Арнульфо Аріас.

Після смерті Генерала Омара Торійоса, військова група, яка керувала країною переживала кризу влади. Генералом став Мануель Антоніо Норієга, який почав переслідувати політиків, які були незгідні з його діями.

Ситуація в країні погіршувалася та ставала все невизначенішою під керівництвом Норієги. Занадто багато політичних помилок було зроблено. Демократична революційна партія маніпулювалася Норієгою, було багато секретарів у партії, найбільш відомий Раміто Васкуес Чамбонет спочатку, та Дарінель Еспіно в кінці. Також Норієга розставляв людей на всі можливі посади лише лояльних до його політики, що спричинило глибоку кризу в його партії, яка не мала реформ аж до вторгнення США.

Після відновлення демократії у 1990 році, політики ДРП перебудували партію, щоб заохотити участь членів у житті партії. Це була перша партія в Панамі, яка зробила це, що допомогло зробити партію найбільшою за чисельністю та найбільш організованою та розгалуженою в Панамі.

Ця реструктуризація керувалася Ернесто Перезом Баладерасом, Франциско Санчесом, Мітчелом Доенсом, Томасом Дж. Дуком та Джерардо Гонзалесом.

У 1993році у ДРП обирали кандидата на посаду президента між Ернесто Пересом Баладерасом та Альфредо Оранджесом. Результат був 66% до 33%. Перез Баладерасо виграв вибори проти Мірейї Москос у 1994році, також ДРП отримала більшість у парламенті. У 1999році кандидат від ДРП Перес Баладерас програв вибори Мірейі Москос, проте ДРП зберігала більшість у парламенті. У 2004р. Мартін Торійос виграв вибори з 47,4% голосів, будучи кандидатом від Партії «Нова Батьківщина», ДРП отримала 37,8% голосів та 41 з 78 місць у парламенті.

Праймеріс у 2008році виграв Бальбіна Херрера, який змагався з Хуаном Карлосом Наварро. Проте кандидат від ДРП програв вибори у 2009році.

Панамська партія – друга в політичній історії партія Панами. Була заснована у 1932році видатним медиком Арнульфом Аріасом Мадрідом, як Національна Революційна партія. Першим верховним лідером партії був Езекуель Фернандез Джаен, ключовий член «Патріотичної комунальної дії». Езекуель Фернандез Джаен став другим віце-президентом. Пізніше він зайняв посаду президента, проте лише на 3 дні.

У 1936році Арнульфо Аріас Мадрід став національним лідером та президентом Панами у 1940р. На початку 1930-х він почав пропагувати націоналістичну доктрину, яка називалася панаманіанізм, і це стало ідеологічною основою для партії. Її було перейменовано у Панамську партію у середині 1940-х.

Після 1940-х у партії домінував Арнульфо Аріас, якого було тричі обрано президентом Панами. Він також мав би стати кандидатом від партії на виборах 1989року, проте він помер у 1988р. Після його смерті партією керувала його вдова Мірейя Москос. На виборах у 1989 році партія разом зі своєю коаліцією була головним компонентом антинарієганського режиму. Проте це не допомогло, тому що Норієга визнав результати виборів недійсними, чим спровокував вторгнення США до Панами.

Уряд Гільєрмо Ендара встановив день вторгнення США як «національний день осудження». Того дня сотні жителів Панами вийшли на «чорний марш протесту» на вулиці столиці, щоб висловити своє невдоволення. Близько 3 тис. чоловік було вбито американськими військовими, щоб придушити акції протесту.

10 лютого 1990року уряд Ендара розпустив війська Панам та реформував таємний апарат створивши Панамські громадянські сили.

Пізніше Ендара дистанцію вав себе від партії через розбіжності поглядів із партійним лідером Міреєю Москос. На вибори 2004року він пішов як кандидат від Партії Солідарності. Він отримав друге місце після Мартіна Торійоса. Потім він заснував свою власну партію – Передову моральну партію Батьківщини.

Після повалення режиму Норієги у Панамі відбулося троє президентських виборів, де брали участь кандидати від різних партій.

У 1990році партію було перейменовано в Партію Арнульфіста на честь колишнього лідера. Членів партії називали «арнульфістами» багато років. Ця партія програла президентські вибори 1994року Демократичній Революційній партії, якою керував Ернесто Перез Баладарес, яка була головною опозиційною партією перед президентством Мірейї Москос у 1999р.

У 1994р. поправка до конституції країни тимчасово розпустила військові сили Панами. Партія Арнульфіста знову змінила своє ім’я на старе – Партія Панами у 2005р. Зараз ця партія є другою за величиною у Панамі та нараховує 250 тис. членів. На останніх парламентських виборах 2 травня 2004р. партія отримала 19,2% голосів та 17 із 78 місць у Законодавчій асамблеї. На президентських виборах, проведених у той самий день кандидат Хосе Мігель Алєман отримав третє місце з 16,4% голосів.

Наступні президентські та парламентські вибори пройшли в Панамі 3 травня 2009року. Хуан Карлос Варела був кандидатом від Партії Панами, але в кінці підтримав Рікардо Мартінелі в коаліції чотирьох партій, яку очолювала Демократична партія змін Мартінелі. Пізніше Варела отримав пост віце-президента, адже Мартінелі виграв вибори з 60% підтримкою. Також коаліція Варели та Мартінелі «Альянс за зміни» домінувала і в Законодавчій асамблеї, отримавши 44 місця.

Отже, наразі ми можемо спостерігати розвиток партійної системи Панами, адже помітно розвиток політичної культури та розвиток політичного плюралізму в державі.