Міщук Віктор Валентинович

Рівненський державний гуманітарний університет місто Рівне vikto2004@yandex.ru

Модернізація політичної системи республіки Парагвай 1989-1999 р..

Політична модернізація республіки Парагвай у бік ідеалу демократичної держави розпочалась за доволі оригінальних обставин – військового перевороту в диктаторській партії і, як наслідок, у державі. Цей переворот полягав в усуненні диктатора Альфреде Стресснера від управління державою, чим він займався 35 років, його найближчим соратником генералом Андресом Родрігесом. Оскільки 1987 р. Родрігес з групою молодших офіцерів здійснив розкол всередині правлячої партії Колорадо, його положення серед вищих партійних чинів було досить нестабільним, що зумовили його подальші кроки в демократизації політичної системи, що і забезпечило йому підтримку населення. Зокрема Родрігес, як виконуючий обов’язки президента забезпечив проведення вільних, хоча і не зовсім рівних виборів, опозиція відмовилась брати в них участь. Таким чином в травні 1989р. він став обраним президентом від партії Колорадо. Проте суттєвіші зміни політичної системи полягають в конституційній ініціативі новообраного президента: 1991 року проведені вибори в Конституційну Асамблею. Вартими уваги є також перші муніципальні вибори за участю декількох кандидатів. В тому ж році Парагвай зробив перші кроки в побудові ринкової економіки, наприклад, підписання меморандуму про організацію Південноамериканського спільного ринку МЕРКОСУР із Аргентиною Бразилією та Уругваєм, що було одним із факторів економічного піднесення регіону. Важливим чинником подальшої модернізації політичної системи є прийняття нової Конституції Парагваю 1992р , що в своєму тексті закріпила основні демократичні свободи.

У 1993 р. були проведені нові президентські вибори, результат яких суттєво вплинув на подальші демократичні процеси. На виборах переміг кандидат від партії Колорадо Х. Васмосі. Його головний суперник Л.Мария Арганья звинуватив Х. Васмосі у фальсифікаціях, проте за першого заступився вищій офіцерський склад, чим зумовив його перемогу та підтвердив свій політичний вплив, успадкований від часу диктатури Стресснера. Проте опозиційні сили об’єднались завдяки чому забезпечили собі більшість в Конгресі, що створило певну противагу впливу військової верхівки на президента Васмосі. Це значно підвищило шанси на подальшу демократизацію політичної системи. Завдяки переговорам 1994-1996 рр. партія Колорадо та опозиційні сили здійснили реформи судової структури та системи організації та проведення виборів. В 1996 р. відбулися місцеві вибори за новою системою, що були визнані справедливими як Парагваєм, так і міжнародною спільнотою. Нова політична криза 1996 року в свою чергу була останньою спробою військової верхівки відновити свій політичний вплив. Їх лідер генерал Овьєдо здійснив спробу військового перевороту, проте він не був підтриманий армією та громадськістю, через що був ув’язнений. Як наслідок, президент Васмосі підтримав опозицію в проведенні армійської реформи, чим зумовив вплив на армію з боку адміністрації.

На виборах 1998 р. переміг Раулю Кубасу Грау, що балотувався від коаліції НРУ- партія Колорадо. Ця ж коаліція перемогла на парламентських виборах, створивши більшість у Сенаті та Конгресі. Проте очікувана політична стабільність була зруйнована невдалим рішенням президента про звільнення з ув’язнення генерала Овьєдо як лідера нездійсненого перевороту 1996 року. Опозиція скористалась можливістю реваншу і в союзі з профспілками та підтримкою громадськості були проголошені національні страйки. У Сенаті була розпочата процедура імпічменту. 1999 року Рауль Кубасу Грау вирішив скласти повноваження та виїхав в Бразилію. Дані події значно прискорили процес модернізації громадянського суспільства, та збільшили вплив громадськості на процес прийняття політичних рішень.

Таким чином, за десятиліття з 1989 до1999 р. в республіці Парагвай були закладені підвалини сучасного, демократичного розвитку.