Чернявська А.В.

Науковий керівник: Фоміна О.О.

СТВОРЕННЯ КОНКУРЕНТНОГО РИНКУ ПРАЦІ УКРАЇНИ В УМОВАХ ІНТЕГРАЦІЇ У СВІТОВІ ЕКОНОМІЧНУ СИСТЕМУ

Збереження позитивних тенденцій соціально-економічного розвитку України, підвищення конкурентоспроможності, ефективності використання трудового потенціалу залежить від комплексу факторів, пов’язаних із формуванням дійових механізмів державного регулювання. Важливою складовою соціально-економічної політики, що спрямована на зростання конкурентоспроможності економіки, є створення конкурентного ринку праці, аналогічного ринкам праці розвинутих країн світу. Зазначені питання є особливо актуальними на сучасному етапі інтеграції України у світову економічну систему. Забезпечення конкурентних переваг національного ринку праці є пріоритетом соціально-економічної політики і пов’язано з конкурентоспроможністю робочої сили, високим рівнем зайнятості і соціального захисту, наближенням до світових стандартів заробітної плати і доходів населення.

Основою формування конкурентного ринку праці є демографічна ситуація у країні. Для сучасної демографічної ситуації в Україні характерні:

· негативні тенденції зменшення народжуваності і збільшення смертності, що призводить до загального зменшення чисельності населення;

· старіння населення, збільшення навантаження на його працездатну частину;

· скорочення тривалості життя як чоловіків, так і жінок;

· погіршення здоров’я нації;

· посилення інтенсивності міграційних процесів, що має неоднозначний вплив на демографічну ситуацію через негативні та позитивні наслідки.

Основними макроекономічними чинниками, що формують конкурентні переваги ринку праці, є:

· динаміка зростання обсягів виробництва, валового внутрішнього продукту, виробництва окремих галузей економіки, продуктивності праці тощо;

· інвестиційна та інноваційна діяльність;

· розвиток підприємництва, малого та середнього бізнесу;

· доходи та рівень життя населення.

Механізм активізації конкурентних переваг ринку праці містить такі елементи соціальної політики як законодавче гарантування державою соціально та економічно оптимальних для даного етапу розвитку економіки умов життя та свободи виплати праці, стандартів соціального захисту населення. Активізація економічних складових включає підвищення ефективності інвестиційної діяльності, формування сприятливого інвестиційного клімату задля забезпечення динамізму і гнучкості національної економіки; розвиток і використання науково-технічного потенціалу та високий рівень інноваційної активності, що є необхідною умовою забезпечення конкурентоспроможності економіки загалом та ринку праці зокрема; вдосконалення податкової політики з метою реалізації потенційних можливостей у сприянні сталому економічному розвитку.

При розробці соціальної політики та механізмів її реалізації необхідно враховувати позитивний світовий досвід. Це особливо актуально в умовах інтеграції нашої держави у світову економічну систему, що потребує реалізації в Україні норм і стандартів соціальної політики розвинутих країн, перш за все країн Євросоюзу (ЄС).

Соціальна модель ЄС базується на трьох компромісах: між державою та ринком, працею і капіталом, державними гарантіями та відповідальністю робітників. Для забезпечення ефективності європейської соціальної моделі вона повинна бути адаптована до умов глобалізації. Це передбачає:

· у сфері соціального захисту – необхідність більш ефективного розподілу податків між усіма формами доходів: прибутками, доходами від власності, заробітною платою, пенсіями тощо;

· щодо соціального діалогу – соціальні партнери повинні розширити коло проблем, що обговорюються, намагатися дійти згоди у питаннях, що виникають, проявляти гнучкість; соціальний діалог повинен розвиватися також на міжнародному рівні;

· глобалізація потребує нових форм забезпечення соціальної безпеки та стабільності працівників (безперервна освіта, участь у володінні капіталом); необхідне проведення активної соціальної профілактики щодо запобігання маргіналізації соціально незахищених верств населення.

Не менш важливими серед напрямів соціальної політики, що забезпечують створення умов стабільного економічного зростання та динамічного розвитку країни, виступає реформування системи освіти з метою впровадження інноваційних методів навчання, застосування передового досвіду розвинутих країн у цій сфері для забезпечення інтеграції України у світову економічну систему. Важливим резервом вдосконалення процесу підготовки спеціалістів у навчальних закладах має стати доведення рівня їх підготовки до єдиних критеріїв і стандартів Болонського процесу, запровадження в усіх ланках освіти кращого досвіду розвинутих країн світу.

Таким чином, для створення конкурентного ринку праці в Україні необхідно вжити заходів, які б:

1. Регулювали оплату праці, зокрема, слід:

- переглянути доцільність прив'язки мінімального розміру оплати праці до прожиткового мінімуму, (як того потребує Закон України "Про оплату праці"), оскільки це створює умови для формування вбудованого механізму інфляції;

- відмовитися від практики регулювання оплати праці виключно шляхом підвищення мінімальної заробітної плати, що призводить до того, що в деяких галузях середня зарплатня майже збігається з мінімальною (наприклад, в сільському господарстві); єдиний шлях до швидкого підвищення трудових доходів - забезпечення умов для сталого економічного зростання;

- запровадити регульований мінімум погодинної заробітної плати як соціальний стандарт.

2. Створювали умови для працевлаштування молоді, тобто:

- потребує удосконалення порядок працевлаштування випускників вищих та професійно-технічних навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, в частині підвищення ефективності використання праці випускників, забезпечення їх професійної адаптації на виробництві та посилення соціального захисту.

3. Забезпечували гідні умови на нових місцях через:

- підтримку самостійної зайнятості населення та розвитку підприємництва;

- встановлення сприятливого інвестиційного режиму для підприємств усіх форм власності, на яких створюються нові робочі місця;

- надання державної підтримки сільськогосподарському товаровиробнику шляхом проведення відповідної цінової та кредитної політики, розвитку несільськогосподарських видів економічної діяльності, зокрема рекреаційно-туристичного підприємництва.

До того ж, потрібно посилити державний контроль за дотриманням законодавства у сфері зайнятості населення.