Бессонова В.П., Сисоєва О.В.

Дніпропетровський державний аграрний університет, Україна

ЖАРОСТІЙКІСТЬ ТА ВОДОУТРИМУЮЧА ЗДАТНІСТЬ ДЕКОРАТИВНИХ КВІТКОВИХ РОСЛИН У КОНТЕЙНЕРНІЙ КУЛЬТУРІ

Актуальність роботи. До недавнього часу озеленення міст було в основному орієнтоване на традиційні методи – створення ландшафтних композицій шляхом посадки на газоні дерев, чагарників, квіткових рослин. В той же час в містах є немало місць, де неможливо або недоцільно здійснювати посадку в грунт квіткових рослин. Це обмежені умови міської забудови, великі ділянки з плитковим або асфальтовим покриттям, зупинки суспільного транспорту, входи в офіс і інші. У зв'язку з цим останнім часом все більше уваги стали приділяти новим нетрадиційним методам озеленення міських поселень – контейнерному, вертикальному і об'ємному. Їх роль в поліпшенні естетичних показників вулиць, в регулюванні мікрокліматичних умов, в архітектурно-ландшафтній організації територій населених пунктів може стати першочерговою.

Контейнери економічно вигідні, оскільки на невеликій оброблюваній площі при грамотно підібраному асортименті рослин можна добитися високого декоративного ефекту. Проте рослини, що зростають у такій культурі більш сильно піддаються перегріву, грунт у бетонних контейнерах висихає швидше ніж на відкритій поверхні.

Мета даної роботи – проаналізувати жаростійкість та водоутримуючу здатність декоративних квіткових рослин, що вирощуються у контейнерах.

Матеріал і методи. Об’єктами досліджень були декоративні однорічні квіткові рослини. Жаростійкість визначали за Мацковим, а водоутримуючу здатність за методом Арланда.

Результати експерименту. Жаростійкість – здатність рослин переносити дію високих температур, перегрів. Вона багато в чому залежить від тривалості дії високих температур і їх абсолютного значення.

40°C 45°C

50°C 55°C

60°C 65°C

70°C

Рис. 1. Жаростійкість декоративних квіткових рослин, % ураження

1 – агерантум мексиканський, 2 – лілейник гібридний, 3 – очиток видний, 4 – пеларгонія зональна рожева, 5 – пеларгонія зональна червона, 6 – петунія гібридна, 7 – сальвія блискуча, 8 – хлорофітум чубатий, 9 – хоста хвиляста, 10 – чорнобривці прямостоячі

Більшість декоративних квіткових контейнерних рослин починають страждати при підвищенні температури до 35 – 40 °С (рис.1). При цих і вищих температурах нормальні фізіологічні функції рослини пригнічуються, а при температурі близько 50 °С відбуваються згортання протоплазми і відмирання клітин.

З рисунку видно, що з досліджуваних видів найбільш стійким до дії високих температур є очиток видний, листки якого почали вражатися при температурі 60°С, а діапазон 40 – 55°С для життєздатності листків очитку загрози не становить. Мало страждають від перегріву і такі рослини як хлорофітум чубатий, помітне ураження (10%) асимілюючого апарату якого виявлено при 55°С, та петунія гібридна, у якої навіть за дії температури у 70°С вражається 53% листової пластинки. Хоста хвиляста та лілейник гібридний теж здатні витримувати без ушкоджень температуру 65 – 70°С. Але перший вид у цьому відношенні є більш стійким, бо якщо при температурі 65°С листова пластинка лілейника вражається повністю, то у хости хвилястої страждає лише 40% листка.

Слід звернути увагу на пеларгонію зональну рожеву та червону, які широко використовуються для контейнерного озеленення, але, як встановлено нами, є не досить жаростійкими рослинами. Так, пеларгонія зональна червона не здатна перенести температуру 50°С, при якій асимілююча поверхня ушкоджується повністю. Листки пеларгонії зональної рожевої гинуть за температури 55°С.

Сальвія блискуча та чорнобривці прямостоячі – середньостійкі види. За температури 40 – 45°С площа ушкодження їх листків менше 30%. Але підвищення температури ще на 5°С для цих видів вже становить загрозу, бо при температурі 50°С у них некротизується 60 та 95% листкової пластинки відповідно.

Як показник стійкості рослин до посухи використовують водоутримуючу здатність рослинних тканин. У посухостійких рослин цей показники буде вищий ( таблиця 1). Водоутримуючу здатність зрізаного листя характеризували за величиною водовіддачі через 30, 60, 120 і т.д. хвилин. При цьому більшій водовіддачі відповідала менша водоутримуюча здатність і навпаки. Водовіддачу виражали в % від початкової сирої маси.

Таблиця 1

Водоутримуюча здатність квіткових рослин, втрата води у % від початкової маси

Вид	Час, через
	30хв.	1год.	1год. 30хв.	2год.	2год. 30 хв.	3год. 30хв	4год. 30хв
Агерантум мексиканський	5,5	11,93	12,41	13,05	20,43	25,3	28,9
Коліус гібридний	0,63	3,13	5,0	6,88	8,13	9,38	12,5
Очиток видний	0,62	1,00	1,39	1,85	2,08	2,32	2,79
Пеларгонія зональна рожева	0,86	1,00	1,14	1,86	2,57	3,05	3,43
Пеларгонія зональна червона	1,30	1,9	2,54	3,17	4,40	5,01	5,62
Петунія гібридна	2,38	5,05	6,85	8.04	10,12	11,9	13,69
Сеткрізія пурпупна	0,83	1,67	2,5	3,33	3,96	4,79	6,04
Чорнобривці прямостоячі	4,29	6,13	7,36	10,43	14,11	16,56	20,25
Шавлія блискуча (краснопер.)	3,85	8,46	10,77	14,62	19,23	23,85	30,77
Шавлія блискуча (кругла)	3,13	6,25	10,0	12,5	15,63	20,63	27,5

Отже, проаналізувавши отримані дані, можна стверджувати, що найбільш посухостійкими рослинами є очиток видний, який віддає вологу поступово і в малих кількостях – 2,79% від початкової маси листка (за 4 год 30 хв), та пеларгонія зональна рожева – 3,43%. У порівнянні з пеларгонією зональною рожевою пеларгонія червона виявилась дещо менш посухостійкою. Уже через 30 хв вона втратила 1,3% вологи і до кінця досліду (4год 30 хв) це значення зросло до 5,62%. Значна водоутримуюча здатність характерна для сеткрізії пурпурної – протягом досліду вона втратила 6,04% води.

Найменша здатність переносити посуху притаманна шавлії блискучій, яка втрачає вологу швидко і у великій кількості – 30,77% від початкової маси за дослідний період. Мало посухостійкий і агерантум мексиканський, який через 30 хв втрачає 5,5% води, а по закінченню досліду – 28,9%. Слабкою водоутримуючою здатністю характеризуються також чорнобривці прямостоячі. Вже на початку спостережень їх листки втрачають 4,29% вологи, а через 4 год 30 хв – 20,25%.

Середньопосухостійкими виявилися такі рослини як коліус гібридний та петунія гібридна. Протягом експерименту ці види втратили 12,5 та 13,69% відповідно. Але слід відмітити, що на початку досліду (через 30 хв) у коліусу була виявлена більша водоутримуюча здатність так як він віддав лише 0,63% вологи, в той час як петунія – 2,38% води від початкової маси.

Проаналізувавши отримані дані, можна стверджувати, що такі рослини як очиток видний та петунія гібридна є як посухо- так і жаростійкими рослинами. А пеларгонія зональна хоч і має високу посухостійкість, дію високих температур переносить слабо.

Висновки

1. Найбільш стійким до впливу високих температур є очиток видний, асимілююча поверхня якого при 60°С тільки починає вражаєтися. Найменш жаростійкий вид – пеларгонія зональна, листки якої при температурі 50°С ушкоджуються повністю.

2. Найбільш посухостійкими рослинами є очиток видний та пеларгонія зональна рожева, які віддають вологу поступово і в меншій мірі, ніж інші види. Найменша водоутримуюча здатність притаманна шавлії блискучій, яка втрачає вологу швидко і у великій кількості.