Скрипниченко Юлія Ігорівна,

Національний гірничий університет,

асистент кафедри управління на транспорті

Моніторинг як інструмент підвищення управління природокористуванням.

Кожен майбутній економіст, спеціаліст народного господарства, кожна свідома людина повинна обов’язково мати загальне уявлення про особливості сучасного екологічного стану, а також про основні напрямки державної політики у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки. Екологізація економіки та свідомості суспільства не є абсолютно новою проблемою. Практичне відображення екологічності тісно пов’язано в першу чергу з державним регулюванням процесів природокористування. Нове в данній проблемі є еквівалентність обміну між державою, природою та людиною, яка базується на законодавчих, організаційно-технічних рішеннях.

Деградація стану навколишнього середовища на рубежі XX - XXI сторіч певною мірою пов'язана з падінням ефективності систем регіонального екологічного контролю, недостатньою увагою до обгрунтування сучасних принципів і технологій екологічного моніторингу як інструменту інформаційної підтримки і підвищення ефективності збереження біорізноманітності, а також управління природокористуванням. Рівень якості проведення моніторингу навколишнього середовища напряму залежить від екологічної політики держави. В Україні рішення проблем забезпечення екологічної безпеки і відповідного адміністративно - правового регулювання даного напрямку політики держави, нажаль, вже тривалий час відстає від темпів світового і національного соціально-економічного розвитку суспільства, вимог охорони природи та здоров’я населення. На теперішній час в Україні моніторинг довкілля виконується згідно з Постановами
Кабінету Міністрів України №391 від 30.03.1998р, №785 від 23.09.1993р, №1376 від 05.12.2007р та Розпорядженням Кабінету Міністрів України №992-р від 31.12.2004р. У вищевказаному Розпорядженні Кабінет Міністрів України признав «незадовільним функціонуванням державної системи моніторингу довкілля».

На законодавчому рівні визначено, що «державний моніторинг навколишнього природного середовища - це система спостережень, збирання, оброблення, передавання, збереження та аналізу інформації про стан навколишнього природного середовища, прогнозування його змін та розроблення науково-обгрунтованих рекомендацій для прийняття управлінських рішень»[5]. Україна є учасником понад 70 міжнародних двосторонніх та багатосторонніх угод і конвенцій з охорони природи, але навіть це не покращує незадовільний стан державного моніторингу навколишнього природного середовища.

Згідно з чинним законодавством, система державного моніторингу навколишнього природного середовища будується на принципах:

- об'єктивності й достовірності;

- систематичності спостережень за станом навколишнього природного середовища та об'єктами впливу на нього;

- багаторівневості;

- узгодженості нормативного та методичного забезпечення;

- узгодженості технічного та програмного забезпечення;

- комплексності в оцінці екологічної інформації;

- оперативності проходження інформації між окремими ланками системи та вчасного інформування органів державної виконавчої влади;

- відкритості екологічної інформації для населення. [2].

Основні задачі екологічного моніторингу:

- спостереження за станом біосфери;

- оцінка і прогноз її стану;

- визначення ступеня антропогенного впливу на навколишнє середовище;

- виявлення факторів і джерел впливу.

В кінцевому випадку метою моніторингу навколишньго середовища є оптимізація відносин людини з природою, екологічна орієнтація господарської діяльності. Екологічний моніторинг виник на стику екології, біології, географії, геофізики, геології й інших наук. В свою чергу він поділяється залежно від призначення на:

- загальний (стандартний) моніторинг навколишнього природного середовища - це оптимальні за кількістю параметрів спостереження
на пунктах, об'єднаних в єдину інформаційно-технологічну мережу, які дають змогу на основі оцінки і прогнозування стану навколишнього природного середовища регулярно розробляти управлінські рішення на всіх рівнях;

- оперативний (кризовий) моніторинг навколишнього природного середовища - це спостереження спеціальних показників на цільовій мережі пунктів у реальному масштабі часу за окремими об'єктами, джерелами підвищеного екологічного ризику в окремих регіонах, які визначено як зони надзвичайної екологічної ситуації, а також у районах аварій із шкідливими екологічними наслідками з метою забезпечення оперативного реагування на кризові ситуації та прийняття рішень щодо їх ліквідації, створення безпечних умов для населення;

- фоновий (науковий) моніторинг навколишнього природного середовища - це спеціальні високоточні спостереження за всіма складовими навколишнього природного середовища, а також за характером, складом, кругообігом та міграцією забруднюючих речовин, за реакцією організмів на забруднення на рівні окремих популяцій, екосистем і біосфери у цілому. Фоновий моніторинг здійснюється у природних і біосферних заповідниках, а інших територіях, що охороняються, на базових станціях.

Система державного моніторингу навколишнього природного
середовища створюється на трьох рівнях:

- локальному - на території окремих об'єктів (підприємств, міст, ділянках ландшафтів);
- регіональному - у межах адміністративно-територіальних одиниць, на територіях економічних і природних регіонів;
-  національному - на території країни в цілому. 
Проведення моніторингу покладено на наступних суб'єктів системи моніторингу: Мінприроди, НКАУ, МНС, МОЗ, Мінагрополітики, Держкомприродресурсів, Держкомлісгосп, Держводгосп, Держкомгідромет, Деркомгеології, Держкомзем і Держжитлокомунгосп та їхні органи на місцях.
Одним з найслабших ланцюгів державного моніторингу є локальний рівень. Згідно з чинним законодавством «підприємства, установи й організації незалежно від форм власності, діяльність яких призводить чи може призвести до погіршення стану навколишнього природного середовища, зобов'язані вести спостереження за викидами і скидами та розміщенням відходів»[2]. Періодичність та об’єкт моніторингу для кожної установи визначається Державним управлінням охорони навколишнього середовища в кожній області. Дані, які надаються у Державні управління охорони навколишнього середовища не завжди є об’єктивними, бо розрахунки по забрудненню здійснюються на підставі середніх показників. Відбір проб може відбуватися під час неповного використання виробничої потужності підприємства, тому результати проб не відображають фактичний рівень забруднення. Державний контроль моніторингу на локальному рівні є не достатньо жорстким, тому у підприємств є можливість занижувати показники забруднення. На локальному рівні державного моніторингу виникає небезпека спотворення істинного становища навколишнього природного середовища.
Основною проблемою державного моніторингу навколишнього природного середовища на регіональному рівні є недостатнє фінансування та нормативне, методологічне, технічне , організаційне забезпечення. 
Основною проблемою державного моніторингу на національному рівні є відсутність комплексного підходу до екологічної оцінки, баз даних, які відповідають вимогам та рекомендаціям Європейської комісії ООН.
Для підвищення ефективності функціонування державного моніторингу навколишнього природного середовища була затверджена Постановою Кабінету Міністрів України №1376 від 05.12.2007р Державна цільова екологічна програма проведення моніторингу навколишнього природного середовища. Ця програма повинна сприяти здійсненню державної екологічної політики. Строк її виконання 2008-2012роки, запланований обсяг фінансування склав 152,3 млн. грн. Здійснення цієї програми передбачає наступні результати:
- у соціальній сфері - встановлення факторів навколишнього природного середовища, що чинять шкідливий вплив на здоров'я населення; посилення узгодженості діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, громадських екологічних організацій та засобів масової інформації у сфері охорони навколишнього природного середовища; підвищення рівня інформованості населення щодо стану навколишнього природного середовища; 
- в екологічній сфері - скорочення строків розроблення і підвищення якості та ефективності управлінських рішень у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального природокористування та екологічної безпеки; розбудову мережі моніторингу навколишнього природного середовища України за єдиними вимогами, а також з урахуванням вимог комітету з екологічної політики Європейської економічної комісії ООН;
- в економічній сфері - підвищення ефективності використання засобів спостереження за станом навколишнього природного середовища та антропогенним впливом на нього[4]. 
На кінець 2009р. стан державного моніторингу навколишнього природного середовища суттєво не змінився. Державна система екомоніторингу довкілля повинна стати інтегрованою інформаційною системою, що здійснюватиме збирання, збереження та оброблення екологічної інформації для відомчої та комплексної оцінки і прогнозу стану природних середовищ та умов життєдіяльності, вироблення обґрунтованих рекомендацій для прийняття ефективних соціальних, економічних та екологічних рішень на всіх рівнях державної виконавчої влади, удосконалення відповідних законодавчих актів, а також виконання зобов'язань України з міжнародних екологічних угод, програм, проектів і заходів.
 
 
 
 

Використана література

1. Завгороднюк П. О. Екологічна безпека як важлива складова національної безпеки України// Екологія довкілля та безпека життєдіяльності. – 2005. - №4. – с.5-12.

2. Постанова Кабінету Міністрів України «Про державний моніторинг навколишнього природного середовища» №785 від 23.09.1993р //www.rada.gov.ua

3. Постанова Кабінету Міністрів України «Про Державну систему моніторингу довкілля» №391 від 30.03.1998р//www.rada.gov.ua

4. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Державної цільової екологічної програми проведення моніторингу навколишнього середовища»№1376 від 05.12.2007р//www.rada.gov.ua

5. Розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про схвалення Концепції Державної програми проведення моніторингу навколишнього природного середовища» №992-р від 31.12.2004р//www.rada.gov.ua