“Cудова влада в Республіці Колумбія”

Як незалежна держава Колумбія існує з 1830, після розпаду федерації Велика Колумбія, яка включала в себе також територію сучасних Венесуели і Еквадору. До 1863 країна носила назву Нової Гранади. В 1886 Колумбія остаточно стала централізованою державою з сильною президентською владою. Нині діюча конституція, прийнята в 1991, скоротила повноваження центральних інститутів влади, передавши багато функцій місцевим органам, які користуються політичною, адміністративною і фінансовою автономією. Була збережена президентська форма правління, але прерогативи виконавчої влади були дещо скорочені на користь законодавчої.

Конституція 1991 р. передбачає незалежну судову владу, і остання дійсно є такою.

Відповідно до конституційних положень в Колумбії існує кілька самостійних юрисдикцій: загальна, адміністративна, конституційна і спеціальні.

До судів загальної юрисдикції належать Верховний суд (вища інстанція), вищі окружні, окружні, муніципальні і нижчі суди.

У складі Верховного суду (Corte Suprema de Justicia) є палати у цивільних, кримінальних і трудових апеляціях. Разом ці палати утворюють Пленарний комітет, який розглядає найбільш важливі справи. Члени Верховного суду призначаються з числа кандидатів, відібраних Вищою радою магістратури, строком на 8 років і не можуть бути призначені на ту ж посаду повторно.

Конституційний контроль у країні здійснює Конституційний суд, заснований Конституцією 1991 р. . До цього відповідні функції належали спеціальній палаті Верховного суду. Судді Конституційного суду обираються Сенатом на індивідуальний 8-річний термін з трійок кандидатів, кожна з яких представляється відповідно Президентом Республіки, Верховним судом і Державною радою.

Згідно ст.246 Конституції владу індіанських народів можуть здійснювати юрисдикційні функції на території свого проживання у відповідності з власними нормами і процедурами, якщо вони не суперечать Конституції і законам. Закон визначає форми координації цієї спеціальної юрисдикції з національною системою правосуддя.

Закон може засновувати посади мирових суддів, уповноважених вирішувати на основі справедливості конфлікти індивідуальних осіб і колективів. Може бути також передбачено їх пряме обрання народом.

Суддівським співтовариством керує незалежна Вища рада магістратури (Consejo Superior de la Judicatura), яка має 2 палати: Адміністративну, що складається з 6 магістратів, обраних на 8-річний термін, у тому числі двох - Верховним судом, одного - Конституційним судом і трьох Державною радою; Дисциплінарну палату, що складається з 6 магістратів, обраних на 8-річний термін Національним конгресом з кандидатів , запропонованих Урядом.

Вища рада магістратури складає списки кандидатів для заняття суддівських посад (крім військових суддів); розглядає поведінку представників судової влади та адвокатів при виконанні повноважень і накладає на них санкції; контролює ефективність роботи юридичних корпорацій і бюро; готує проект бюджету суддівської влади і передає його Уряду, розв'язує конфлікти між різними юрисдикціями.

Військові суди не входять у загальну систему правосуддя; ними відає Міністерство оборони.

Конституція 1991 р. розділили колумбійську прокуратуру на 2 самостійні частини. Одна з них входить в судову владу і здійснює кримінальне переслідування, інша ("Публічне міністерство") відноситься до контрольної влади і здійснює загальний нагляд, контролює діяльність державних органів в інтересах суспільства і громадян.

Перша Генеральна прокуратура складається з генерального прокурора (Fiscal General), підпорядкованих йому прокурорів та інших службовців, визначених законом. Генеральний прокурор обирається на єдиний 4-річний термін Верховним судом із числа 3 кандидатів, представлених Президентом Республіки. Як частина судової влади вона має адміністративну і фінансову автономію.

Перша Генеральна прокуратура за своєю ініціативою або за наявності заяви чи скарги розслідує злочини і підтримує обвинувачення в суді. З цією метою вона повинна: забезпечувати явку передбачуваних порушників кримінального закону, приймаючи для цього відповідні заходи, вживати заходи для відновлення прав і відшкодування збитків, заподіяної злочином; оцінювати і оголошувати про наявність перешкод для розслідування; керувати і координувати функції судової поліції; спостерігати за захистом жертв, свідків і учасників процесу; виконувати інші функції, передбачені законом.

Друга Генеральна прокуратура (Публічне міністерство, Ministerio Publico) очолюється генеральним прокурором (Procurador General), який обирається Сенатом на строк 4 роки з 3 кандидатів, представлених Президентом Республіки, Верховним судом і Державною радою.

Генеральний прокурор особисто або через своїх підлеглих має: стежити за дотриманням Конституції, законів, судових рішень та адміністративних актів; охороняти права людини і забезпечувати їх дієвість за допомогою захисника народу; захищати суспільні інтереси та інтереси колективів; спостерігати за ефективним здійсненням адміністративних функцій; здійснювати вищий нагляд за офіційною поведінкою тих, хто здійснює публічні повноваження, включаючи обраних народом; здійснювати в пріоритетному порядку дисциплінарну владу, проводити відповідні розслідування і накладати санкції відповідно до закону; вступати в судовий і адміністративний процес, коли це необхідно для охорони публічного порядку, Публічного майна та захисту фундаментальних прав.

При Генеральній прокуратурі діє Захисник Народу колумбійський аналог омбудсмана. Він обирається Палатою представників. Захисник Народу гарантує ефективне здійснення конституційних прав особистості, виконує виховну та пропагандистську роботу в області прав людини. Він, крім того, може на прохання зацікавленої особи пред'явити позов про захист. На місцях у Захисника Народу є свої уповноважені. Останні можуть просити у нього допомоги в захисті конституційних прав. Місцеві уповноважені не підпорядковуються генеральному прокурору, це - муніципальні чиновники, обрані відповідними муніципальними радами (ст.313 Конституції) і виконують серед інших правоохоронні функції на місцевому рівні.