Кокнова Т. А.

Аспірантка Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка 13.00.04. «Теорія та методика професійної освіти»

Історичний екскурс вітчизняного досвіду формування професійних якостей майбутніх перекладачів

Професія перекладача є одним із найдавніших видів людської діяльності. Про неї згадується в Біблії та інших пам'ятках культури далеких епох. Відомо, що правителі Вавилону, Ассирії й інших держав користувалися послугами перекладачів для доведення своїх наказів підкореним народам. З появою даної діяльності об'єктивно виникали вимоги до людей, які могли б її успішно виконувати. Отже, проблема формування професійних якостей перекладача, мабуть, була актуальною вже в давньому Єгипті. Непрямі дані вказують на те, що під час підготовки перекладача в ту епоху особливу увагу приділяли таким професійним якостям, як| інтелектуальної, наочно-практичної й екзистенціальної сфер, яка визначалася релігійною складовою.

Від перших перекладачів релігійних текстів вимагалося максимально точно передавати слова Божі, навіть дослівно, що іноді призводило до втрати сенсу. Тому Святий Ієронім (покровитель перекладачів) вимагав від перекладачів: «Передавати не словом слово, а думкою думку».

Розглянемо вітчизняний досвід формування професійних якостей в майбутніх перекладачів. У СРСР з 50-60-х років і протягом тривалого часу - фактично до середини 90-х минулого сторіччя - діяла така система підготовки перекладача: фахівця протягом п’яти років навчали теорії й практиці, він мав володіти двома| іноземними мовами, основами письмового й усного перекладу з іноземної мови на рідну та з рідної мови на іноземну. Дана система підготовки була орієнтована на обслуговування державних структур: військового, народногосподарського комплексів, зовнішньополітичної діяльності, міжнародних державних організацій. Тому підготовка перекладачів у радянський період відбувалася згідно з тематичним принципом (військовий, технічний, науковий переклад і т.п.) формування професійних якостей| інтелектуальної й наочно-практичної сфер. [4, 34-36]

У радянський період модель професійних якостей перекладача мала свою специфіку. Головними професійними якостями| в системі особистості і індивідуальності перекладача вважалася екзистенціальна сфера: глибока комуністична переконаність, відданість режиму, уміння аргументовано відстоювати марксистсько-ленінську ідеологію. Справа доходила до того, що «ідеологічна витриманість перекладу в радянському дусі, - як відзначає І.С. Алексєєва, - ставилася вище за його точність» [1, 6].

У даний відрізок часу з відомих причин політичного порядку студенти - майбутні перекладачі в період навчання мали вкрай обмежені можливості спілкування з природними носіями мови. Проте радянські учені створили такі педагогічні технології, які дозволяли в цілому успішно формувати в студентів професійні якості| перекладача в умовах дефіциту спілкування з природними носіями мови. Для учбових закладів, як було тоді прийнято говорити, капіталістичних країн ці технології були нечуваною справою. У їх педагогічних системах підготувати перекладача, та й просто навчити людину іноземній мові поза мовним середовищем, і досі вважається за неможливе.

У радянський період процес формування в студентів професійних якостей| перекладача відбувався в умовах:

• соціоцентрованість| системи вищої освіти, яка втілювалася в соціальному замовленні суспільства на фахівця;

• лозунгово декларування, ідеї розвитку людини, в освіті за відсутності реальних можливостей для цього;

• орієнтації професійної підготовки у вузі переважно на знанневий| компонент освіти.

• навчання майбутніх перекладачів іноземній мові, а не оволодіння професією в діяльності.

Радянський Союз розпався. Україна почала змінювати свої орієнтири у фаховій підготовці. Ми почали частіше рівнятися на європейські країни, де вищою цінністю є людина як особистість й індивідуальність. Позначилися нові цінності освіти: саморозвиток, самоосвіта, самопроектування та інші. Ринок праці визначив нові вимоги до підготовки фахівців даної професії. Зросли вимоги до неї, з'явилися нові можливості для ефективної підготовки перекладачів. Усе це спричинило необхідність перегляду змісту формування майбутніх перекладачів у вузі, обґрунтування нових підходів, технологій і засобів формування у студентів професійних якостей| перекладача. [2,3,4]

ЛІТЕРАТУРА:

1. Алексеева И.С. Профессиональный тренинг переводчика: Учебное пособие по устному и письменному переводу для переводчиков и преподавателей. – СПб.: Союз.

2. Латышев Л.К. Технология перевода: Учебное пособие по подготовке переводчиков – М.: НВИ – ТЕЗАУРУС, 2001.

3. Латышев Л.К., Семенов А.Л. Перевод: теория, практика и методика преподавания: Учебное пособие для студентов переводческих факультетов высших учебных заведений.– М.: 2003.

4. Латышев Л.К., Провоторов В.И. Структура и содержание подготовки переводчиков в языковом вузе: Учебно-методическое пособие.– 2-е издание, стереотип.- М.: НВИ-ТЕЗАУРУС, 2001