Гришнякова
К. Г., Зуєв К. О.
Донецький
національний університет економіки і торгівлі імені М. Туган-Барановського
Вплив засобів масової інформації на
формування громадської думки
Інформація
завжди впливала на оновлення життя, розвиток суспільства, у тому числі на
політичне життя, обумовлюючи пошук нових підходів, рішень. Історії відомо
немало ситуацій, коли під безпосереднім впливом поширеної ЗМІ інформації
(дезінформації) владні структури, відповідальні посадові особи змінювали свою
позицію, приймали серйозні політичні рішення. Але поширенішим і значущішим є їх
опосередкований вплив на погляди, настрої, переконання широкого загалу
громадян, на формування громадської думки. Сьогодні роль засобів масової
інформації з кожним роком підвищується.
Підвищення впливу
громадянського суспільства на соціальні відносини пов'язаний з демократизацією
життя, підвищенням культурного та освітнього рівня населення, процесами глобалізації
тощо. До громадянського суспільства в
Україні можна віднести політичні партії, громадські організації, незалежні ЗМІ.
Основними
каналами вияву громадської думки вважаються: референдум, опитування населення,
збори, маніфестації, всенародні обговорення, але у той же час громадська думка сама
формується під впливом багатьох факторів як стихійно (під час спілкування,
освоєння індивідуального та колективного досвіду), так і цілеспрямовано, У сучасних
суспільствах громадська думка зазнає інформаційно-психологічного впливу
багатьох соціальних інститутів
Найбільшу
роль у формуванні й поширенні громадської думки відіграють засоби масової інформації
– сукупність сучасних каналів зв'язку (преса, телебачення, радіо мовлення,
кіно, відео, Інтернет тощо), за допомогою яких поширюється різноманітна
інформація у суспільстві. Формуючи громадську
думку, засоби масової інформації, з одного боку, акумулюють досвід і волю
мільйонів, а з іншого – впливають не тільки на свідомість, а й на вчинки,
групові дії людей [2].
В Україні
вони також значно впливають на формування громадської думки населення. Це можна
пояснити звичкою людей довіряти засобам масової інформації, які є основним
джерелом суспільно-важливого інформування. Звісно, що до читача, глядача чи слухача
ЗМІ левова частка інформації потрапляє у вторинному вигляді, й містить авторську
оцінку ситуації, події, яка нав'язується аудиторії. Обтяжений щоденними проблемами
й турботами пересічний громадянин сучасного інформаційного суспільства,
перетворюється у зручну мішень для інформаційного впливу, схиляючись до заданої
певною соціальною групою суб'єктивної точки зору, вміло поданої за допомогою
ЗМІ.
Однією з визначних
подій у президентській виборчій кампанії є теледебати між кандидатами. Вони
привертають більше уваги електорату, ніж будь-яка інша подія в рамках цієї
кампанії. Теледебати дають змогу аудиторії оцінити позиції кандидатів з
ключових питань та скласти враження про їхні персональні якості. Вони посилюють
і кристалізують уже наявні політичні настанови аудиторії й справді впливають на
виборців.
Під
політичною рекламою як феноменом виборчого процесу розуміють інформацію про
кандидата, котра спонукає виборців віддавати за нього голоси й специфікою якої
є емоційність, образність, лаконічність, виразність, повторюваність.
Р. Харріс
називає основні цілі політичної реклами:
- знайомство з виборцями так, щоб вони
запам’ятали кандидата;
- повідомлення
проблем, які останній вважає найважливішими;
- створення
іміджу;
- викладення
позиції кандидата [1].
Він оцінюючи
ефективність політичної реклами, стверджує, що відносно мало політичних
рекламних кліпів справді впливають на свідомість так, щоб виборець змінив
власний вибір. Політична реклама радше допомагає кристалізувати вже наявні
настанови виборців. Також багато рекламних кліпів призначено для тих, хто
вагається й кого важливо тримати в колі своїх прихильників. Загалом
спостерігається тенденція до збільшення ваги політреклами у виборчій кампанії
і, як наслідок, збільшення витрат кандидатів [3].
Є також інші
елементи медіа-конструювання під час виборчих кампаній. Наприклад, на виборців
впливають стиль і зміст редакційних статей, у яких неодмінно простежується
певний суб’єктивний підхід до висвітлення подій виборчої кампанії. Дж. Беєр
описує нетрадиційні джерела новин у президентських виборчих кампаніях,
приміром, ток-шоу, вечірні комедійні шоу, музикальні мережі [3].
Отже, можна
скласти чітке уявлення про те, що являє собою конструкція мас-медійної будови
під час президентської виборчої кампанії. У її фундамент покладено потужні
маніпулятивні технології, які цементують упередженість та небезсторонність
навіть у таких різновидах медіа-продукту, як випуски новин. На цьому фундаменті
виростає досить цікава й композиційно багата надбудова, що включає теледебати,
політичну рекламу, редакційні статті, ток-шоу й ще низку менш помітних деталей
на кшталт псевдоподій чи фальшивої політичної реклами. Сучасні ЗМІ
перетворилися в один із найголовніших інструментів маніпулювання громадською
думкою. Використання ЗМІ для політичного маніпулювання сьогодні становить найбільшу
небезпеку для громадян і демократичного державного ладу.
Літ-ра
1.
Політологія : Навчальний посібник / Бабкіна О. В., Горбатенко В. П. - К.:
ВЦ , 2006.- 568 c. [Режим
доступу http://www.info-library.com.ua/books-text
1738.html]
2.
М. Т. Дзюба. Роль засобів масової інформації в формуванні громадської
думки//Сучасні інформаційні технології у сфері безпеки та оборони. – Київ: 2008 р., с. 77 – 81
3.
Павлина Мовчан. Медіа-конструювання та громадська думка//Журнал Верховної
Ради України «Віче». [Режим доступу: http://www.viche.info/journal/961/]