ЭКОНОМИКА ПРЕДПРИЯТИЯ

Рильська Н.В.

Харківський державний університет харчування та торгівлі

МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО УЗГОДЖЕННЯ КРИТЕРІЇВ ОЦІНКИ ЕФЕКТИВНОСТІ БІЗНЕС-СТРАТЕГІЇ

РОЗДРІБНОГО ТОРГОВЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА

Множинність цілей діяльності роздрібного торговельного підприємства призводить до того, що кількість різних можливих критеріїв для оцінки ефективності його бізнес-стратегії так само буде досить великою.

В якості критеріїв можуть бути використані як темпові, так і накопичувальні показники.

До темпових показників відносяться:

- загальний темп зростання товарообігу підприємства за весь період розрахунків;

- загальний темп зростання суми доходів за весь період розрахунків;

- загальний темп зростання прибутку за весь період розрахунків;

- загальний темп зростання чистого прибутку після виплати податків за весь період розрахунків.

У якості накопичувальних показників можуть бути обрані:

- загальна сума капітальних вкладень в розвиток за весь період розрахунків;

- сума активів підприємства на кінець періоду;

- обсяг товарообігу підприємства на кінець досліджуваного періоду;

- оборотність оборотних коштів, вкладених в запаси товарів;

- сума доходів підприємства на кінець досліджуваного періоду;

- величина торговельних площ на кінець року;

- рівень доходу у відсотках до товарообігу;

- сума прибутку на кінець року;

- рентабельність;

- витрати на реалізацію обраної бізнес-стратегії;

- період часу, протягом якого досягається бажаний ефект від
використовування обраної бізнес-стратегії тощо.

Кожний з показників може бути використаний як критеріальний.

При необхідності використовування одночасно декількох критеріїв виникає задача формування узагальненого критерію ефективності (W_сум). На сьогоднішній день не існує достатньо надійних і загальновизнаних методів узгодження декількох критеріїв. Залежно від поставленої задачі і властивостей окремих критеріїв можуть бути використані різні методи. Наприклад:

1. Рівномірної оптимальності: W_сум = - (1)

для критеріїв з однаковими одиницями виміру;

k = 0, якщо збільшення критерію W_i призводить до збільшення W_сум;

k = 1, якщо збільшення критерію W_i призводить до зменшення W_сум;

W_сум = - для критеріїв з різними одиницями виміру; (2)

k = +1, якщо збільшення критерію W_i призводить до збільшення W_сум;

k = -1, якщо збільшення критерію W_i призводить до зменшення W_сум.

2. Справедливого компромісу: W_сум=, (3)

A_i = max_x W_i; B_i = max_xW_i – min_xW _i.

3. Гарантованого результату: W _сум = max_x (min_iW_i). (4)

4. Домінуючого результату: W _сум = max_x (max_iW_i). (5)

5. Ідеального значення: W _сум = . (6)

У наведених вище формулах:

W_сум – узагальнений критерій;

W_i - певний критерій;

W_ip – раціональне (бажане) значення критерію W_i ;

a_i – коефіцієнт значущості критерію W_i ;

і – загальна кількість критеріїв,

х – вектор керованих параметрів.

В системах підтримки прийняття рішень досить часто також використовується метод знаходження області Парето. В цьому випадку спочатку вводиться поняття домінування рішення:

а потім визначається множинність всіх рішень наступним чином:

Якщо множинність рішень Х складається з кінцевої кількості рішень та Х = =, то для знаходження області Парето може бути застосовано алгоритм попарного порівняння усіх припустимих рішень з урахуванням обмежень, при цьому буде знайдено кінцеву кількість Парето оптимальних рішень. Остаточне рішення серед знайденої області Парето визначатиметься методом поступок. Можливий також перехід до однокритеріального завдання шляхом вибору найбільш значущого критерію та переводу інших до розряду обмежень, коли потребується досягнення екстремуму одного критерію при незмінності інших.

Використання будь-якого з перерахованих методів вносить в рішення поставленої задачі значну частку суб’єктивізму як за рахунок вибору узагальненого критерію, так і за рахунок ранжирування окремих критеріїв. Характер вірогідності деяких незалежних змінних, таких як коливання попиту, курсу валют, очікувань споживачів і низки інших чинників, а також неможливість точно визначити межі зміни деяких параметрів призводить до появи додаткової невизначеності. В зв’язку з цим, найраціональнішим представляється застосування інтерактивного методу знаходження остаточного рішення, при якому отримують деяку кількість допустимих вирішень за різних граничних умов і допущень з використанням різних критеріїв, а вибір остаточного варіанту залишається за експертом.