К.С. Кирильчук

Сумський національний аграрний університет

Бобові як елемент вертикальної структури лучного травостою в умовах господарського користування

Характеристика лучного травостою – його висота, ярусність, флористичний склад, співвідношення видів у ньому, продуктивність – має значення не тільки для розуміння функціонування фітоценозу в тих або інших умовах, але й для оцінки господарської цінності луки. Щодо цього чималу роль відіграє розподіл фітомаси за вертикальним профілем, а саме концентрація зеленої маси в тій або іншій частині травостою [1, 2, 3]. У корм тваринам й у сіно переважно потрапляє трава, що має висоту не менш 5 – 7 см. Нижче цього рівня вона практично недоступна ані для великої рогатої худоби, ані для заготівлі сіна.

Для встановлення закономірностей вертикального розподілу надземної фітомаси бобового компоненту в умовах Лісостепової зони північного сходу України було проведено облік укісної продуктивності лучного травостою на фенісиціальному (сінокісному) градієнті, розподіленому на чотири ступеня (від ФД0 до ФД3), і пасквальному (пасовищному), який включав 5 ступенів (від ПД0 до ПД4), методом зрізання рослин за вертикальним профілем пошарово від рівня ґрунту через кожні 5 см зі збереженням природного положення пагонів. Обліки проводилися у 3-кратній повторності з розділенням травостою на групи: злаки, бобові й різнотрав'я. Для оцінки тенденції зміни загального та пошарового обсягу фітомаси досліджуваних рослин використовували регресійний аналіз.

Результати дослідження показали, що на сінокосах, у результаті господарського користування, видовий склад бобових істотно не змінюється і не спостерігається також зсуву їхньої фітомаси у приземні шари травостою (рис. 1). Їхня загальна кількість на ФД3 становить 41,4 % відносно контрольної ділянки, що відповідає 38,4 г/м2, зокрема протеїну – 1,3 г/м2 (втрати протеїну, порівняно з контрольною ділянкою, становлять 1,9 г/м2) [4]. На відміну від цього на пасовищах при посиленні навантажень змінюється флористичний склад – зменшується трапляння T. pratense, L. corniculatus, M. falcata. V. cracca елімінується практично повністю. Проте у травостої закономірно збільшується частка T. repens. Тому при формальному підрахунку на пасовищах з надмірним навантаженням (ПД4) зберігається 63,5% бобового компонента, порівняно з контрольною ділянкою, що становить 58,9 г/м2 зеленої маси і 2,1 г/м2 протеїну (втрати протеїну дорівнюють тільки 1,1 г/м2) [4]. Але за рахунок концентрування зеленої надземної маси бобових у шарі 0–5 см їх реальна пасовищна продуктивність становить лише 8,4 г/м2 і протеїну – 0,3 г/м2 (рис. 2).

 

 

 

 

 

 

 


ФД0                                                         

 

 

 

 

 

 

 

ФД3

Рис. 1. Трансформація вертикального розміщення бобового компоненту у складі лучного травостою на крайніх ступенях фенісиціального градієнту (ФД0 та ФД3).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


ПД0

 

 

 

 

 

 

 

ПД4

Рис. 2. Трансформація вертикального розміщення бобового компоненту у складі лучного травостою на крайніх ступенях пасквального градієнту (ПД0 та ПД4).

 

Таким чином, пасовищні й сінокісні навантаження, що посилюються, призводять до загального зниження продуктивності лучного фітоценозу, а також зміни вертикальної структури травостою. Випасання є найбільш потужним модифікатором, що спричинює не тільки зниження продуктивності лук й висоти травостою (сінокосіння справляє такий же ефект), але й чітко виражену концентрацію основної фітомаси у найнижчому шарі (0–5 см). Вміст бобового компоненту у травостої до останнього ступеня пасовищного градієнту навіть збільшується, порівняно із сінокісним. Але суттєве трансформування вертикальної структури травостою під час пасовищних навантажень, яке викликає зниження доступності зеленої маси для тварин, фактично не призводе до збільшення продуктивності луки відносно вмісту бобових.

 

Література:

1. Гаврильева Л.Д. Пастбищная дигрессия и рациональное использование аласов Лено-Амгинского междуречья (Центральная Якутия): Автореф. дис. ... канд. биол. наук. – Уфа, 2003. – 17 с.

2. Лобанова И.Н. Влияние пастбищного режима на структуру степных сообществ юго-восточного Забайкалья // Эколого-биол. особенности и продуктивность лугопастбищных растений Забайкалья: Тез. докл. научно-произв. конф. – Улан-Удэ: Бурятский ин-т естеств. наук, 1971. – С. 79-80.

3. Работнов Т.А. Фитоценология. – М.: Изд-во Моск. ун-та , 1983. – 296 с.

4. Растительные белки и их использование в кормлении сельскохозяйственных животных / Под ред. Э.Э. Магона – Л.: Колос, 1964. – 216 с.