Экономические науки/3. Финансовые отношения

Прунцева Г.О.

ННЦ “ІАЕ”

Фінансовий лізинг, як джерело залучення фінансових ресурсів сільськогосподарських підприємств.

Одним з найбільш поширених у світовій практиці форм фінансування діяльності сільськогосподарських підприємств є фінансовий лізинг.

Аналіз показує, що обсяги лізингових операцій у вітчизняному сільськогосподарському виробництві ще недостатні. Головними причинами обмеженого використання даної форми фінансування є недосконалість законодавства про лізинг, монопольне становище лізингодавців на ринку лізингових послуг, слабкий фінансово – економічний стан багатьох аграрних підприємств, їх неспроможність своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі, висока вартість лізингових угод, яка пропонується лізинговими компаніями [1].

Переваги фінансового лізингу над іншими способами фінансування оновлення активів у розвинених країнах світу базуються на певних засадах. По – перше, це ефект податкового коректора (податкового щита), суть якого полягає в тому, що підприємства, які одержують основні засоби в лізинг і здійснюють регулярні лізингові платежі, збільшують свої валові витрати і цим частково зменшують суму податку на прибуток. Але більшість сільськогосподарських підприємств в Україні не сплачують податок на прибуток (він входить до складу фіксованого сільськогосподарського податку). Отже, ефект податкового щита тут не діє. По – друге, у багатьох розвинених країнах існують податкові пільги на інвестиції в технічне переозброєння виробництва, в тому числі для лізингових компаній. Це теж дає змогу лізинговим компаніям зменшувати розміри регулярних лізингових платежів, що робить лізингові угоди привабливішими для лізингоодержувачів. В Україні ж законодавство про оподаткування прибутків підприємств не передбачає такі пільги. По – третє, з фінансової точки зору фінансовий лізинг буде привабливішим лише в тому разі, якщо норма прибутку на вкладений капітал в одержувача лізингу буде не нижчою за вартість залученого капіталу. Реальна ж норма прибутку в сільському господарстві України не перевищує 2 %, а вартість залучення позичкового капіталу становить 15 – 20% [2].

Головна відмінність українського лізингу для села від західного полягає в тому, що основним інвестором виступає держава, надаючи державній компанії НАК "Украгролізинг" бюджетні кошти. Компанія ж, купляючи й передаючи сільськогосподарські машини у фінансовий лізинг, повертає кошти до бюджету, регулярно збираючи лізингові платежі з лізингоодержувачів. При цьому плата за користування коштами дорівнює 7 % від невідшкодованої суми, що у перерахунку на 5 років становить лише 2,8 % річних від первісної вартості. Більш дешевих джерел коштів для лізингоодержувачів не існує. До того ж 2,8% річних значно менші від рівнів річної інфляції, які фіксуються впродовж останніх років, і, таким чином, відсоткові платежі лізингоодержувачів компенсуються з лишком.

Державний бюджет України має обмежені ресурсні можливості. Тому фінансовий лізинг до цього часу ще не зайняв в Україні належного місця. Навіть у кращі періоди лізингові інвестиції в технічне переозброєння сільськогосподарського виробництва не перевищували 12 % до обсягу фактичних витрат на придбання техніки і 2 % до обсягів, необхідних для простого відтворення наявного парку машин.

Вони не йдуть ні в які порівняння з показниками найбільш розвинутих країн. В Україні, щоб вийти на їх рівень, бюджетні видатки повинні становити 750 – 800 млн. грн., а стосовно потреб для простого відтворення наявного парку машин – не менше 3-4 млрд. грн [3].

Найбільший обсяг лізингових інвестицій припадає на країни “Великої вісімки”, а саме США, Японію, Німеччину, Францію, Великобританію, Канаду тощо. Щодо країн з перехідною економікою, то загальний обсяг лізингових інвестицій складає 0,3 – 2 млрд. дол.

В Україні, така форма залучення фінансових ресурсів, як фінансовий лізинг, поки що не набула широкого застосування. До основних причин можна віднести слабкий фінансовий стан сільськогосподарських підприємств, їх неспроможність вчасно і в повному розмірі сплачувати лізингові платежі.

Література:

1. Андрійчук В.Г. Фінансовий лізинг у розвитку матеріально – технічної бази аграрних підприємств // Економіка АПК. – 2003. - № 3. – С. 65 – 69.

2. Олійник О.В. Фінансовий лізинг в АПК: проблеми та шляхи вирішення // Фінанси України. – 2004. - № 9. – С. 66 – 73.

3. www.ukragroleasing.com.ua/ua/advantages/ua_lizing