Кондратьєв В.О., Дехтяр М.

 

ЩОДО ПРАВОВОГО СТАТУСУ КЕРІВНИКА ПІДПРИЄМСТВА, УСТАНОВИ, ОРГАНІЗАЦІЇ ТА НЕОБХІДНІСТЬ ЙОГО ЗАКОНОДАВЧОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

 

У науці трудового права в умовах стрімкого розвитку господарських відносин, реформування законодавства про працю та розроблення нових загальнотеоретичних категорій особливої актуальності набуває проблема правового статусу керівника підприємства, установи, організації.

Вивченням цієї теми займалися такі вченні: Мозолін В.М., Нуртдінов А.Ф., Кельцева А.А, Смірнов В.А., Хохлова В.С., Вєнгєров А.А. та ін.

Метою даної роботи є визначення специфіки правових відносин, які виникають при реалізації керівниками своїх прав та виконанні обов’язків у сучасних умовах.

Основною ланкою системи органів управління підприємства, установи, організації є їх адміністративний апарат, до якого входять відповідний керівник – директор, начальник, управляючий тощо. Як правило, управління та організація діяльності трудового колективу здійснюється за допомогою створюваного уповноваженого органу – адміністрації. Адміністрація (від латинського «administration») означає управління, керівництво чи посадова особа управління, керуючий персонал особливого роду. [1, 71]. «Діяльність колективів підприємств і установ спрямовується адміністрацією, яка діє безпосередньо на підприємстві або в установі» [2, 32]. «Керівник підприємства посідає головне  місце у складі адміністрації як суб’єкта трудового права на приватних державних та комунальних підприємствах» [3, 122].

Визначення правового становища керівника неможливе без з’ясування природи адміністративного апарату підприємства. Так юридичні особи реалізують правосуб’єктність через свої органи, які діють відповідно до законів, нормативно-правових актів та установчих документів. Орган юридичної особи – це призначена особа або група осіб, які представляють інтереси юридичної особи у відносинах з іншими суб’єктами права без спеціальних на те повноважень.

Серед усіх посадових осіб управлінського апарату організації найбільш цікавим є правовий статус керівника. А.А. Кельцева вважає, що керівник, з одного боку, представляє інтереси власника і виконує функції роботодавця, а з іншого – сам є найманим працівником [4, 39]. Подвійність статусу керівника забов'язує його відстоювати інтереси як колективу, так і власника, які, на жаль, не завжди збігаються. Погоджуючись з думкою зазначеного науковця, можно дійти висновку, що керівник діє в організаційно-управлінській сфері від імені власника майна; представляє работодавця у виникаючих із працівниками правовідносинах; організовує процес праці та вирішує кадрові питання, і при цьому надає свою працю в розпорядження власнику майна.

Наділення керівника повноваженнями щодо організації виробничого процесу породжує його особливу делікоздатність, яка тягне за собою розширення кола підстав для виникнення дисциплінарної і матеріальної відповідальності. Для того, щоб організувати виробництво та процес управління спільною працею, необхідно мати відповідні правові засоби, які б забезпечували діяльність керівника підприємства з управління трудовим процесом.

Отже, основна відмінність у правовому регулюванні трудових вiдносин керiвникiв пiдприємств, заснованих на будь-якiй  формi власнocтi, зумовлена поєднанням двох видів трудової діяльності керiвника: а) управлiння органiзацiєю виробництва і спільною працею; б) управління майном підприємства. Ця відмінність, у першу чергу, проявляється в тому, що будь який інший найманий працівник, який також здійснює трудову діяльність на підставі трудового договору, отримує засоби виробництва работодавця лише для використання їх у процесі трудової діяльності: створення за їх допомогою нових матеріальних цінностей на підприємстві работодавця, але ні в якому разі не для використання їх у зовнішньому обігу.

Враховуючи те, що притаманна керівнику певна трудова функція відзначається широким спектром діяльності та передбачає здійснення різних за характером дій, пов’язаних як з діяльністю всередені підприємства, так із придставництвом господарюючого суб’єкта  ззовні, має своєрідний зміст. Керівник – категорія непроста. Як правило, ця людина поєднує в собі відразу декілька статусів: керівник-працвник, керівник-представник, а іноді і керівник власник.

Правовий статус керівника-працівника має певні особливості, що обумовлені трьома групами основних прав керівника, а саме: 1) самостійно чи за узгодженням виборним пофспілковим органом встановлювати локальні норми права, що регламентують відносини між адміністративним апаратом і працівниками цього підприємства при виконанні ними трудових обов’язків. 2) надання матеріальних і процесуальних повноважень щодо організації і управління спільною працею працівників. 3) сукупність заохочувальних і дисциплінарних повноважень щодо збеспечення дисципліни праці і правил внутрішнього трудового роспарядку на власному підприємстві.

Реaлiзацiя цих прав керiвника пiдприємства по вiднoшенню до працiвникiв є нiчим iншим, як виконанням обов’язку працiвника перед роботодавцем. До керiвника висувається чимало вимог, а особ­ливо тих, що стосуються якостi виконання керiвником його трудової функції. Водночас керiвник як член трудового колективу є найманим працівником, членом трудового колективу, пiдпорядковується рiшенням загальних зборiв трудового колективу. Саме керівник вирішує питання щодо фiнансово-економiчної та виробничо-госпoдарської дiя­льності пiдприємства в межах наданих йому прав.

Він дору­чає виконання деяких органiзацiйно-гocnодарських фу­нкцiй iншим пocaдовим особам: заступникам директора, керiвнкам виробничих пiдроздiлiв, функцiональних пiд­роздiлiв підприємства, а також забезпечує додержання закон­ностi, активне викорнстання правовнх засoбiв удоскона­лення управлiння та функцiонування в ринковнх умовах, змiцнення дoгoвipнoї та фiнансової дисциплiни, регулю­вання соцiально-трудових вiдносин.

Здiйснення керiвником пiдприємства iншого рiзновиду cвoєї трудової дiяльнocтi, що складає змiст його трудової функції – управлiння майном господарюючого су­б’єкта, регламентується якiсно iншoю сукупнiстю прав i обов’язкiв, якi належать керiвнику як представнику пiдприємства. Зазначенi права i обов’язки внзначають поведiнку кepiвника в економiчному оборотi, тобто в майнових вiдносинах, що виникають у результатi гocпoдарської дiяльності пiдприємства i лежать поза трудовим процесом.

Ке­рiвник повинний cприяти зростанню обсягiв реaлiзації продукції та збiльшeнню прибутку пiдпpиємства, пoкpaщенню якості та конкурентоспроможностi продукції, що виготовляється, її вiдпoвiднocті свiтовим стандартам, з метою завоювання вiтчизняного та зарубiжного ринкiв i задоволення потреб замовникiв i споживачiв у певних видах продукції. Biн забезпечує внконання пiдприємст­вом пpoграми оновлення продукції; органiзовує виробничо-господарську дiяльнiсть пiдприємства; захищає майновi iнтереси пiдприємства в судi, органах державної влади та упрaвлiння. Уci цi обв’язки, пoв’язанi з реaлiза­цiєю права власності, які керiвник, як найманий пра­цiвник отримує вiд самого власника (ро­ботодавця).

З метою уникнення суперечливих ситуацiй документальне закрiплення представниць­ких повноважень кepiвника щодо упрaвлiння виробниц­твом та процесом працi, а також щодо управлiння май­ном пiдприємства, визначається в cтaтyтi чи положеннi кожного конкретного пiдприємства, а також контpaктi, який укладається з керiвником, визначаючи тим самим спeцифiчннй змiст правового статусу керiвника господа­рюючого суб’єкта. Це є нeпрямим але суттєвим пiдтверджен­ням трудової природи вiдносин щодо управлiння май­ном господарюючого суб’єкта, що вказує на наявність особливого правового статусу керiвника як представника пiдприємства.

Особливостi правового статусу керiвника-власника полягають у тому, що керiвник, який працює, напри­клад, у господарському товариствi i володiє частиною статутного капiталу цього товариства, здебiль­шого має подвiйний статус, який слiд чiтко розрiзняти. З одного боку, це статус власника, що дає право i мож­ливiсть реaлiзувати як мінімум три основні повноважен­ня, якi належать тiльки Власнику: право на участь в управлiннi справами товариства, право на дивіденди, право на лiквiдацiйну квоту.

 З iншого боку, керiвник за таких умов може також мати i статус найма­ного працiвника. Головним критерiєм у цьому випадку слiд вважати включення та­кого працiвника до облiкової чисельностi пiдприємст­ва, обiймання ним пeвної посади згiдно зi штатним розкладом i виконання роботи на цiй пocaдi, пiдпорядку­вання внутрiшньому трудовому розпорядку тощо. Вiд­повiдно до чинного законодавства у сферi праці, на такого власника поширювати­муться вci гapaнтiї, передбаченi трудовим законодавст­вом.

Згідно з вище викладеним матеріалом можно зробити висновок, що правовий статус керівника має велике значення для діяльності та розвитку підприємства, установи, організаціії. Тому забезпечення законодавчого захисту прав керівника як суб’єкта трудових відносин необхідно передбачити у новому трудовому кодексі.

 

 

Література:

1.     Хрустальов Б.Ф. Державне підприємство – суб’єкт  трудового права. К: 2005 р. – 101 с.

2.     Башмакова Н. Про статус керівника підприємства, установи, організації: деякі невирішені питання // Право України. – 2006 – С. 36.

3.     Трудове право України / Під ред. Г. І. Чанишевої, Н. Б. Болотіной. – Х: Одісей, 2008 – 480 с.

4.     Кельцева А.А. Особенности заключения и расторжения трудового договора с руководителем организации // Законодательство. – 2009. № 4. – С. 40.