“Економічні науки”, 12

Зима Ю.П.

аспірант, Державний агроекологічний університет (м. Житомир)

Оцінка рівня державної підтримки сільського господарства у розвинених країнах

Україна досі знаходиться у пошуку ефективних механізмів фінансової підтримки розвитку сільського господарства, в той час як у більшості розвинених країн такі механізми вже відпрацьовані. Тому вивчення досвіду державного фінансування аграрного сектору розвинених країн є для України актуальним.

Метою даного дослідження є вивчення особливостей фінансової підтримки сільського господарства розвинених країн.

Основним завданням державного регулювання аграрного сектору в розвинених країнах є підтримка виробника. Прибутковість сільськогосподарського виробництва забезпечується: 1) підтримкою на внутрішньому ринку такого рівня цін на с.-.г. продукцію, який би давав виробникам можливість отримувати дохід; 2) штучним зниженням собівартості продукції за допомогою прямих бюджетних виплат.

Для оцінки та порівняння обсягів державної підтримки сільського господарства у різних країнах, застосовують ряд показників. У країнах Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) оцінку здійснюють за такими основними напрямами: оцінка підтримки виробника (Producer Support Estimate — PSE), оцінка підтримки споживача (Consumer Support Estimate — CSE), оцінка підтримки послуг загального призначення (General Services Support Estimate — GSSE), номінальний коефіцієнт захисту (Nominal Protection Coefficient — NPC), оцінка загальної підтримки (Total Support Estimate — TSE).

Економічна суть показника PSE полягає у визначенні річної грошової вартості перерозподілу ресурсів від споживачів та платників податків на підтримку сільськогосподарських товаровиробників в результаті здійснення державної політики підтримки, незалежно від її сутності, цілей та впливу на обсяги виробництва чи прибутки сільськогосподарських підприємств:

PSE = (P_i^d – P^b_i) + (S_i - T_i) , де

де P_i^d — внутрішня закупівельна ціна продукції; P^b_i — світова ціна на продукцію; S_i — прямі субсидії при виробництві продукції; T_i — прямі податки при виробництві продукції.

Для міжнародних порівнянь використовують відносний показник PSE. Його визначають відношенням PSE в грошовому виразі до суми валової виручки сільськогосподарських товаровиробників у внутрішніх цінах і бюджетних трансфертів виробників.

Показник TSE включає в себе показник PSE, а також вартість усіх інших послуг, які були надані сільськогосподарській галузі. TSE визначає загальну суму перерозподілу ресурсів, пов’язаного з підтримкою сільського господарства, що фінансується за рахунок споживачів і платників податків за винятком надходжень від імпортного мита.

Рівень підтримки сільського господарства в країнах ЄС в середньому за 2000-2003 рр склав 730 доларів/га сільськогосподарських угідь, у США — 94 доларів/га, у Канаді — 62 дол/га, в той час як у Росії — 10 дол/га. Різниця в підтримці сільського господарства у розвинених країнах є суттєвою: від 6% PSE в Австралії до 73% в Швейцарії (табл.1).

Таблиця 1.

Підтримка сільського господарства в окремих країнах ОЕСР, у відсотках PSE.

Країна	Роки
	1986-1988	1990-1992	1993-1995	1996-1998	1999
Австралія	8	8	6	6	6
Канада	34	34	21	16	20
ЄС-15	44	47	43	39	49
Швейцарія	73	71	71	70	73
США	25	19	16	17	24
Норвегія	67	71	66	66	69

Джерело: www. fao.org

Про ефективність західноєвропейської моделі аграрної політики свідчить той факт, що в 70-х рр ЄС був головним імпортером усіх видів сільськогосподарської продукції, але на початку 80-х рр. ЄС стає головним експортером пшениці, цукру та молочних продуктів. Головним суперником ЄС на світовому ринку сільськогосподарської продукції є США. У 2000-2002 рр. ЄС охопив 17% світового експорту сільськогосподарської продукції, в той час як США — 19%.

За даними Міністерства сільського господарства США, в середньому за 1992-2001 рр. фермери США отримали від продажу сільськогосподарської продукції 196,5 млрд дол. та отримали від уряду 13 млрд у вигляді прямих субсидій. В середньому за вказані роки частка державних субсидій у чистому фермерському доході США скала 27,7%, в 2000 р. — 47,7%, 2002 — 46,9%. У 2003 році Мінсільгосп США витратив зі свого бюджету на розвиток сільськогосподарської науки 1100 млн. дол і на утримання Служби поширення знань — 989 млн.дол. На 2004 р на ці цілі було заплановано виділити 1154 млн.дол та 1014 млн.дол.

Така значна підтримка сільського господарства, змушує найближчих сусідів США також реформувати свою аграрну політику. За три роки до запровадження широкомасштабних реформ (1999-2001) Канада надавала найнижчий рівень державної підтримки сільськогосподарським товаровиробникам порівняно з іншими країнами Північної Америки — США та Мексикою: рівень підтримки, вимірюваний через показник PSE, в Канаді дорівнює 18 відсотків (порівняно з 23-24% у США). Більше 50 відсотків підтримки Канада надає у вигляді бюджетних виплат (64% у США). Наприкінці 2003 року федеральний та провінційні уряди Канади почали впроваджувати нову структуру аграрної політики під назвою Основи аграрної політики (ОАП). До ОАП була включена програма захисту та стабілізації доходів виробників під назвою Канадська програма стабілізації сільськогосподарських прибутків. Сумарні витрати за програмою перевищуватимуть 1,8 млрд канадських доларів на рік. Однак середньорічні витрати не фіксуються — невикористані кошти переносяться на наступний рік.

Аналізуючи аграрну політику у розвинених країнах, можна зробити такі висновки:

1. Витрати на підтримку сільського господарства постійно зростають.

2. Відбувається поступова переорієнтація фінансування сільськогосподарської галузі у бік збільшення спрямування державних коштів не виробникам, а на розвиток сільської інфраструктури.

3. Аграрна політика у розвинених країнах набуває екологічного спрямування: збільшуються витрати на екологічні заходи, такі як збереження природних ресурсів, раціональне землекористування тощо.

4. Значна увага в базових положеннях аграрної політики розвинених країн приділяється науковим розробкам у сфері енергозбереження, селекції, економічним дослідженням ринку сільськогосподарської продукції, підвищенню професійної кваліфікації сільськогосподарських товаровиробників тощо.