Право/ 2. Адміністративне і фінансове право

К.ю.н. Городецька І.А.

Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя, Україна

Щодо ознак адміністративного проступку

Адміністративне правопорушення (проступок) характеризується низкою ознак. Так, В.К. Колпаков, ознаки адміністративного проступку поділяє на апостеріорні (емпіричні) та апріорні (теоретичні). Апостеріорні ознаки адміністративного проступку фіксуються в законі і їх нормативне закріплення є орієнтиром для попередньої кваліфікації адміністративного правопорушення [1, с. 24-25]. Відповідно до ст. 9 КУпАП такими ознаками є: діяння, протиправність, винність, караність, об’єкт посягання. При характеристиці цих ознак у науковій та навчальній літературі суттєвих розбіжностей не виникає. Проте, між вченими вже давно ведеться суперечка стосовно того, яким діянням є адміністративний проступок: суспільно небезпечним або шкідливим (суспільно шкідливим).

Прихильники точки зору, згідно якої всім правопорушенням наявна ознака суспільної небезпеки [2, с. 12; 3, с. 40-41; 4, с. 9-11], виходять з матеріальної єдності усіх правопорушень. Тобто, суспільна небезпека – це ознака, яка властива як злочинам, так і адміністративним, цивільним, дисциплінарним правопорушенням і відмінність полягає лише в ступені суспільної небезпеки.

Науковці, які є прихильниками оцінки адміністративного правопорушення як явища суспільно шкідливого [5, с. 54; 6, с. 175], зазначають, що суспільна небезпека властива тільки злочинам, а адміністративні проступки – діяння лише шкідливі.

У розв’язанні даної проблеми ми поділяємо точку зору, згідно якої суспільну небезпеку і суспільну шкоду в контексті дослідження ознак адміністративного проступку необхідно розглядати у діалектичному співвідношенні з урахуванням сучасних досягнень юридичних, філософських, соціологічних та інших наук [1, с. 29].

Так, В.К. Колпаков аналізуючи ст. ст. 2 і 11 Кримінального кодексу України та ст. ст. 10 і 11 КУпАП в яких йдеться про суспільно шкідливі наслідки діяння, ст. 269 КУпАП, де фіксується, що шкода може бути моральною, фізичною, майновою, приходить до висновку, що суспільна шкідливість адміністративного проступку є його апостеріорною ознакою, яка разом з іншими апостеріорними ознаками, що зафіксовані в ст. 9 КУпАП, створює підстави для адміністративного розслідування, а суспільна небезпека характеризує головний компонент об’єктивної сторони складу адміністративного правопорушення (ст. 247 КУпАП) – діяння, і є апріорною ознакою адміністративного правопорушення. Якщо шкідливість проступку встановлюється за об’єктивними ознаками, то висновок про суспільну небезпечність діяння ґрунтується на всіх суб’єктивних і об’єктивних чинниках, які утворюють теоретичну категорію “склад адміністративного правопорушення” [1, с. 27-31].

КУпАП не дає визначення поняття складу адміністративного правопорушення (проступку). Разом із тим, у п. 1 ст. 247 КУпАП зазначено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Теоретична категорія “склад адміністративного правопорушення” вченими визначається як сукупність встановлених законом об’єктивних і суб’єктивних ознак, які характеризують діяння (дію чи бездіяльність) як адміністративний проступок. В юридичній літературі зустрічаються розбіжності стосовно структури складу адміністративного проступку. Так, одні вчені у структурі складу адміністративного проступку виділяють елементи складу (об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт, суб’єктивна сторона) та ознаки, що характеризують ці елементи [1, с. 53; 7, с. 234]. Інші вчені зазначають, що до складу адміністративного правопорушення належать ознаки, які притаманні об’єкту, об’єктивній і суб’єктивній сторонам та суб’єкту проступку [6, с. 176; 8, с. 22]. Ми поділяємо точку зору, згідно якої розглядати об’єкт, об’єктивну сторону, суб’єкт і суб’єктивну сторону в якості елементів складу адміністративного проступку є термінологічно не точним, так як всі вони не мають елементарності, оскільки включають в себе ряд інших компонентів (наприклад, вина, мета, мотив є елементами суб’єктивної сторони проступку). Тому, склад адміністративного проступку – це система обов’язкових об’єктивних і суб’єктивних елементів діяння, конструйованих по чотирьом підсистемам (об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт і суб’єктивна сторона), ознаки яких передбачені в диспозиціях норм законодавства, що встановлює адміністративну відповідальність [3, с. 51].

Література:

1. Колпаков В. К. Адміністративна відповідальність (адміністративно-деліктне право) / Колпаков В. К. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – 256 с.

2. Коваль Л. В. Відповідальність за адміністративні правопорушення / Коваль Л. В. – К. : Вища школа, 1975. – 159 с.

3. Миколенко А. И. Административный процесс и административная ответственность в Украине / Миколенко А. И. – Х. : “Одиссей”, 2004. – 272 с.

4. Мурзинов А. И. Преступление и административное правонарушение / Мурзинов А. И. – М . : ВЮЗИ., 1985. – 71 с.

5. Административная ответственность в СССР / [под ред. В. М. Манохина, Ю. С. Адушкина]. – Саратов : Изд-во Саратовского ун-та, 1988. – 168 с.

6. Адміністративне право України : підруч. / [Ю. П. Битяк, В. М. Гаращук, О. В. Дьяченко та ін.] ; за ред. Ю. П. Битяка. – К. : Юрінком Інтер, 2006. – 544 с.

7. Колпаков В. К. Адміністративне право України : підруч. / В. К. Колпаков, О. В. Кузьменко – К. : Юрінком Інтер, 2003. – 544 с.

8. Битяк Ю. П. Переконання і примус у державному управлінні. Адміністративна відповідальність / Битяк Ю. П., Зуй В. В., Комзюк А. Т. – Харків : Укр. юрид. академія, 1994. – 44 с.