К.т.н., доц. Височин І.А.

Сумський національний аграрний університет

УСТАНОВЛЕННЯ НЕДОЛІКІВ І ПРОРАХУНКІВ В АРХІТЕКТУРНИХ ПРОСТОРАХ ВЕЛИКИХ МІСТ (МЕГАПОЛІСІВ) НА ШЛЯХАХ ЩОДОБОВОГО МІГРАЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ

Постановка проблеми в загальному вигляді

Із настанням 20 сторіччя у науці, техніці, електроніці, особливо в останні 50 років, відбулися гігантські ёзрушення , котрі активним чином вплинули і на розвиток будівництва та архітектури. Поряд з позитивними змінами, на превеликий жаль, відбулися і негативні зміни у життєдіяльності соціуму міст. І особливо ці негативні явища є яскраво вираженими у великих містах-мегаполісах у всьому цивілізованому світі, в тому числі і на Україні у містах, де скупченість людей сягає одного і більше мільйонів.

У своєму попередньому виступі на конференції «Наука: теория и практика – 2007» автор подав аналіз просторів двох, полярно-протилежних моделей: умовного сільського поселення і умовного (на базі міст Києва та Харкова) мегаполіса на щодобових маятникових шляхах міграційного процесу.

Ця доповідь є логічним продовженням виступу на попередній конференції.

Аналіз останніх досліджень та публікацій

Автор доповіді, переглядаючи наукові праці та публікації за останні три десятиріччя, не виявив серйозних досліджень по означеній темі, окрім серйозної дисертаційної роботи Каржової Т.В. [1], де досліджено міграційні переміщення по деяких регіонах Росії. Тим більше не було ним виявлено досліджень недоліків і прорахунків у просторах мегаполіса на щодобових маятникових міграційних переміщеннях за схемою „дім + робота + дім”. Отже автор має підстави заявити, що такі дослідження проводяться у перше.

Постановка завдання

Спираючися на попередні дослідження і аналіз автора доповіді встановимо недоліки і прорахунки (назвемо їх „критичні” та „больові” точки) у просторах мегаполіса на шляхах щодобового міграційного процесу в ієрархічній послідовності за схемою „дім + робота + дім” у межах великого міста.

1). В сучасних просторах мегаполіса, тобто: квартирі; багатоповерховому будинку; “рухомому” (наземному та підземному) просторах громадського транспорту; підземному просторі пішохідних переходів, трубі-ескалаторі; в багатьох просторах робочого місця, - власний простір людини не має достатньої території для свого нормального функціонування. Мало того, наприклад, у внутрішніх замкнутих просторах транспорту, підземних просторах метрополітену і пішохідних переходах, де міграційна людина знаходиться в тісняві і “задушеності”, власний простір зовсім полишений “... личной пространственной среды …”, і “... интимной зоны (от 15 до 46 см) …” – зі слів Л.В. Яременка у його статті “Человек и пространство” [2].

Враховуючи величезне значення для людини “власного простору” (того, що завжди повинен бути навколо тіла людини і того, власного простору, який повинен мати місце у будь-якому іншому міському просторі, де тимчасово перебуває людина) автор відносить його до рівня “критичної” точки.

Стратегічні прорахунки при планувальних і архітектурно-композиційних вирішеннях.

2). Сучасні простори мегаполіса (у переважній більшості) є дискомфортними, а в деяких випадках навіть ворожими до людини. Мешканець з “міри усіх речей” став придатком або “гвинтиком” до функції міста.

Дискомфортність просторів особливо проявляється:

2.1). Вуличними “пробками” або “тромбами” і не тільки в години “пік” (зранку та ввечері), але й на протязі усього дня.

2.2). Відсутністю елементарних ергономічних вимог в усіх просторах, в тому числі і просторах “рухомого” транспорта.

2.3). Стихійному, а в деяких місцях хаотичному розміщенню рекламної інформації.

2.4). Значному зменшенню (звуженню) пішохідних наземних проходів через винесення далеко за межі лінії забудови ганків, сходів; розташуванням літніх кафе, різних споруд на зупинках громадського транспорту і т.п.

2.5). Встановлено значні порушення у пропорціях, масштабності і в інших аспектах композиційних вирішень міських просторів, що призвело до дисгармонійності міського середовища.

2.6). На границях просторів виявлені їхні контрастні аспекти (при зміні просторів) – “пороги”. Це ще додає негативних відчуттів людині (з’являється тривога, фобія, а іноді виникає стресова ситуація).

Отже перелічені у п. 2 прорахунки можна віднести до “больових” точок.

3). Враховуючи дискомфортність просторів (значні відстані поміж просторами “місця проживання” та “місця роботи”, які дуже ускладнюють і без того нелегке життя щодобового міграційного мешканця) “розірваність” поміж цими просторами можна віднести до рівня “критичної і больової” точок.

4). Культура мегаполіса початку ХХІ ст. є спотвореною і не відображує глибинний зміст душі пересічного міграційного мешканця. Отже така культура стає антинародною і ворожою до нації, тобто це вже буде анти культура. Таку культуру автор відносить до “критичної” точки.

5). У місцях концентрації людей (вокзали, ринки, ВНЗ, підземні пішохідні переходи, перехрещення вулиць, торговельні заклади тощо) утворилися стихійні і мало контрольовані торговельні точки, які і без того мало упорядковані вуличні простори перетворили на “джунглі”; звузили пішохідні переходи; перенаситили простір лотками (ятками), наметами і т.п. допоміжними торгівельними приміщеннями і знаряддями. Це (тимчасове) явище у просторах міста має свої переваги і недоліки, тому його неможливо підвести до якогось рівня. Нехай подане насичення міських просторів має свій, особливий рівень – “перспективний”.

6). В периферійних просторах мегаполіса, де концентровано мешкає міграційний люд, у зв’язку з різким і негативним розшаруванням “пострадянського” соціуму на бідних та багатих – зникли рештки колишнього соціального захисту і міграційне населення зараз дуже потерпає від злиднів, що є гострою “больовою” точкою цих просторів.

7). Катастрофічне екологічне погіршення вуличного, дворового, а в деякій мірі і квартирного просторів: вихлопними газами, шумом (фоновим і ударним), опроміненням, радіацією, високо- і низькочастотними коливаннями і т.п. смертельними проявами, що сьогодні стали майже нормою, значною мірою вплинули на демографічну ситуацію – значну перевагу смертності над народжуваністю населення. Людей “обсіли” тяжкі хвороби серця, печінки, легенів, нирок, крові, шкіри, судинних захворювань і т.д. і т.п. Навіть озеленення просторів (дерева, кущі, газони, квіти) має тяжкі недуги. З просторів міста зникло багато корисних птахів та тварин, (наприклад, соловейко, співучий дрозд, білка, хом’як).

Отже це теж є “критична” і “больова” точка.

На відміну від міських просторів простори традиційно-етнічного сільського поселення (а в деякій мірі навіть і простори сучасного села) були вільними від усіх названих недоліків, що зараз, мов ракова пухлина, заполонили міські простори.

Висновки

У цій доповіді (на думку автора) вдалося віднайти найхарактерніші “критичні” та “больові” точки у просторах міста на узагальнених шляхах міграційного переміщення мешканця мегаполіса. Такі “точки” дозволять у наступних дослідженнях сформувати “лікувальні” заходи, за допомогою яких створяться відповідні засоби по реабілітації цих просторів.

Автор попереджує, що „больові” та „критичні” точки виявлені і досліджені у певний проміжок часу, тому їх „життєдіяльність” буде залежати від рівня розвитку нашої держави. Наприклад, при умові стрімкого падіння розвитку держави „ці точки” будуть продовжувати своє життя, а можливо появляться і нові „точки”, а при стабілізації економіки вони (хоча би частково) можуть зникнути. Проте „больові” та „критичні” точки автоматично не самоліквідуються. Їм необхідно „поставити діагноз” і розробити певний курс „лікування”. Про це автор доповість у подальших своїх виступах і статтях.

Література:

1. Каржова Т.В. Методы структурной реорганизации градостроительных систем (миграционный аспект): Автореф. дис. д-ра архитектуры: 18.00.04 / Моск. архит. ин-т (акад) – М., 2004.- 47с.

2. Яременко Л.В. Человек и пространство// Современные проблемы архитектуры и градостроительства: Науч. техн. сборник/ Ответ. ред. Н.М.Дёмин. – К., КНУБА, 2006.- вып. 15. – с. 265-270.