Тимченко М.С.

Буковинська державна фінансова академія, Україна

Механізми активізації державної регіональної політики в Україні

В умовах активного включення України у світові процеси глобалізації та регіоналізації особливої ваги набувають регіональні аспекти соціально-економічного розвитку держави. У цьому контексті особливо актуальними є питання економічного та соціального розвитку регіонів на підставі позитивних структурних зрушень галузевої, просторової та функціональної систем, відновлення й зміцнення ефективного співробітництва регіонів, зменшення міжрегіональних диспропорцій, раціонального використання економічного потенціалу кожного регіону.

Динаміка економічного розвитку регіонів протягом останніх років визначалася станом та тенденціями макроекономічних процесів в країні, зокрема тривалим періодом економічного спаду, труднощами ринкових трансформаційних процесів, кардинальною зміною відносин власності, трансформаціями системи державного управління тощо.

Питання регіональної політики широко обговорюються в останні роки на численних наукових конференціях і нарадах. Регіональним дослідженням присвячено праці О. Амоші, О.Власика, Б.Данилишина, М.Долішнього, В.Гейця, С.Дорогунцова, Ф.Заставного, С.Іщук, Л.Корецького, В.Кравціва, В.Мікловди, О.Шаблія, Л.Шевчук та ін.

Проте, незважаючи на значну кількість публікацій, більшість запропонованих механізмів регулювання регіонального розвитку недостатньо ефективні. Причина – у відсутності системного підходу до формування та реалізації регіональної політики, нерозвиненості стратегічного планування розвитку регіонів.

В зв’язку з цим, необхідним є дослідження комплексного механізму формування та реалізації державної регіональної політики з врахуванням вітчизняних та світових тенденцій економічного розвитку.

Формування та реалізація державної регіональної політики передбачає істотне підвищення ролі та відповідальності місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, територіальних громад за розвиток регіонів. Саме на це має бути спрямована адміністративна реформа, основними завданнями якої є:

– розмежування повноважень між центральними і місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування на основі дотримання принципів субсидіарності, децентралізації та деконцентрації державного управління;

– зміцнення матеріальної та фінансової бази місцевого самоврядування;

– реформування системи адміністративно-територіального устрою України;

– удосконалення механізмів взаємодії центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у сфері державного стимулювання розвитку регіонів;

– поліпшення кадрового забезпечення місцевого самоврядування, удосконалення системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації її працівників [3, 116].

Прийняття відповідних законопроектів дозволить чітко розмежувати повноваження між центральними та місцевими органами влади, органами місцевого самоврядування, законодавчо визначити ті повноваження, реалізація яких буде передана на місцевий рівень.

Сьогодні надання державної підтримки соціально-економічного розвитку регіонів здійснюється за такими основними напрямами:

– розробка та реалізація програм державної підтримки соціально-економічного розвитку окремих регіонів та територій;

– реалізація галузевих програм, якими передбачається виділення коштів на підтримку зазначених територій та соціальний захист їх населення;

– регулювання міжбюджетних відносин [2, 30].

Незважаючи на наявність в Україні низки державних програм стимулювання регіонального розвитку, діючий механізм надання державної підтримки адміністративно-територіальним одиницям залишається недостатньо ефективним. Більшість затверджених програм розвитку територій не виконані у повному обсязі у зв’язку з недофінансуванням з державного та місцевих бюджетів.

В умовах обмеженості бюджетних та інших фінансових ресурсів у країні внутрішній потенціал територій є головним ресурсом їхнього розвитку. Забезпечення ефективного використання і подальшого нарощення ресурсного потенціалу регіонів має стати одним із головних пріоритетів діяльності місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування і територіальних громад. Стратегія зміцнення ресурсного потенціалу регіонів та підвищення їх конкурентоспроможності передбачає:

– здійснення структурних зрушень у господарському комплексі регіонів на основі запровадження інвестиційно-інноваційної моделі з урахуванням особливостей їх потенціалу;

– подальший розвиток підприємництва, насамперед малого та середнього, посилення його конкурентоспроможності на основі застосування кластерних моделей, вертикальної та горизонтальної інтеграції, у тому числі між регіонами;

– поглиблення економічної інтеграції регіонів на основі максимально ефективного використання їх конкурентних переваг;

– сприяння всебічному розвитку людського капіталу на основі стабілізації та поліпшення демографічної ситуації, досягнення продуктивної зайнятості населення, розвитку соціальної інфраструктури;

– розбудову та модернізацію інфраструктури регіонального розвитку для підвищення інвестиційної привабливості регіонів, поліпшення умов запровадження передових інноваційних технологій;

– вдосконалення системи охорони довкілля та використання природних ресурсів, механізмів та інструментів вироблення і реалізації на регіональному рівні екологічної політики.

Соціально-економічні особливості регіонів не тільки вимагають розробки регіонально диференційованих заходів реалізації економічних реформ, але й обумовлюють мінімальні вимоги до централізації ресурсів на загальнодержавному рівні та їх міжрегіональному перерозподілі. Це одна з найважливіших умов стабільності та надійності соціально-економічної системи країни. Необхідність державної підтримки регіонів, а також забезпечення міжрегіональних комунікацій визначає досить значний обсяг централізованих інвестицій. Підтримка мінімального рівня життя населення у всіх регіонах (незалежно від їхнього економічного становища) вимагає акумулювання і міжрегіонального перерозподілу бюджетних коштів та відповідного формування ефективної податкової системи.

На сучасному етапі економічного розвитку ринкові структури в регіонах в основному сформовані, однак вони поки ще не повною мірою відповідають ринковим вимогам, тому на даний час важливим завданням державної регіональної політики є їх подальше удосконалення.

Література:

1. Герасимчук З.В., Вахович М.І. Регіональна політика фінансового забезпечення сталого розвитку // Регіональна економіка. – 2008. - №2. – С. 59–72.

2. Матвієнко П. Узагальнююча оцінка розвитку регіонів // Економіка України. – 2007. - №5. – С. 26–35.

3. Тищенко О.П. Державне регулювання регіонального розвитку: нормативно-правові аспекти // Формування ринкових відносин в Україні. – 2006. - №9 (64). – С. 114–119.