Лимарєва Ю.М.

Слов'янський державний педагогічний університет

Педагогічні науки, №3.

МІСЦЕ ПРИНЦИПУ СВІДОМОСТІ В СУЧАСНІЙ ДИДАКТИЦІ

Формування інформаційно-технологічного суспільства, докорінні зміни в соціально-економічному, духовному розвитку держави потребують відповідних змін у системі освіти. Сучасна вища освіта, зорієнтована на інтеграцію в європейський простір. Розв'язання складних проблем сучасного соціально-економічного і політичного розвитку України в умовах ринкових відносин ставить перед вищою школою завдання переходу до формування висококваліфікованих спеціалістів.

Принцип свідомості навчання є одним з найважливіших у сучасній педагогіці, не останнє місце він займав і в історії вітчизняної педагогіки. Сучасний педагог не має цілісної картини щодо реалізації принципу свідомості навчання в педагогічній практиці. Така ситуація вимагає від нас розкрити роль і місце принципу свідомості навчання в сучасній педагогіці вищої школи - що становить мету нашого дослідження.

Свідомість у навчанні - це розуміння необхідності сприйняття, засвоєння та застосування знань в певному обсязі, з певним ступенем глибини. Принцип свідомості органічно пов'язаний з активністю, ініціативністю та самостійністю студентів. Вищим проявом свідомості у навчанні є успішне застосування знань на практиці, вміння аналізувати явища на основі засвоєного теоретичного матеріалу та вміння організації успішного самонавчання в подальшому.

У контексті загальної характеристики вищої освіти в Україні принцип свідомості знайшов своє відображення в працях: Л.П. Вовк, М. Євтуха, С.Т. Золотухіної, В. Курила, Б. Ступарика, О.В. Сухомлинської та ін. Практичну реалізацію цього принципу в контексті дидактики вищої школи досліджували Вихрущ В., Зеленська Л., Кін О., Коваленко Л., Коваленко О., Мартиненко О., Микитюк О., Рацул О. та ін.

Вітчизняна педагогічна наука розкриває систему дидактичних принципів, виходячи з наукового розуміння суті процесу виховання й навчання. Ця система ґрунтується на принципах: зв'язку змісту й методів навчання з національною культурою і традиціями; виховуючого характеру навчання, науковості, систематичності, наступності, свідомості й активності учнів, наочності, доступності, індивідуалізації процесу навчання, уважного вивчення інтересів, здібностей, нахилів кожної особистості [1, с 299].

Отже, свідомість у навчанні - це дидактичний принцип, який вимагає такої організації навчальної праці, при якій особистість розуміє мету навчання, свідомо сприймає, засвоює знання і застосовує їх на практиці. Цей принцип було запропоновано прогресивними педагогами в XVII—XVIII ст. Я.А. Коменським, Ж.-Ж. Руссо та Й.Г. Песталоцці, які піднялись на боротьбу з догматизмом у середньовічній школі. В подальшому цей принцип опрацьовував і вдосконалював К.Д. Ушинський і його послідовники.

Принцип свідомості і активності навчання включає три основні компоненти: свідоме розуміння учнями навчального матеріалу, свідоме ставлення до навчальних занять, формування пізнавальної активності.

Аналізуючи нормативно-правові документи, що відображають особливості побудови сучасної системи освіти в Україні, можна зробити висновки про те, що нині керуюча роль викладача поступилася місцем координуючій. Таким чином, нинішній викладач, перш за все, повинен передати студентам правила та особливості самостійного здобуття знань.

Вищим проявом свідомості навчання є самонавчання, яке в свою чергу, свідчить про наявність у студента самомотивації навчання. Реалізація принципу свідомості у навчанні може відбуватися різними шляхами. Найпоширеніші з них: навчання в дії, проблемне навчання, навчання на основі історичного матеріалу, навчання, спрямоване на майбутню наукову чи трудову діяльність. Такі підходи дають можливість охопити увагою всіх студентів і враховувати та використовувати їх особисті здібності заради досягнення мети: свідомого засвоєння навчального матеріалу.

Такі правила успішної реалізації в навчальному процесі принципу свідомості навчання:

1. Забезпечити розуміння студентами потреби в конкретних знаннях, перспективу їх застосування.

2. Формувати пізнавальні мотиви навчання, та активно їх використовувати в навчально-виховному процесі.

3. Домагатися розуміння сутності основних понять, явищ, логічних зв'язків між ними, вчити знаходити й виокремлювати в навчальному матеріалі головне, суттєве.

4. Залучати кожну особистість до активної пізнавальної діяльності, всіляко заохочуючи щонайменші успіхи.

5. Створювати умови для повсякденного застосування отриманих знань на практиці.

6. Використовувати мотиваційні ситуації для дії рушійної сили як на рівні оволодіння новими знаннями, так і для розв'язання практичних завдань.

7. Розвивати вміння аргументувати власні судження та доводити їх до логічного кінця.

8. Враховувати індивідуальні можливості особистості та її пізнавальні інтереси.

9. Широко використовувати різноманітні новітні технології і засоби оволодіння знаннями: опорні схеми, моделювання, дидактичні ігри, алгоритми, навчальні ситуації, участь у наукових конференціях, Internet-конференціях, тощо [3, с 101].

Найголовнішою умовою підготовки кваліфікованих спеціалістів є свідоме набуття знань. У цьому процесі важливе місце належить викладачу, основне завдання якого полягає у формуванні у майбутнього спеціаліста свідомості навчання. Для успішного розв'язання цієї проблеми необхідне детальне вивчення історичного досвіду, вдосконалення та впровадження в сучасну освіту нових педагогічних технологій.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Гончаренко С. Український педагогічний словник — Київ: .Лмбідь, 1997.-375с.

2. Подласый И.П. Педагогика. Новый курс: Учебник для студ. пед. вузов: В 2 кн. - М: Гуманит. изд. центр. ВЛАДОС, 1999. - Кн. 1: Общие основы. Процесе обучения. — 576с: ил.

3. Кузьмінський А.І., Омеляненко В.Л. Педагогіка: Підручник. - К.: Знання-Прес, 2003 .-418с.

4. Харламов И.Ф. Педагогика: Учебное пособие. 2-е изд., перераб. и доп. -М.:Высш.шк.,1990.-576с.

5. Баранов СП. Педагогика: Учеб. Пособие для пед уч-щ по спец. №2001 «Преподавание в нач. класах общео6р;.:юват. шк.»/С.П. Баранов, Л.Р. Болотина, В.А. Сластенина. - 2-е vm , пеоераб. -М.: Просвещение, 1987. - 368с.

6. Ягупов В.В. Педагогіка: Навч. посібник. - К.: Либідь, 2003. - 560с.

7. Лозова В.I., Троцко Г.В. Теоретичні основи виховання і кавчання:

Навчальний посібник / Харк. Держ. Пед. ун-т ім. Г.С. Сковоподи- - 2-е

вид, випр. І доп. - Харків: «ОВС», 2002. - 400с.