Равлюк Н.П.

Буковинська державна фінансова академія

РОЗВИТОК БАНКІВСЬКОГО СЕКТОРУ УКРАЇНИ

Банківська система сьогодні переживає важкий період свого розвитку, де відбувається повний перехід до сучасного управління та діяльності. Водночас ці зміни відбуваються з поступовим розвитком вкрай нестабільної економіки України, яка на неї впливає досить негативно. Адже розвиток нормативно-правової, фінансово-кредитної і будь-якої іншої системи країни залежить перш за все від політичної та економічної стабільності. Банківський сектор має ряд проблем, котрі зумовлені його еволюційним розвитком, з одного боку, та впливом вище наведених базових проблем — з іншого. Якнайшвидше та найефективніше вирішення цих проблем характеризуватиме її відповідно до всіх міжнародних стандартів.

Характерними тенденціями банківського сектора України останніх років були швидкі темпи розвитку, значний приплив прямих іноземних інвестицій та активне проникнення банківських послуг в економіку країни.

Теоретичні основи банківського ціноутворення досить широко висвітлюються у працях С.Румянцевої, Остапишин Т.В., Костюченко О.А., Міщенко В.І, Прокопенко І.Ф. та ін. Останні публікації свідчать, що проблема стабільності банківського сектору серйозно турбує вітчизняних науковців, економістів, управлінців, бізнесменів.

Однією з особливостей банківської сфери України є наявність на ринку значної кількості іноземних банків. Значне зростання обсягів кредитів було забезпечене фінансуванням за рахунок доступу дочірніх банків до ресурсів великих міжнародних банківських груп, а також завдяки можливості українських банків скористатися доступними короткостроковими договорами рефінансування на міжнародних ринках до початку іпотечної кризи. Після декількох років динамічного розвитку банківський сектор України має гарний показник використання банківських послуг приватними особами (отримання кредитів, обмін валюти, оплата комунальних послуг тощо). Проте глибина проникнення залишається незначною. Так, український показник кількості банківських продуктів у розрахунку на одну особу є значно меншим за аналогічний показник у розвинених країнах.

Слід зазначити, що банки України виступають головним джерелом фінансування економіки, що підтверджується високим рейтингом країни за показником співвідношення обсягу банківських кредитів і ВВП. З іншого боку, показник співвідношення обсягів банківських активів і ВВП є досить низьким, що є одним із недоліків українського фінансового ринку, для якого, насамперед, характерні операції з видачі кредитів та обліку їх погашення, у той час як у розвинених економіках превалюють операції з видачі кредитів та їх рефінансування через інструменти фінансових ринків.

Актуальною проблемою сьогодення є недовіра населення до банківської системи України. У динаміці показників, які характеризують стан вітчизняного банківського сектору, відбувається певне зростання, але вони не відображають тих проблем, що можуть негативно позначитися як на розвитку банківської системи, так і на соціально-економічному розвитку країни в цілому [4].

Банківська система України вкладається в усі нормативні показники щодо адекватності регулятивного капіталу, але з 2004 року відбувається зниження адекватності регулятивного капіталу банків з 15,11 % до 13,92 % у 2008 році. Існують проблеми з формуванням регулятивного капіталу, адекватністю формування ризиків, які регулюють банківську діяльність. Розмір статутного капіталу від 58—117 млн. гривень мають 37,6 % діючих банків, тобто нормативу дотримано, але виникає багато питань щодо подальшого розвитку банківської сфери і фінансової стійкості банків під впливом різних об'єктивних чинників впливу [5].

Роздрібний сегмент банківського сектора України, що вважається досить зрілим, продовжує активно розвиватися. Темпи його розвитку є подібними до показників країн Центральної та Східної Європи. На думку зарубіжних експертів, сьогодні українським банкам варто звернути увагу на підвищення ефективності ведення бізнесу. Ключовими показниками ефективності діяльності банків має стати не частка на ринку, а співвідношення витрат і прибутків.

Отже, українським банкам необхідно, з одного боку, приділяти увагу залученню потенційно високодохідних клієнтів, а з іншого – розробляти та запроваджувати нові продукти і послуги для роздрібних клієнтів.

Розгалужену мережу банківських відділень можна перетворити на ефективне джерело продажу банківських продуктів шляхом вдалої сегментації таких мереж. Доцільним є запровадження, як мінімум, чотирьох загальних типів відділень, зокрема: корпоративних центрів, які обслуговуватимуть крупних і середніх корпоративних клієнтів; офісів для надання послуг приватним клієнтам: відділень для обслуговування малого та середнього бізнесу; традиційних відділень із продажу стандартних продуктів для роздрібних клієнтів. Поряд із цим мають аналізуватися питання скорочення філіальних мереж та підвищення функціональності центральних офісів [3].

Потребує вдосконалення й інформаційна інфраструктура українських банків шляхом запровадження сучасних технологій і програмних продуктів, які відповідатимуть міжнародним стандартам.

Список використаної літератури:

1. Закон України «Про банки і банківську діяльність» // www.rada.gov.ua;

2. Інструкція «Про порядок регулювання діяльності банків в Україні», затверджена постановою Правління НБУ від 28.08.2001р. - www.rada.gov.ua;

3. Еволюція і перспективи розвитку банківських систем Польщі та України // Вісник НБУ. – травень. – 2007. – с.2-7;

4. Розвиток національної банківської системи в умовах глобалізації світової економіки // Вісник НБУ. – жовтень. – 2006. – с.10-13;

5. Проблеми банківської системи України: шляхи вирішення // Економіка та держава. – 2009. - №7. – с.21-25;