Мельничук К. В.

Київський національний

торгово-економічний університет

м.Київ

Роль показника фінансової стійкості для торговельних підприємств.

На сучасному етапі становлення української держави відбувається модернізація всіх сфер життя країни, що висуває все більші вимоги до розвитку ринкової системи господарювання, яка, в свою чергу, сприяє зростанню самостійності підприємств, їх економічній та юридичній відповідальності за результати діяльності, прийняття управлінських рішень, пошук нових форм і методів управління. Вирішення означених проблем вимагає нових підходів до визначення місця та ролі підприємств у розвитку суспільного виробництва, фінансової стійкості суб’єктів господарювання, їх фінансового стану та перспективних фінансових можливостей. Зокрема, фінансова сфера, а саме її стан, уміле використання фінансових інструментів визначають успішне функціонування кожного суб’єкта господарювання і перспективи його розвитку. Тобто, фінансова стійкість підприємства є одним із елементів, що забезпечують йому конкурентоспроможність та інвестиційну привабливість на ринку.

Фінансова стійкість передбачає здатність підприємства зберігати заданий режим функціонування щодо найважливіших фінансово-економічних показників, характеризує рівень стійкості роботи підприємства, його здатність забезпечити стабільні техніко-економічні показники й ефективно адаптуватися до змін як навколишнього, так і внутрішнього середовища. Рівень фінансової стійкості впливає і на можливості підприємства, а саме визначення меж фінансової стійкості: недостатня фінансова стійкість може призвести до неплатоспроможності підприємства й відсутності засобів для розвитку виробництва, а надлишкова - буде перешкоджати розвитку, формуючи на підприємстві зайві запаси і резерви. Фінансова стійкість характеризується певним станом фінансових ресурсів, який відповідає вимогам ринку, а їхній розподіл і використання забезпечують розвиток підприємства на основі зростання прибутку й капіталу при збереженні платоспроможності в умовах допустимого рівня ризику. Зміна ж стану ресурсів у фінансово стійкого підприємства не повинно призвести до зміни обраної ним стратегії [2, c.54].

Діяльність підприємств в умовах утвердження нової економічної стратегії соціально-орієнтованої інноваційної моделі розвитку вимагає швидкої адаптації, знання законів розвитку та виживання в економічному середовищі, а найголовніше наявності стійкого фінансового стану. З огляду на це, особливої актуальності набуває проблема забезпечення фінансової стійкості усіх суб’єктів господарювання в умовах обмеженості фінансових ресурсів.

Проведення оцінки фінансової стійкості потребує різноманітних підходів та інструментів. Однак, більшість наявних підходів розроблені для промислових підприємств і не враховують специфіки діяльності підприємств інших галузей, у тому числі й торговельних, що свідчить про необхідність розробки й адаптації методичного інструментарію оцінки фінансової стійкості з урахуванням галузевої специфіки підприємств торгівлі.

У зв’язку з цим активізувалися наукові пошуки щодо вдосконалення аналізу оцінки й забезпечення фінансової стійкості підприємств у ринкових умовах. Означеним проблемам присвячено багато наукових праць вітчизняних і зарубіжних авторів (І.  Балабанова, О. Бандурка, Л. Бернстайна, М. Білухи, І. Бланка, Є. Брігхема, А. Єпіфанова, Т. Карліна, Б. Коласса, В. Коваленко, А. Мазаракі, А. Макміна, В. Міщенка, В. Москаленка, С. Науменкової, Є. Сича, В. Сопка, О. Стоянової, Н. Ушакової, С. Ярошенка та ін.). Ураховуючи незаперечну цінність існуючих здобутків учених, зазначимо, що проблема фінансової стійкості торговельних підприємств залишається актуальною і потребує систематичного висвітлення в науковій літературі.

Метою роботи є визначення ролі показника фінансової стійкості для торговельних підприємств.

Варто зазначити, що у вітчизняних дослідженнях оцінка фінансової стійкості підприємства не носила комплексного характеру, а базувалася, в основному, на використанні коефіцієнтного методу, який відбувався на статичній основі і не враховував специфіки галузі, не давав змоги оцінити здатність підприємства генерувати грошові потоки для здійснення діяльності. Окрім того, відсутнє чітке визначення фінансової стійкості як економічної категорії та системи показників для її оцінки, що потребує подальшої теоретичної розробки проблеми.

У сучасному економічному середовищі функціонує окремо кожне торгове підприємство, для якого вагомою стає проблема володіння інструментами комплексної оцінки фінансової стійкості підприємства, вміння моделювати динаміку фінансової стійкості та фінансової рівноваги, оцінювати можливість підприємства щодо генерування грошових коштів, урахування чинників, які викликають ризикову ситуацію і впливають на стійкість фінансового стану, а також вчасно приймати заходи щодо обмеження та нейтралізації негативних наслідків фінансових ризиків підприємств торгівлі.

Якість оцінювання фінансової стійкості підприємств торгівлі визначається, насамперед, набором оцінних показників-коефіцієнтів для отримання експертного висновку. Оцінка проводиться за допомогою значної кількості відносних фінансових коефіцієнтів, більшість з яких є взаємопов’язаними і взаємообумовленими, що випливає з наявних зв’язків між економічними явищами. З урахуванням цього доцільно обрати тільки основні, найбільш інформативні та значущі коефіцієнти, які відображають основні аспекти фінансової стійкості. Під час визначення критеріїв оцінки необхідно враховувати фактори (зокрема, внутрішні) впливу на ступінь фінансової стійкості, а саме: платоспроможність; прибутковість; рівень ризику; ступінь самофінансування діяльності та ділову активність. Окрім того, методологія формування системи показників для оцінки фінансової стійкості підприємства торгівлі становить низку вимог, а саме: адекватність сформованої системи показників оцінки завданням дослідження; наявність інформаційного забезпечення; можливість чіткого визначення алгоритмів розрахунку показників; охоплення показниками всіх найважливіших сфер діяльності підприємства; оптимальну кількість показників, можливість чіткого визначення критеріальної межі або напрямку зміни [3, c.36].

Фінансова стійкість визначає рівень ризику діяльності компанії та її залежність від позикового капіталу. За результатами розрахунків фінансової стійкості можна зробити висновки щодо інтенсивності використання позикових засобів, ступеню залежності від короткострокових зобов'язань, рівня довгострокової стійкості компанії без позикових засобів.

Слід також відзначити особливості кризового фінансового стану й неплатоспроможності українських підприємств-банкрутів у порівнянні з практикою західних країн, які, зокрема, полягають у наступному [7,с. 279]: як правило, не включені в систему заставних зобов'язань щодо власного майна; організаційно й психологічно не підготовлені до ринкових відносин внаслідок зручної залежності від бюджетного фінансування різних рівнів; не володіють практикою маркетингу і не ведуть маркетингових досліджень; не здатні швидко перебудуватись на випуск нових видів продукції чи послуг; занадто орієнтовані на залучений капітал; недосконала законодавча база.

Аналіз зазначених особливостей фінансового стану підприємств України та й усіх країн з перехідною економікою свідчить про необхідність застосування специфічних оцінок їх фінансової стійкості [9,с.227]. Зокрема, В. Ковальов виділяє чотири типи фінансової стійкості (табл.1) :

Таблиця 1

Характеристика типів фінансової стійкості підприємств

Тип фінансової стійкості	Умова	Характеристика
Абсолютна	Запаси* < ВОК**	Крайній тип фінансової стійкості, за якої всі запаси повністю покриваються власним оборотним капіталом, тобто підприємство не залежить від зовнішніх джерел фінансування.
Нормальна	ВОК < Запаси < ВОК + КК*** + КЗ****	Відповідає положенню, коли успішно функціонуюче підприємство використовує для покриття запасів «нормальні джерела коштів» — власні та залучені
Нестійка	Запаси = ВОК + КК + КЗ + Дж	Нестійкий фінансовий стан, який супроводжується, як правило, порушенням платоспроможності підприємства. Проте в нього зберігається можливість поновлення рівноваги за рахунок джерел, що послаблюють фінансову напруженість (Дж), а саме: тимчасово вільного капіталу, кредитів банку на тимчасове поповнення оборотних коштів
Кризова	Запаси > ВОК + КЗ + КК	Підприємство перебуває на межі банкрутства, позаяк грошові кошти не покривають кредиторську заборгованість
* Сума виробничих запасів і товару (Ф. № 1, р.100 + р.140 або Ф. № 1-м, р.100 + р.130). ** ВОК — власний оборотний капітал — різниця між поточними активами та поточними зобов’язаннями (Ф. № 1 або Ф. № 1-м,р. 260 – р. 620). *** КК — короткострокові кредити банків, поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями (Ф. № 1, р. 500 + р. 520 або Ф. № 1-м, р. 500 + р. 510). **** КЗ — кредиторська заборгованість за товар (Ф. № 1 і Ф. № 1-м, р. 530) Ф. № 1 і Ф. № 1-м — баланс; р. 140 знач. показн.за кодом рядка відповідної звітної форми.

Іншим прикладом використання агрегатного підходу щодо проведення діагностики є методика оцінки фінансово-економічної стійкості підприємства (розроблена російським дослідником М. Абрютіною) [1].

У системі національних рахунків (СНР) для характеристики стану національної економіки (або сектора економіки) застосовуються такі поняття як чисте кредитування і чисте запозичення, які можна розглядати як відхилення від точки рівноваги, а саме від такого стану, при якому не фінансові активи рівні власному капіталу, а фінансові - позиковому. Чисте кредитування слід вважати при цьому позитивним відхиленням, а чисте запозичення - негативним.

Доречно припустити, що всі три стани - чистого кредитування, рівноваги і чистого запозичення - характерні не тільки для окремої національної економіки або її інституцій, а також і для кожного господарюючого суб'єкта. У ринковій економіці підприємства й організації мають статус інституційної одиниці і забезпечують свої платоспроможність, ефективну роботу та економічне зростання самостійно. Але, варто відзначити, що для аналізу стану підприємств за відхиленням від точки фінансово-економічної рівноваги немає готових, офіційно схвалених або міжнародно визнаних методик, оскільки система національних рахунків функціонує як інструмент макроекономічного аналізу [1, c.86].

Пропонований метод експрес-аналізу стану підприємств за даними бухгалтерського обліку є згідно мови системи національних рахунків оригінальним способом отримання фінансово-економічних результатів. Вихідним положенням цього методу є твердження, що для кожного господарюючого суб'єкта може бути визначена індивідуальна точка фінансово-економічної рівноваги, виражена не в тому, що у даного суб'єкта взагалі немає боргів (зобов'язань) і весь оборотній капітал є власним, а в тому, що власного капіталу досить для фінансування нефінансових (продуктивних, реальних) активів. Тоді фінансових активів буде неодмінно достатньо, щоб покрити всі зобов'язання, оскільки сума всіх економічних активів і всього капіталу однакові. Рівновага означає спроможність підприємства в короткі терміни повернути всі борги, не вдаючись до термінової реалізації запасів чи устаткування, що порушило б хід виробництва і могло принести збитки, навіть у разі настання форс-мажорних обставин.

Отже, перевага запропонованої методики аналізу перед коефіцієнтним методом полягає в тому, що точка рівноваги і шкала відхилень від неї визначаються для кожного підприємства автономно, але за однаковою методикою для всіх галузей (видів діяльності) і форм підприємницької діяльності. При цьому підсумки даного аналізу можна порівняти між собою, що дозволяє ранжувати підприємства, групувати їх за ознакою ступеню фінансово-економічної стійкості. Крім того, кожне окреме підприємство може об'єктивно оцінювати динаміку свого розвитку, робити обґрунтовані прогнози на майбутнє, відбирати інвестиційні проекти з позицій фінансово-економічних переваг.

Значний практичний інтерес становить питання щодо кількісних характеристик фінансової стійкості підприємства, іншими словами, при яких саме показниках фінансовий стан підприємства можна вважати стійким. Зокрема, його можна вважати стійким, якщо воно покриває власними оборотними засобами не менш як 50% фінансових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності, ефективно й цілеспрямовано використовує фінансові ресурси, дотримується фінансової, кредитної й розрахункової дисципліни, тобто платоспроможне [6, с.113].

У підприємства з низьким рівнем фінансової стійкості спостерігається спад ділової активності, рентабельності й віддачі наявних активів. Збитковість фінансово-господарської діяльності свідчить про те, що підприємство перебуває під загрозою банкрутства, але збитковість може бути тимчасовою, і не виключено, що керівництво й менеджери підприємства знайдуть ефективні рішення й виведуть підприємство з фінансової кризи. Проте і наявність високої фінансової стійкості не гарантує від банкрутства.

Фінансова стійкість тісно пов'язана з кредитоспроможністю. Кредитоспроможність характеризується тим, наскільки акуратно (тобто в повному обсязі та у встановлений строк) підприємство розраховується з раніше одержаними кредитами, наскільки проявляється його здатність при необхідності мобілізувати грошові засоби з різних джерел на прийнятних умовах тощо. Однак найістотніше, чим визначається кредитоспроможність, - це поточним фінансовим станом підприємства і прогнозованими перспективами його зміни і в який бік [5].

Очевидно, що коли у підприємства упродовж певного періоду спостерігається тенденція до зниження рентабельності, то падає і його кредитоспроможність. Зміна фінансового стану підприємства в гірший бік у зв'язку зі зниженням рентабельності може зумовити й загрозливі наслідки в результаті дефіциту грошових засобів - зменшення платоспроможності й ліквідності.

Таким чином, фінансова стійкість - комплексне поняття, яке перебуває під впливом різноманітних фінансово-економічних процесів. Тому її слід визначити як стан фінансових ресурсів підприємства, результативності їхнього розміщення й використання, при якому забезпечується розвиток виробництва чи інших сфер діяльності - на основі зростання прибутку й активів при збереженні платоспроможності й кредитоспроможності.

Список використаних джерел та літератури

1. Абрютина М. С. Анализ финансово-экономической деятельности предприятия : уч.-прак. пос. / М. С. Абрютина, А. В. Грачев. – М.: «Дело и сервис», 1998 – с. 85-86.

2. Артус М. М. Фінансовий механізм в умовах ринкової економіки / М. М. Артус // Фінанси України. – 2005. – № 5. – С. 54-59.

3. Бугай В. З. Аналіз та оцінка фінансової стійкості підприємства / В. З. Бугай // Держава та регіони. – 2008. – № 1.– С. 34-39.

4. Гончаров С. М. Тлумачний словник економіста / С. М. Гончаров, Н. Б. Кушнір. – К. : Центр учбової літератури, 2009. – 264 с.

5. Грачова Р. Як визначити реальний фінансово-майновий стан свого підприємства. / Р. Грачова //Дебет-Кредит. – 2000. – №34

6. Гринкевич С. С. Економічні основи стратегічного управління фінансовою стійкістю підприємства в умовах ринкових перетворень / С. С. Гринкевич, М. А. Михалевич // Науковий вісник НЛТУ України. – 2008. – Випуск 18.5. – С. 112-115.

7. Грідчина М.В. Корпоративні фінанси (зарубіжний досвід і вітчизняна практика): Навч. посіб. – 2-ге вид., стереотип. – К.:МАУП, 2002. – 232 с.

8. Житна А. Е. Економічний аналіз господарської діяльності підприємства. / А. Е. Житна – К.: Либідь, 1995.

9. Ковалев В. В. Как читать баланс. / В. В. Ковалев, В. В. Патров. – М.: Финансы и статистика, 1998. – 35с.