Економічні науки/2.Зовнішньоекономічна діяльність

Кожухова Т.В.

Криворізький економічний інститут КНЕУ

ФОРМИ МІЖНАРОЖНИХ РОЗРАХУНКІВ ЗА ЕКСПОРТНИМ КОНТРАКТОМ

Одним з основних моментів при виконанні зовнішньоекономічного контракту для експортера-продавця є одержання виторгу. Здійснення цієї операції відбувається за допомогою міжнародних розрахунків, під якими звичайно розуміються грошові розрахунки між резидентами різних країн.

Проблема міжнародних розрахунків актуальна в усьому світі. Це обумовлено тим, що при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності учасники розрахунків зіштовхуються з безліччю різних ризиків: економічних, політичних, податкових та ін.

У міжнародній практиці використовується широка система грошових і негрошових форм розрахунків, яка забезпечує переказ валюти з однієї країни в іншу.

В Україні сьогодні питання вибору та застосування оптимальних форм міжнародних форм розрахунків є недостатньо дослідженим та залишається актуальним як з теоретичної, так і практичної сторони.

Інтереси експортерів та імпортерів товарів та послуг в більшості випадків не збігаються: експортер прагне отримати від імпортеру платежі в короткий строк, а в той же час імпортер прагне відстрочки платежу до моменту отримання товару. Таким чином, форма розрахунків між сторонами контракту є своєрідним компромісом, у якому враховуються економічні позиції контрагентів, ступінь їх довіри одне до одного, економічна кон’юнктура, оподаткування та інше.

Вітчизняним експортерам перед вибором тієї чи іншої форми розрахунків необхідно врахувати низку факторів, які призведуть до зменшення ризиків та втрат:

- економічна та політична ситуація в країні імпортера;

- надійність та репутація банків контрагентів;

- рівень попиту та пропозиції на предмет зовнішньоекономічного контракту;

- досвід роботи у зовнішньоекономічній діяльності, ступінь довіри та тривалість взаємовідносин між контрагентами;

- контрактна вартість поставки;

- складність форми розрахунків та ступінь ризику при цьому;

- можливість зміни умов розрахунків.

Завдяки тому, що кожна форма розрахунків у зовнішньоекономічній діяльності супроводжується певним ризиком для експортера необхідно наполягти під час укладання контракту на застосуванні тієї форми розрахунків, яка могла б звести ризик до мінімуму.

В Україні безготівкові розрахунки між контрагентами, відповідно до ст.1088 ЦК України, можуть проводитися у формі акредитиву, інкасо, платіжними дорученнями, чеками, а також іншими розрахунками.

Банківський переказ – одна з найбільш часто застосовуваних форм безготівкових розрахунків, що зумовлюється технологічною простотою його здійснення.

Він здійснюється за допомогою платіжного доручення, заяви на переказ або іншого документа, що надається клієнтом обслуговуючому банку і є дорученням клієнта про перерахування визначеної суми в іноземній валюті нерезиденту.

Перевагами банківського переказу є швидке здійснення платежу, низька собівартість операції. Дана форма розрахунків найчастіше використовується якщо між контрагентами склалися тривалі і надійні стосунки.

Акредитивна форма розрахунків застосовується менше, ніж банківські перекази, хоча вона є гнучким фінансовим інструментом, за допомогою якого українські підприємства можуть здійснювати успішні операції на зовнішньому ринку з найменшим ризиком для себе та з ефективним використанням грошових ресурсів.

Суть документарного акредитиву полягає в тому, що оплата вартості товару здійснюється одночасно з початком поставки товару.

Умови розкриття акредитива (отримання платежу продавцем) повинні бути застережені у зовнішньоекономічному контракті.

Саме акредитив найповніше забезпечує своєчасне отримання експортної виручки, що максимально відповідає інтересам експортера, особливо в умовах нестабільної економіки окремих країн та існуванні сумнівів у платоспроможності покупця.

Інкасо-операції, які здійснюють банки на підставі отриманих інструкцій з документами, це доручення постачальника-експортера банку, що обслуговує його, одержати від покупця-імпортера платіж проти товарних документів з подальшим перерахуванням сум платежу постачальнику-експортеру.

Інкасова форма розрахунків в певній мірі вигідна експортеру тим, що банки захищають його право на товар до моменту оплати документів.

Як свідчать дані річних звітів більшості комерційних банків України сьогодні найбільшого розповсюдження здобули міжнародні розрахунки банківськими переказами, найменше проводяться розрахунки у формі інкасо. Поступово збільшується частка розрахунків акредитивами.

На наш погляд, оптимальною формою розрахунків для зменшення комерційних ризиків, поліпшення надійності виконання своїх зобов’язань сторонами контракту і забезпечення швидкості розрахунків для вітчизняних експортерів є акредитив.

Застосування вищевказаних форм міжнародних розрахунків вітчизняними експортерами надасть можливість ефективно вести та розширювати зовнішньоекономічну діяльність.