Фурман С.С.

Інститут економіки та

прогнозування НАН України

Урядова політика щодо залучення іноземного капіталу у вітчизняну економіку в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.

Необхідність модернізації економіки гостро постала перед російською імперією в середині ХІХ ст. Але для вирішення цього завдання необхідні були ресурси, яких в імперії було недостатньо: капітали та підприємці, які могли б ці капітали використати для вирішення вказаної проблеми з максимальною ефективністю. Крім того, для прискорення економічного розвитку країни необхідні ефективна система керування й відповідні кадри. У результаті держава, яку підштовхували військові інтереси, була змушена взяти на себе роль основного агента економічного прогресу в країні. Відтак, перед російським урядом постали першочергові завдання:

· Створення умов, за яких би в російську економіку переливався іноземний капітал;

· Створення умов для розвитку підприємництва

· Створення ефективного механізму керування економікою.

Вирішення цих завдань не могло бути почерговим. Для залучення іноземного капіталу та розвитку підприємництва було необхідним законодавче забезпечення підприємницької діяльності. Аналіз економічної політики та діяльності уряду показують, що визначальну роль у конкретизації цілей розвитку та визначенні засобів їх досягнення відігравала діяльність Міністерства фінансів, яка, в свою чергу, залежала від програми міністра фінансів. В результаті діяльності міністерства спостерігався приплив іноземних капіталів, про що свідчить динаміка російського акціонерного капіталу. За період з 1980 р. іноземний акціонерний капітал збільшився з 91,5 млн. руб. до 2 242,9 млн. руб або у 24,5 рази. Слід відзначити, що збільшення величини іноземного капіталу супроводжувалося зростанням його частки у всьому акціонерному капіталі – у 2 рази( з 26% до 52%). Відтак, одна з цілей, що стояли перед міністерством фінансів – залучення іноземного капіталу, була досягнута.

Приплив іноземного капіталу не був результатом виключно діяльності міністерства фінансів. Вся економічна політика уряду була націлена на прискорений промисловий розвиток і мала протекціоністський характер. Перехід економічної політики від фрітредерства до суворого протекціонізму створив винятково сприятливі умови для розвитку вітчизняного виробництва: захищеність від конкуренції з боку іноземних товарів, наявність величезної сировинної бази, дешева робоча сила, зростаючий попит. Мито й залізничні тарифи забезпечили вітчизняним виробникам захист від іноземної конкуренції, а податкова система створила пільгові умови для торгово-промислового розвитку Росії. Грошова реформа зробила російський рубль стабільним.

Такі умови не могли не викликати посилений приплив іноземного капіталу, однак, слід зауважити, що протекціоністська митна політика й пільгове оподатковування промисловості й торгівлі поряд з позитивними мали й негативні прояви. Насамперед, вони підривали добробут основної маси населення країни – селянства, яке, могло стати основним споживачем продукції, що виготовлялася за участю іноземного капіталу. Протекціонізм давав підприємцям можливість одержувати значні прибутки без удосконалення виробництва, вів до зростання цін, заохочував зростання одних галузей промисловості на шкоду іншим. Незважаючи на це ефективність урядової політики щодо залучення іноземного капіталу отримала в цілому позитивну оцінку в сучасній економічній літературі.

Ті заходи уряду, які привели до збільшення припливу іноземного капіталу, були складовими фінансової, торгівельно-промислової, податкової політики, тобто реалізувалися різними міністерствами. Ефективність цих заходів була досить високою, але, вочевидь, не найвищою. Так, тогочасні дослідники зауважували, що наявних іноземних капіталів недостатня кількість, і особливо це стосується промисловості. Частка іноземного капіталу, вкладеного в російську економіку, порівняно з вкладеннями в інші країни є досить невеликою. Таким чином, можна говорити про недостатню ефективність урядових заходів в аспекті залучення іноземного капіталу. Перш за все причиною такого становища є відсутність системного підходу до вирішення даної проблеми. В російському уряді не було сформовано спеціального органу, який би вирішував виключно завдання створення сприятливого інвестиційного клімату. Не була створена продумана, обгрунтована політики іноземного інвестування.