Куценко Г.І., студент фінансового факультету ХНЕУ

Виявлення найбільш актуальних проблем формування фінансових ресурсів на підприємстві

Анотація. Робота присвячена виявленню проблем формування фінансових ресурсів на підприємстві: розглянені різні точки зору вітчизняних та зарубіжних вчених щодо наявності проблем у суб’єктів господарювання в процесі формування фінансових ресурсів за умов нестабільної економічної та політичної ситуації в країні та виділені найбільш актуальні з них.

Актуальність проблеми. В сьогоднішніх умовах господарювання для вітчизняних підприємств найбільш актуальним стали завдання пошуку надійних джерел фінансування діяльності, причиною чому є нестабільна економічний та політичний стан в країні. Якщо конкретизувати причини такого погіршання, то у першу чергу сюди можна віднести значне подорожчання банківсткого кредиту, який є найбільш популярним продуктом фінансового сектору вітчизняної економіки та одним з основних зовнішніх джерел фінансування діяльності суб’єктів господарювання. Також значно впливає на економічну ситуацію падіння споживання, пов’язане зі зниженням рівня життя населення та відмовою від окремих товарних груп, виробництво та реалізація яких для вітчизняних підприємств раніше давала більшу частку прибутку, який, як найпотужніше внутрішнє джерело, тепер не може бути використаний для фінансування основної діяльності по причині його зниження чи вітсутності. Крім того існує значна кількість проблем, пов’язана з розрахунками між окремими підприємствами, а саме з дисбалансом між дебіторською та кредиторською заборгованістю, тобто задля залучення коштів, які знаходяться у складі дебіторської заборгованості потрібно розробити механізми для прискорення їх повернення у грошовій формі.

Аналіз останніх наукових досліджень. Дослідженням проблем формування фінансових ресурсів на підприємстві займалися такі вчені: Савчук В.П [1], Фомін П.А, Хохлов В.В [2], Покропивний С.Ф. [3], Задковский И.В. [4], але кожним з них була виділена своя вибіркова сукупність негативних тенденцій у процесі формування фінансових ресурсів суб’єкту господарювання під час його діяльності, що привело в результаті до деяких розбіжностей у виділенні найбільш актуальних проблем різними авторами.

Мета роботи. Метою дослідження є аналіз існуючих проблем формування фінансових ресурсів на підприємстві в умовах економічної та політичної нестабільності та виділення найбільш актуальних для концентрації уваги на конкретних проблемах формування фінансових ресурсів, а не на фінансовому стані підприємства взагалі.

Виклад основного матеріалу дослідження. Для проведення порівняльного аналізу поглядів різних авторів на найбільш актуальні проблеми формування фінансових ресурсів були виділені наступні критерії, а саме: структура джерел формування фінансових ресурсів, співвідношення та динаміка зміни окремих джерел в загальній структурі, а також необхідність залучення додаткових джерел та інтенсифікація використання тих, що вже маються в наявності.

На думку Фоміна П.А, Хохлова В.В [2] за останні роки відбулися зміни в структурі джерел фінансових ресурсів. Погашення втрат від зниження доходів по основній господарській діяльності в більшості галузей почало відбуватися головним чином за рахунок надходжень від операцій по основній діяльності, що було обумовлене тим, що для більшості підприємств характерне посилення орієнтації на зарубіжні ринки збуту і операції з валютою, активним виходом на фінансові спекулятивні ринки, перекладенням частини розрахунків через дочірні структури і ін. За короткий час це джерело стало другим за значенням при формуванні сукупних фінансових ресурсів більшості галузей економіки, а для будівництва і окремих промислових галузей - домінуючим. Різке зростання інших надходжень - в цілому негативне явище. Воно свідчить про посилення непередбачуваності при формуванні фінансових ресурсів, зниженні точності розрахунку вірогідних об'ємів, підвищень риску «недоотримання» фінансових коштів.

Хронічна нестача фінансових ресурсів привела до переходу виробничих підприємств на взаємне кредитування за допомогою виписування векселів, які у багатьох випадках обходяться дешевшим, ніж кредити комерційних банків, і зростанню взаємних неплатежів.

Іншою проблемою, яку розглядав Покропивний С.Ф. [3], є те що, в період економічної та політичної нестабільності в країні значно змінилося в негативний бік співвідношення між кредиторською і дебіторською заборгованістю. Прострочена кредиторська заборгованість в цілому по промисловості складає половину заборгованості цього типу. Таке високе зростання простроченої заборгованості в економічному плані означає таке ж швидке і значне скорочення фінансових джерел відновлення промисловості, її галузевої структури, нормального відтворення. Основною причиною негативної динаміки показників співвідношення дебіторської і кредиторської заборгованості, а також стійкої тенденції до зростання простроченої заборгованості в її загальній сумі, є фізичне скорочення і руйнування основних виробничих фондів, припинення в більшості випадків на тільки їх розширеного відтворення, але і простого. В результаті - різке падіння обсягів виробництва, яке супроводжується скороченням власних джерел фінансування виробництва.

В результаті здійснення відтворення в масштабах (в основному за рахунок позикових засобів), що скорочуються, збільшуються витрати по обслуговуванню боргу, що утворюється при банківському кредитуванні. Все це свідчить про істотний розлад фінансової системи, яка обслуговує процес відтворення в промисловому комплексі.

Спільним у Фоміна П.А, Хохлова В.В [2] та Покропивного С.Ф. [3] при розгляданні причин дефіциту джерел фінансування є те , що вони також виділяли тенденцію заміщення заборгованістю постачальникам і іншим кредиторам частини власних оборотних коштів підприємства і короткострокових кредитів банку, які бракують у теперішніх умовах господарювання. Підприємства зацікавлені в заміщенні названих джерел кредиторською заборгованістю, користування якою дешевше, ніж банківськими кредитами.

Дану тезу більш чітко охарактеризував Задковский И.В. [4], який стверджував, що у вітчизняній промисловості сформувався широкий "клас" виробників, що функціонує без залучення банківського, кредиту (близько 32% підприємств ). Причому їх господарські показники значно кращі, ніж у тих, хто удається до допомоги банківських кредитів. У результаті банківські ресурси витрачаються не для додаткового підживлення фінансовими ресурсами підприємств, що успішно діють, і не для того, щоб примножувати результатів їх діяльності за рахунок залучення більш “дешевих” позикових коштів, а для підтримки тих, хто до цих пір не зміг адаптуватися до в ринкових умов господарювання.

Таким чином, в умовах, коли всі галузі економіки переживають фазу депресивного розвитку, пожвавлення господарської активності в реальному секторі можливо на основі притоків зовнішніх інвестицій, а в меншій мірі із бюджету. Проте останніми роками із-за невдалих спроб уряду нормалізувати процес формування прибуткової частини бюджету державне фінансування економічних програм практично згорнуте. Якщо скорочення бюджетної підтримки галузей формально узгоджується з суттю ринкових перетворень, то майже повна відмова від кредитування як способу мобілізації фінансових коштів конфліктує з закономірностям розвитку нормальної ринкової економіки.

Також Задковский И.В. [4] констатував непопулярність механізму прискореної амортизації, що в наші дні пояснюється різними причинами. Амортизація в значній мірі підвищує собівартість продукції, якщо устаткування простоює. З одного боку, застосування звичайних методів амортизації приводить до великих відрахувань податку на прибуток підприємства, а з іншого боку - прискорені методи амортизації штучно занижують прибуток, що може ввести в оману інвесторів, кредиторів і інших користувачів інформації про фінансовий стан підприємств. Деякі підприємства не тільки не застосовують методи прискореної амортизації, але і намагаються понизити норми звичайних методів амортизації з метою зменшення собівартості і, як наслідок, зменшення ціни продукції в конкурентній боротьбі.

Таким чином, на думку автора, найбільш актуальними проблемами в процесі формування фінансових ресурсів підприємства в умовах економічної та політичної та економіної нестабільності є:

1) Зміна структури джерел формування фінансових ресурсів, яка дійсно породила хронічну нестачу фінансових ресурсів, які не можуть бути збільшені за рахунок банківських кредитів (по причині їх фактичної відсутності на ринку фінансових послуг України).

2) Значне підвищення в структурі капіталу підприємств кредиторської заборгованості, що фактично для контрагентів стає дебіторською заборгованість, повернення якої обумовлює наявність додаткових грошових коштів у суб’єкта господарювання.

3) Значна ступінь зносу основних фондів у промисловості взагалі потребує впровадження процесу прискореної амортизації, який, як вже було відмічено вище, є потужним важелем для відродження промисловості по причині стимулювання процесів заміни основних фондів таких підприємств, що, у свою чергу, зменшує витрати на виробництво продукції, її ціну, а , як наслідок, позитивно впливає на конкурентні позиції промислового підприємства.

Виходячи з наведених проблем, на думку автора, найбільш перспективними напрямками їх вирішення можуть бути:

1. Для заміни такого зовнішнього джерела фінансових ресурсів, як банківський кредит, по причині фактичної його відсутності на сьогодняшній день або невигідності залучення таким чином коштів необхідно стимулювати портфельне інвестування у різних його проявах з одночасним наданням інвесторам відповідних гарантій щодо повернення вкладених коштів. Тобто необхідні гроші для фінансування основної діяльності можуть бути отримані в процесі реалізації цінних паперів, причому доцільно проводити емісії як простих, так і привілейованих акцій – цей захід може стати додатковою гарантією для власників щодо повернення вкладених коштів, а також дасть можливість залучити в разі необхідності значно більші суми.

2. Проблема погіршення співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості у окремо взятого суб’єкту господарювання може бути вирішена впровадженням на державному рівні чітко регламентованого відповідними законами механізму взаємозаліків заборгованості підприємств, що в перспективі може не тільки вирішити цю проблему, а й значно підвищить ефективність діяльності вітчизняних підприємств взагалі тому, що саме знаходження частики коштів у складі такої заборгованості значно “гальмує” процес кругообігу коштів, що, в свою чергу, негативно відображається на ефективності діяльності.

3. Підвищення популярності механізму прискореної амортизації можна стимулювати також на державному рівні, однак, як було сказано вище, цей механізм є найбільш впливовим для великим промислових підприємств. Тому поряд з законодавчим впровадженням і підтримкою такого методу амортизації на великих промислових підприємствах з ціллю оновлення матеріально-технічного забезпечення треба впроваджувати обґрунтовану програму фінансової підтримки таких підприємств.

Висновки та перспективи подальших наукових розробок в даному напрямі. Виділення найбільш актуальних проблем в процесі формування фінансових ресурсів підприємства в умовах економіної та політичної нестабільності дасть змогу сформувати об’єективну картину цілей, на які повинна бути спрямована фінансова політика суб’єктів господарбвання в цьому питанні, що для них також є дуже актуальним по причині наявності бажання покращення конкурентних позиції та інтенсифікації основної діяльності.

Також подальші наукові розробки у цій галузі економічних знань можуть бути пов’язані з державним регулюванням та стимулюванням процесів створення та використання певних джерел фінансових ресурсів суб’єктами господарювання, що, як було відмічено вище, на сьогодняшній день є дуже актуальним питанням, вирішення якого може стати значним “кроком вперед” на шляху підвищення рентабельності та конкурентосдатності вітчизняних підприємств.

Перелік використаних джерел

1. «Оценка эффективности инвестиционных проектов» Савчук В.П., Киев, «Наукова думка», 2003.

2. «Оценка эффективности использования финансов предприятий в условиях рыночной экономики» Фомин П.А., Хохлов В.В., М, «Высшая школа», 2002.

3. Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. С.Ф.Покропивного. - Вид. 2-ге, перероб. та доп. - К.: КДЕУ, 2000. - 528 с.

4. Задковский И.В. Финансы предприятий: учеб. пособие – 2-е изд., перераб и доп. – К.: Кондор – 2003 – 364 с.

5. Предпринимательство: уч. для вузов / под ред. проф. В.Я. Горфинкеля, проф. Г.Б. Поляка – М: Юнити – Дана, 2008. 581 с.

6. Фатхутдинов Р.А. Инновационный менеджмент. Учебник, 2-е изд., - М.: ЗАО "Бизнес-школа "Интел-Синтез", 2007. - 624 с.

7. Филимоненков А.С. Финансы предприятия / Учебное пособие. – К.: Ника-центр, Эльга, 2002. – 280 с.

8. Яремко І.Й. Управління капіталом підприємств: економічний та фінансовий інструментарій: Монографія.- Львів: Каменяр, 2006.-176 с.